Іменем України
21 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4414/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач І, ГУ ДФС у Луганській області), Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач ІІ, ГУ ДПС у Луганській області) в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.66-73), позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-135У від 04.10.2017 на суму 10499,13 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-135 від 15.10.2019 на суму 6887,87 грн.
В обрунтування позовних вимог зазначено, що 09.07.2019 на електронну пошту позивача надійшов лист від Приватбанку, в якому було зазначено, що всі банківські рахунки позивача заблоковані на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції. Від виконавчої служби позивачу стало відомо, що зазначена постанова винесена на підставі рішення податкового органу, який позивачу не надався, у зв'язку з чим позивач не могла його оскаржити. Інша вимога, яка теж оскаржується, від відповідача позивачу також не надходила. При прийнятті відповідачем рішень у вигляді вимог про сплату боргу № Ф-135 від 04.10.2017 та № Ф-135 від 15.10.2019 порушено вимоги інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску", а також допущено подвійне притягнення позивача до відповідальності, що суперечить положенням Конституції України.
З метою захисту своїх порушених прав позивач звернулася до суду з даним позовом.
21 листопада 2019 року від представника ГУ ДФС у Луганській області надійшов відзив на позов (т.№1 а.с. 104-108) та 04 грудня 2019 року від представника ГУ ДПС у Луганській області надійшов відзив на позов (т. №1 а.с.150-153), тотожні за змістом, в яких зазначено, що відповідачі заперечують проти позовних вимог з таких підстав.
Частиною 12 статті 9 Закону №2464 чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
У разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Посилання позивача на пункт 9-4 Закону № 2464 відповідачі вважають недоречним, оскільки застосування цих положень можливе виключно до платників єдиного внеску, які: перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи шодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014; подали до органу доходів та зборів за основним місцем обліку або за місцем тимчасового проживання у строк передбачений Законом №2464 заяву у довільній формі про звільнення від відповідальності за тимчасове (протягом проведення АТО) невиконання/несвоєчасне виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464; до своєї заяви, або окремо від неї, надали сертифікат Торгово-промислової палати України (сертифікат ТПП), що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО. Позивач же не надає доказів звернення з відповідною заявою.
Крім того, згідно з вимогами частини 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску в день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. За неналежне виконання своїх обов'язків перед органами доходів і зборів ГУ ДФС у Луганській області 17.11.2017 надіслано до підрозділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області по ФОП ОСОБА_1 вимогу № Ф-135 від 04.10.2017 для стягнення боргу.
Також додатково повідомлено, що вимога № Ф-135 У від 04.10.2017 на суму 10499,13 грн сплачена позивачем самостійно 09.10.2019 та вважається відкликаною.
Вимога № Ф-135 від 15.10.2019 суму 6887,87 грн була надіслана Головним управлінням ДПС у Луганській області та отримана представником позивача за довіреністю 04.11.2019. Згідно з відомостями інформаційної системи органів доходів і зборів на теперішній час заборгованість за вказаною вимогою складає 5051,75 грн. Зазначена заборгованість виникла з четвертого кварталу 2018 року по другий квартал 2019 року.
На підставі зазначеного відповідачі вважають, що оскаржувані вимоги прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах повноважень управлінь, а тому є законними та не підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 12.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк.спр. 19).
26.04.2019 за вх. № 23837/2019 надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви (арк.спр. 22-23).
Ухвалою судді від 15.10.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків (т. №1 а.с.49).
Ухвалою суду від 06.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження (а.с. 1,2).
Ухвалою суду від 26.11.2019 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Луганській області та відкладено підготовче засідання (т.№1 а.с.143).
Ухвалою суду від 05.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання (т.№1 а.с.195).
Ухвалою суду від 19.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.№1 а.с.218).
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, дата взяття на облік як платника податків 16.05.2005 (т.№1 а.с.120-122), що також визнається сторонами.
Позивач у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464) є платником єдиного внеску.
З інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що позивач має борг з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, який виник станом на 30.09.2017 в сумі 11203,13 грн (т.№1 а.с.170-180).
04 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-135 У, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 30.09.2017 у позивача становить 11203,13 грн, з яких 11203,13 грн - недоїмка, 0,00 грн - штрафи (т.№1 а.с.110).
В листі відповідача ДПС на адресу позивача від 10.10.2019 №3/ЗПІ/12-32-50-07 повідомлено, що заборгованість у вимозі № Ф-135 У є узгодженою і виникла з оплати єдиного соціального внеску за період ІІ кварталу 2015 року - ІІ квартал 2017 року (а.с.63).
12.10.2017 зазначена вимога була направлена на адресу позивача: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .Лисичанськ, але на адресу відповідача І повернувся конверт з відміткою "неповна адреса", що підтверджено копіями рекомендованого повідомлення, конверту з довідкою поштового відділення (т.№1 а.с.111).
Таким чином, позивач не мала фактичної можливості отримати зазначену вимогу, яку надсилав відповідач засобами поштового зв'язку, що підтверджено доказами, які додали відповідачі до відзиву. Зазначені документи підтверджують відсутність підстав у податкового органу для визнання такої вимоги узгодженою.
17.11.2017 ГУ ДФС у Луганській області, відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", направило до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області вимогу про сплату боргу № Ф-135 У від 04.10.2017 у сумі 10499,13 грн для стягнення боргу в примусовому порядку (т.№1 а.с.116).
Постановою старшого дердавного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 30.11.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 55276431 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-135 У від 04.10.2017 (т.№1 а.с.119).
З інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що позивач мала борг з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який виник станом на 30.09.2019, в сумі 6887,87 грн (т.№1 а.с.181-184).
15 жовтня 2019 року ГУ ДПС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-135 У, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 30.09.2019 у позивача становить 6887,87 грн, з яких 6887,87 грн - недоїмка, 0,00 грн - штрафи (т.№1 а.с.155).
16.10.2019 зазначена вимога була направлена на адресу позивача: АДРЕСА_1 , м АДРЕСА_3 Лисичанськ, та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена за довіреністю 04.11.2019 (т.№1 а.с.155).
Відповідно до інтегрованої картки платника податків станом на 04.12.2019 по вищезазначеній вимозі сума боргу складає 4133,69 грн, у зв'язку з частковою сплатою платником податків.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - жовтні 2017 року та жовтні 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі - Закон № 1669).
Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Сторони не надали суду доказів звернення позивача до податкового органу з заявою про списання заборгованості, тому суд не має підстав для надання оцінки складу заборгованості, яка підлягає списанню відповідно до вимог Закону №2464. З такою заявою позивач має право звернутися до податкового органу не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Також суд зазначає, що спірні вимоги сформовані 04 жовтня 2017 року та 15 жовтня 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд також зазначає, що пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.
Позивач знаходиться на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, місцем його проживання є м. Лисичанськ Луганської області, що визнається сторонами, та встановлено оглядом копії паспорта позивача в судовому засіданні.
Населений пункт м. Лисичанськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від № 805/4967/16-а (провадження №К/9901/42831/18), яка містить висновок також і про те, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є вимога.
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей ще не прийнятий, не оприлюднений і не набрав чинності відповідно до вимог пункту 7 Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями), відсутні підстави вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена.
Отже за встановлених судом обставин, з урахуванням вказаної позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що на час проведення антитерористичної операції факт перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в м. Лисичанськ є підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу за порушення Закону №2464, якими є спірні вимоги.
Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм Закону №2464, судом встановлено, що вимога ГУ ДФС України про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-135У від 04.10.2017 та вимога ГУ ДПС України про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-135У від 15.10.2019 є протиправними на час їх формування.
Зазначений висновок суду є достатньою підставою для скасування оскаржених позивачем вимог.
Відповідачі не довели суду правомірності своїх дій щодо прийняття оскаржених вимог, а також не надали належниж доказів узгодження № Ф-135У від 04.10.2017.
Строк оскарження вказаних вимог позивачем не пропущено, оскільки матеріали справи свідчать, що вона звернулася до суду з первинним позовом 08.10.2019, а відповідач ГУ ДФС України не надав належних доказів на підтвердження повідомлення позивача про наявність вимоги № Ф-135У від 04.10.2017 до часу звернення до суду; позовні ж вимоги щодо оскарження вимоги ГУ ДПС України № Ф-135У від 15.10.2019 позивач заявила в уточненому позові (а.с.66-73) від 23.10.2019.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат з таких підстав.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на зазначене, враховуючи задоволення поззовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 грн до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропоційно.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат, пов'язаних з прибуттям до суду та направлення відповідачу поштової кореспонденції на загальну суму 1053,12 грн (т.№2 а.с.2-8) суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою-третьою статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що суд викликав позивача у судові засідання призначені 26.11.2019, 05.12.2019, 19.12.2019 та 21.01.2020 (т.№1 а.с.91, 145, 196, 219).
Відповідно до інформації, зазначеній в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", 26.11.2019 та 21.01.2020 позивач прибувала до суду та особисто через відділ діловодства та обліку звернень громадян суду подавала документи для долучення до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати пов'язані з прибуттям до суду, що підтверджено:
- копією посадочного документу АТ "Укрзалізниця" від 22.11.2019 за маршрутом: 24.11.2019 о 16:23 годин відправлення з м.Одеси та 25.11.2019 о 08:18 годин прибуття до м. Слов'янськ, у вартість проїзду, серед іншого, включено білизну - 50,00 грн та напій - 10,00 грн, всього вартість проїзду - 200,58 грн (т.№2 а.с.7);
- копією посадочного документу АТ "Укрзалізниця" від 26.11.2019 за маршрутом: 27.11.2019 о 13:05 годин відправлення з м. Слов'янськ та 28.11.2019 о 05:23 годин прибуття до м.Одеси, у вартість проїзду, серед іншого, включено білизну - 50,00 грн, всього вартість проїзду - 257,04 грн (т.№2 а.с.6);
- копією посадочного документу АТ "Укрзалізниця" від 20.01.2020 за маршрутом: 20.01.2020 о 17:04 годин відправлення з м. Одеси та 21.01.2020 о 08:00 годин прибуття до м. Слов'янськ, у вартість проїзду, серед іншого, включено білизну - 50,00 грн, всього вартість проїзду - 182,34 грн (т.№2 а.с.8);
- копією посадочного документу АТ "Укрзалізниця" від 21.01.2020 за маршрутом: 23.01.2020 о 18:07 годин відправлення з м. Слов'янськ та 24.01.2020 о 09:10 годин прибуття до м.Одеси, у вартість проїзду, серед іншого, включено білизну - 50,00 грн та напій - 10 грн , всього вартість проїзду - 269,86 грн (т.№2 а.с.4);
- фіскальним чеком ТОВ "Регіональне управління автобусних станцій" № 11756 від 27.11.2019 за маршрутом: 27.11.2019 о 09:45 годин відправлення з м. Сєвєродонецьк та 27.11.2019 о 12:10 годин прибуддя до м. Слов'янськ, всього вартість проїзду - 143,30 грн (т.№ 2 а.с.3);
- фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" від 21.01.2020 за поштові відправлення на адреси ГУ ДФС у Луганській області та ГУ ДПС у Луганській області в сумі - 23,00 грн (т.№ 2 а.с.5).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи посадочних документів, до складу їх вартості включено, у тому числі, додаткові послуги: постільна білизна у загальній сумі 200,00 грн (4*50,00 грн) та напої у загальній сумі - 20,00 грн (2*10,00 грн).
У свою чергу, пунктом 2.53 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.04.2007 за № 310/13577 (далі - Правила № 1196) визначено, що під час оформлення проїзних документів квитковий касир або інший працівник, який одержує гроші під час розрахунку з пасажиром, повинен з'ясувати, чи згоден пасажир сплатити вартість за користування у вагоні постільними речами та інші послуги, що надаються суб'єктом господарювання. У разі сплати пасажиром за його власним бажанням у квитковій касі вартості користування постільними речами та іншими послугами, що надаються суб'єктом господарювання відповідна інформація зазначається у проїзному чи іншому документі.
Відповідно до пункту 10.2 Правил № 1196 повна вартість проїзду (вартість проїзду дорослого пасажира) в спальних вагонах та вагонах з сидячими нумерованими місцями поїздів прямого та місцевого сполучення складається з двох частин:
- квиток - частина вартості проїзду, змінювана залежно від категорії вагона та поїзда, що компенсує витрати на переміщення вагона;
- плацкарта - частина вартості проїзду, змінювана залежно від категорії вагона, поїзда, що компенсує витрати на підготовку в рейс та обслуговування вагона.
До складових вартості проїзного документа включається квиток, плацкарта, податок на додану вартість, страховий збір (страховий платіж), плата за продаж проїзного документа (комісійний збір) та може включатись за бажанням пасажира плата за користування комплектом постільних речей та інші послуги, що надаються суб'єктом господарювання.
Крім того, згідно з пунктом 37.1. Правил № 1196 пасажир має право, зокрема, на користування за окрему плату постільною білизною, матрацом, подушкою та ковдрою належної якості в усіх вагонах пасажирських та швидких поїздів (крім загальних вагонів).
З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що плата за постільну білизну та чай є додатковими послугами, які включаються до складових вартості проїзного документа за бажанням пасажира.
Однак суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець не пов'язує компенсацію вартості проїзду залізничним транспортом із компенсацією витрат на придбання постільної білизни та чаю.
За таких обставин з вартості проїзних документів необхідно виключити вартість додаткових послуг: постільної білизни у загальній сумі 200,00 грн (у чотирьох напрямках по 50,00 грн) та напоїв у загальній сумі 20,00 грн (за два напоя по 10,00 грн).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених позивачем витрат, пов'язаних з прибуттям до суду та направлення поштової кореспонденції в загальному розмірі 833,12 грн (1053,12 грн - 220,00 грн) пропорційно.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-135У від 04.10.2017 щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 10499,13 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-135 від 15.10.2019 щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 6887,87 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445; місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд.72) до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 43143746; місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд.72) до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду та направленням поштової кореспонденції в сумі 416,56 грн (чотириста шістнадцять гривень 56 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду та направленням поштової кореспонденції в сумі 416,56 грн (чотириста шістнадцять гривень 56 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2020 року
Суддя В.С. Шембелян