Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 лютого 2020 р. Справа№200/734/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, зокрема, що звернулася до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради із заявою від 18 грудня 2019 року про призначення допомоги при народженні дитини, на що їй було відмовлено. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги на дитину або відповідного рішення не отримувала.
Рішення відповідача вважала протиправним, оскільки у зв'язку з проведенням антитерористичної операції тривалий час не мала можливості виїхати з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі територію, зареєструватися внутрішньо переміщеною особою та, відповідно, звернутися за призначенням такої допомоги. Вважала викладені підстави поважними.
У зв'язку з наведеним вважаючи права дитини порушеними просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про відмову в призначенні їй допомоги при народженні дитини на її доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради призначити та виплатити їй державну допомогу при народженні дитини на її доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Оскільки вказаний строк пропущено, тому позивачу правомірно відмовлено в призначенні такої допомоги, що відповідало Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Шахтарськ Донецької обл.), народила дитину - ОСОБА_2 .
У зв'язку з проведенням антитерористичної операції позивач тривалий час не мала можливості виїхати з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі територію, та зареєструватися внутрішньо переміщеною особою.
З 12 грудня 2019 року вона зареєструвалася внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Шахтарськ Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (м. Костянтинівка Донецької обл.).
18 грудня 2019 року у зв'язку зі зміною місця проживання і взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи позивач звернулася до відповідача як органу соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
Рішенням Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради «Про відмову у наданні державної допомоги» від 17 січня 2020 року в призначенні такої допомоги відмовлено з посиланням на ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (звернення за її призначенням надійшло пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини).
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.
Згідно зі ст. 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Аналогічні положення містить п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, згідно з яким допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Разом з тим, приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступне.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскарженого рішення, яке створює правові наслідки, і зобов'язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі №591/610/16, від 06 вересня 2018 року в справі № 242/5735/16-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова, 14, код ЄДРПОУ 03197428) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 17 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради призначити та провести виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини за її заявою від 17 січня 2020 року в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 05 лютого 2020 року.
Суддя Т.В. Логойда