05 лютого 2020 року м. Київ № 320/425/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90% відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі від 90% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 , різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у пункті другому пенсії за вислугу років;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, пенсія якому призначена за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ у розмірі 90 % грошового забезпечення. З 01.01.2018 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого відбулось зменшення основного розміру пенсії з 90% відповідних сум грошового забезпечення на 70%.
На думку позивача, такі дії Головного управління Пенсійного фонду України Київської області є протиправними, оскільки порушують його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі (без проведення судового засідання). Даною ухвалою від позивача судом витребувано письмові пояснення з приводу того, чи вживалися позивачем заходи досудового врегулювання спору; від відповідача: належним чином засвідчені копії документів (матеріалів) пенсійної справи позивача; належним чином засвідчену копію довідки про розмір грошового забезпечення позивача, з якої здійснювався перерахунок пенсії з 01.01.2018; письмові пояснення з посиланням на нормативно-правові акти, які стали підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018; письмові пояснення про те, чи визнає відповідач право позивача на перерахунок пенсії з 01.01.2018 з підстав зазначених у позовній заяві.
Крім того, судом запропонувано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача в письмовому відзиві від 19.02.2019 № 1577/07-02, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що пенсія позивачу виплачується згідно норм чинного законодавства.
Відповідач у відзиві зазначив, що 27.03.2014 прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII, яким внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Враховуючи відповідні зміни в законодавсті, відповідач стверджує, що ним в межах чинного законодавства правомірно перераховано пенсію позивача, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії 01.01.2018 встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема для позивача 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідачем разом з відзивом подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідач обґрунтовуючи дане клопотання вказав, що Головне управління веде цільове використання корштів Державного бюджету України, здійснює контроль за додержанням законодавства та за правильністю нарахування сплачених сум пенсійного забезпечення. Оскільки відповідно до статті 8 Закону України № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та сума по перерахунку, який вимагає здійснити позивач є значною, для уникнення нецільової розтрати коштів Державного бюджету України Головним управлінням та враховуючи те, що для з'ясування всіх обставин справи необхідне всебічне дослідження поданих доказів та усні пояснення сторін, просив розглядати справу у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Тобто, дана норма містить імперативні приписи щодо розгляду даної категорії справ у спрощеному провадженні без повідомлення сторін. Таким чином, ця адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання, будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Беручи до уваги, що предмет спору стосується оскарження фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, суд, керуючись положеннями статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від позивача 26.02.2019 вх. № 5055/19 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у відзиві не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Позивач стверджує, що процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Зміни в законодавстві, на які посилається відповідач, стосуються лише осіб, яким пенсія призначається, а не перераховується вже призначена пенсія.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Міським відділом №1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 08.01.1999.
Позивач є пенсіонером, якому пенсія призначена за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 , видане Пенсійним фондом України 18.03.2008.
Зі змісту перерахунку пенсії за пенсійною справою № ФК61333-Міноборони вбачається, що з 01.12.2017 основний розмір пенсії позивача складає 90% грошового забезпечення.
У письмових поясненнях позивач вказав, що заходи досудового врегулювання спору ним не вживалися.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо перерахунку його пенсії з 01.01.2018, внаслідок якого відбулось зменшення основного розміру пенсії з 90 % до 70 % є протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною четвертою статті 63 зазначеного Закону встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", прийнято постанову №103 від 21.03.2018 пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).
Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018.
Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1 2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 90% грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, який набрав чинності з 01.05.2014, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та « 90» замінено на « 80» та в подальшому « 80» замінено на « 70» відповідно.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася внаслідок внесення змін до положень частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати положення частини 2 статті 13 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Факт того, що відповідачем, при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було застосовано 70% коефіцієнт обчислення пенсії позивача у зв'язку зі зміною законодавства сторонами визнається.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу під час перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% та зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, оцінюючи позовну вимогу в частині виплати відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації частини доходів, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам трати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації зазначеного Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як виплати грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Статті 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, та визначає поняття "доходи" - доходи громадян, які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплатидоходу(інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Разом з тим, перерахунок пенсії (нарахування доходу) здійснюватиметься позивачу з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, з огляду на що відповідачем на даний час не порушено встановлених строків виплати таких доходів (пенсії), а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо іншої частини позовних вимог в частині виплати різниці між нарахованою та отриманою пенсією, суд акцентує увагу, що зобов'язання відповідача на підставі судового рішення здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу передбачає виплату заборгованості по ній, а тому додаткового встановлення судовим рішенням наявності заборгованості та зобов'язання здійснити її виплату не потребується.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Суд акцентує увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 25.01.2019 № 129252009. Оскільки позивачем заявлені вимоги немайнового характеру встановити пропорцію у даному випадку є неможливим. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адмінітсративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) під час її перерахунку з 90% відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
4. Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.