05 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12016/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про :
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Житомирської області щодо відмови їй у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.20Ї4 по 02.08.2014 згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист Громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Житомирської області здійснити їй перерахунок та виплату заборгованості державної пенсії у розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно статей 50, 54 Закону країни "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи і з 22.12.2008року є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що в період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. Відповідач повинен був нарахувати та виплачувати пенсійні кошти в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, передбачених 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте Відповідач листом від 08.11.2019року повідомив Позивачу про відсутність підстав для таких виплат. Позивач вважає такі дії протиправними.
Ухвалою суду від 03.12.2019року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 27.12.2019року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 13.01.2020року після усунення недоліків позовної заяви було продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується і зазначається, що Позивачу призначена та виплачується пенсія у повній відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На думку Відповідача, розмір пенсії Позивачу та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначена в розмірах передбачених Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. N 1210
Крім того, Відповідач вважає, що Позивачем пропущено строк, передбачений ст.122 КАС України, для звернення з даним позовом.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо соціального та правового захисту осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються правовими нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (далі - Закон N 796-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією: посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.03.2019 (а.с.3).
Судом встановлено, що Позивач зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в розмірі, встановленому ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області листом від 08.11.2019 №4859 повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014року, оскільки розмір державних та додаткових пенсій постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.01.2012 проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210. (а.с.15).
Суть спору між сторонами зведена виключно до розміру основної пенсії Позивача та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що підлягали нарахуванню та виплаті за період з 01.01.2014 по 02.08.2014року.
Позивач вважає, що протягом спірного періоду розмір її пенсійних виплат повинен відповідати розміру 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - розміру 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Такі доводи Позивача узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, відповідно до статті 49 Закону Закон N 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній на час призначення Позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Суд зазначає, що така редакція ч. 4 статті 54 Закону №796-ХІІ була зумовлена положеннями Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР.
В подальшому законодавець Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI вносить зміни до положень ч. 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, вказані зміни положень ч. 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, внесені підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Тобто, з набуття чинності Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 поновлюється редакція ч. 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Суд вважає помилковими доводи Відповідача, наведені у відзиві, що спірні відносини щодо розміру пенсії Позивача за спірний період (з 01.01.2014 по 02.08.2014року) були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210.
Відповідач не врахував, що лише з 02.08.2014року Законом України від 31.07.2014 р. N 1622-VII було встановлено, що норми і положення статті 54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Аналогічно, відповідно до вимог статті 50 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній на час призначення Позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії ІІІ, призначалася щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Суд зазначає, що така редакція статті 50 Закону №796-ХІІ була зумовлена положеннями Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 1 липня 1992 року N 2532-XII.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI були внесені зміни до положень статті 50 Закону №796-ХІІ, відповідно до яких розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії ІІІ, призначається у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, вказані зміни до положень статті 50 Закону №796-ХІІ, внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Тобто, з набуття чинності Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 поновлюється редакція статті 50 Закону №796-ХІІ, відповідно до якої розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії ІІІ, призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Суд також вважає помилковими доводи Відповідача, наведені у відзиві, що спірні відносини щодо розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії ІІІ за спірний період (з 01.01.2014 по 02.08.2014року) були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210.
Відповідач не врахував, що лише з 02.08.2014року Законом України від 31.07.2014 р. N 1622-VII було встановлено, що норми і положення статті 50 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у с праві № 522/6810/17.
Таким чином, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014року включно Головне управління ПФУ у Житомирській області повинно було нараховувати та виплачувати Позивачу пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте не здійснювало таких виплат, чим проявило протиправну бездіяльність.
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше сплачених сум.
Суд враховує, що приписами ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено в позові, про порушення своїх прав Позивачу стало відомо з листа Відповідача від 08.11.2019року, а даний позов подано 02.12.2019року, тобто в межах строку, передбаченого ст.122 КАС України.
Крім того, з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях N 8-рп/2013 і N 9-рп/2013, та в розумінні вимог частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахування та виплата Позивачу пенсії за спірний період в розмірі, що не відповідає вимогам ст.ст.50,54 Закону N 796-XII, мало місце саме з вини територіального органу Пенсійного фонду України, а тому Позивач як пенсіонер має право на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком. В зв'язку з цим суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо порушення Позивачем строків подання даного позову.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі, відсутні. Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.01.2014року по 02.08.2014року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) здійснити з 01.01.2014року по 02.08.2014року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк