справа № 2а-8537/09/0670
категорія 3.4
09 лютого 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М.,
при секретарі - Швець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-0804, Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації замість речового майна,-
встановив:
В грудні 2009 року колишній військовослужбовець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-0804. Просив стягнути з відповідача грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 5095 грн. 34 коп. Зазначав, що як особа, звільнена з військової служби, має право на отримання вказаної компенсації відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 28 "Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у мирний час", яке затверджене постановою КМ України №1135 від 22 липня 1998 року. На його думку, Закон України від 17 лютого 2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна, не розповсюджується на осіб, звільнених з військової служби.
В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що військовослужбовці мали право на отримання грошової компенсації замість речового майна лише до 11 березня 2000 року, тому не заперечує проти стягнення заборгованості по грошовій компенсації в сумі 1196 грн. 67 коп., яка утворилась до цієї дати.
У ході розгляду справи було залучено у якості другого відповідача Міністерство оборони України, представник якого в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача військової частини А-0804, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А-0804, в грудні 2006 року був звільнений з військової служби наказом від 13.12.2006 року №30-ПМ та на підставі наказу командира військової частини від 29.12.2006 року №391 - виключений із списків особового складу військової частини.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2007 року), військовослужбовці одержували за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.
Проте статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 р. №1459/3, з 11.03.2000 року була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року N 328-V, який набрав чинності з 1 січня 2007 року, Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” був доповнений статтею 9-1 "Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців", а стаття 9 була викладена в новій редакції.
При цьому, пунктом 2 статті 9-1 Закону було передбачене право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Проте фактично ця норма і далі не діяла, оскільки дію пункту 2 статті 9-1 було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V, а Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI пункт 2 статті 9-1 взагалі виключено.
Таким чином, військовослужбовці мають право на отримання грошової компенсації лише замість того речового майна, яке не було їм видане до 11 березня 2000 року.
Речове майно, не отримане за інший період часу, може бути витребуване в натурі.
В період проходження служби позивачеві не було видано частину належного йому речового майна. При звільненні з військової служби це майно також не було видане.
Сума грошової компенсації за майно, не видане до березня 2000 року, становить 1196 грн. 67 коп., отже, стягненню на його користь підлягає саме ця сума. Заборгованість підлягає стягненню з військової частини А-0804, де позивач перебував на речовому забезпеченні.
Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що звільнені з військової служби особи мають право на грошову компенсацію замість речового майна без будь-яких обмежень.
Вказана позивачем Постанова КМ України від 22 липня 1998 р. N 1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час", якою було затверджено "Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час" прийнята на виконання статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тому в разі зупинення дії окремих положень самої статті Закону не діють і відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України.
Крім того, вказана постанова визнана такою, що втратила чинність, постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444.
Оскільки ОСОБА_1 перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А-0804, то його вимоги до Міністерства оборони України є безпідставними і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. ст. 158-163 КАС України, суд,-
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А-0804 на користь ОСОБА_1 1196 грн. 67 коп. грошової компенсації замість речового майна.
В задоволенні решти позовних вимог та в задоволенні позову до Міністерства оборони України відмовити за безпідставністю.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення 1196.67 грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.