справа № 2а-7451/09/0670
категорія 2.11.1
01 лютого 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Черноліхов С.В.,
при секретарі - Костарчуку О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень від 18.01.2010 р.) в якому просить визнати протиправними дії ДПІ у Житомирському районі при проведенні планової перевірки та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2009 року №0005211702/3, №0005221702/3, №0010511702/3. В обґрунтування позову зазначає, що проведена відповідачем планова невиїзна перевірка є незаконною, оскільки наказу і направлення на проведення перевірки йому не було вручено, перевірка проведена у приміщенні податкового органу, а також відповідь на його скаргу щодо визнання направлень на перевірку недійсними, відповідачем була розглянута з порушенням термінів її розгляду. Також вважає, що перевіркою був охоплений 1 квартал 2006 року, який знаходиться поза межами строку, передбаченого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім того зазначає, що відповідачем неправомірно було включено до бази оподаткування прибуткового податку з громадян розрахунковий період 2007 - 2008 років, оскільки в цей період він перебував на спрощеній системі оподаткування і не допустив перевищення гранично допустимого обсягу виручки на рік, тобто 500 тис. грн., який встановлений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Вказує, що оскільки не був попереджений про проведення перевірки, не зміг подати до податкового органу первинні документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити.
Представники відповідача позов не визнали. Вважають, що перевірку проведено правомірно, а прийняті на підставі висновків перевірки податкові повідомлення-рішення таким, що не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Житомирському районі було проведено планову невиїзну документальну перевірку ПП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт №512/17-0 від 15.04.2009 року.
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 1, ч.1 ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ПП ОСОБА_1 перевищив суму виручки понад 500 тис. грн. впродовж 3 кварталу 2006 року (у липні 2006 року в розмірі 1056,54 грн.), однак самостійно не задекларував суму перевищення за період з 27 липня 2006 року по вересень 2006 року та не перейшов на загальну систему оподаткування з 4 кварталу 2006 року відповідно до вимог ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Крім того, ПП ОСОБА_1 в порушення п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 та п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року не подавались декларації про доходи від заняття підприємницькою діяльністю до податкового органу. Таким чином, ПП ОСОБА_1 не задекларовано оподатковуваний доход за період з липня 2006 р. по 31.12.2006 р. в сумі 101767,96 грн., за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. в сумі 427862,25 грн., за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. в сумі 180132,30 грн. внаслідок чого підприємцю донараховано до сплати податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 104429 грн..
В порушення пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість товари на які не представлено податкові накладні, договори, оплату та інші документи, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання та завищено податковий кредит на загальну суму 400186,00 грн..
На підставі висновків вказаного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.04.2009 року №0005221702/0, яким позивачу визначено розмір податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 104429 грн., з яких основний платіж - 104429 грн. та № 0005211702/0, яким позивачу визначено розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 600279 грн., з яких основний платіж - 400186 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 200093 грн..
За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням Державної податкової інспекції у Житомирському районі податкові повідомлення від 27.04.2009 року залишено без змін та відповідачем 25.05.2009 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0005221702/1 та №0005211702/1.
Під час розгляду повторної скарги ПП ОСОБА_1 до ДПА у Житомирській області було встановлено, що перевіркою при визначені суми податку з доходів фізичних осіб та суми податку на додану вартість допущено арифметичні помилки. Рішенням ДПА у Житомирській області від 31.07.2009 року №14271/Л-С/25-009, прийнятим за розглядом повторної скарги збільшено на 4583,11 грн. суму податку з доходів фізичних осіб, визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Житомирському районі від 27.04.2009 року №0005221702/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005211702/0 в частині сплати 24766 грн. податку на додану вартість і 12383 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. На підставі зазначеного рішення ДПІ у Житомирському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2009 року №0005211702/2 про сплату 375420 грн. податку на додану вартість і 187710 грн. штрафної санкції, №0005221702/2 про сплату 104429 грн. податку з доходів фізичних осіб та окреме податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 року №0010511702/2 про сплату 4583,11 грн. податку з доходів фізичних осіб.
У зв'язку з незгодою із збільшеною сумою податку на з доходів фізичних осіб, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 31.08.2009 року №0010511702/2, ПП ОСОБА_1 розпочата процедура адміністративного оскарження цього рішення. Рішенням ДПА у Житомирській області від 31.08.2009 року №16201/Л-С/25-009, прийнятим за розглядом первинної скарги, податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 року №0010511702/2 про сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 4583,11 грн. залишено без змін.
За результатами розгляду повторних скарг позивача рішенням Державної податкової адміністрації України від 15.10.2009 року №4862/Л/25-0315 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Житомирському районі з урахуванням рішення ДПА у Житомирській області від 31.07.2009 року №14271/Л-С25-009 і від 31.08.2009 року №16201/Л-С/25-009, прийняті за розглядом повторної і первинної скарг, а скарга ПП ОСОБА_1 залишена без задоволення. На підставі зазначеного рішення ДПІ у Житомирському районі 15.10.2009 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0005221702/3, №0005211702/3 та № 0010511702/3.
Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Встановлено, що позивач ПП ОСОБА_1 в період з 2005-2008 роки займався підприємницькою діяльністю, а саме наданням послуг вантажним автомобілем та в цей період перебував на спрощеній системі оподаткування.
Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, п. 1 ст. 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Цією ж статтею Указу визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отриманні на розрахунковий рахунок або в касу.
Відповідно до ст. 5 Указу, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, зокрема, якщо у звітному періоді (кварталі, році) обсяг виручки СГД - платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищив 500 тис. грн., то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється ІV розділом Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
При цьому платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 р. N 13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
Отже, в разі отримання від здійснення підприємницької діяльності суб'єктом підприємницької діяльності доходу понад 500 тис. грн., то така фізична особа повинна перейти на загальну систему оподаткування та сплатити із суми перевищення понад 500 тис. грн. податок з доходів фізичних осіб.
Перевіркою встановлено та не заперечував в судовому засіданні ПП ОСОБА_1, що ним за період з 01.01.2006 року по 30.09.2006 року отримано валовий дохід, що перевищив граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, а саме: перевищення платником граничного обсягу виручки на умовах сплати єдиного податку відбулося у липні 2006 року в сумі 1056,54 грн. (отриманий дохід за вказаний період в розмірі 501056,54 грн. - граничний обсяг виручки в розмірі 500000 грн.).
Разом з тим, ПП ОСОБА_1 не перейшов на загальну систему оподаткування з 4 кварталу 2006 року та не задекларував суму перевищення за період з липня 2006 року по вересень 2006 року.
На підставі розкритої рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26.03.2009 року інформації про обсяг та рух коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ПП ОСОБА_1, перевіряючими було встановлено розмір доходу отриманий позивачем від підприємницької діяльності, які поступили на його розрахунковий рахунок за період з липня 2006 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 1973517,40 грн., в т.ч за період з 27 липня 2006 р. по з0 вересня 2006 р. - 119123,48 грн., за жовтень-грудень 2006 р. - 172449,65 грн., за 2007 рік - 1199326,80 грн., з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. - 482617,47грн. ( в тому числі 16760,52 грн. як сума отримана уже неплатником ПДВ.).
Додатком №7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДА України від 21.04.1993 року №12 передбачено, що до складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.
Таким чином сума, яка відноситься до валового доходу ПП ОСОБА_1 за перевіряємий період становить 1647391,25 грн., а саме з 27 липня 2006 р. по 30 вересня 2006 р. - 99269,57 грн., за жовтень-грудень 2006 р. - 143708,04 грн., за 2007 рік - 999439 грн., з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. - 404974,64 грн..
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (ст. 13 Декрету).
Судом встановлено, що позивачем ні в ході перевірки, ні в ході розгляду первинної та повторних скарг, ні в судове засідання не надано жодного первинного документу, що підтверджують понесені ним витрати.
Згідно норм витрат, які затверджені Головною державною податковою інспекцією України від 18.01.1993 року №36-32, валові витрати, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю по виду діяльності "послуги вантажним автотранспортом" застосовуються в розмірі 55% від суми валового доходу.
Суд вважає, що податковим органом правомірно застосовано норми витрат в розмірі 55%, які визначені Головною державною податковою інспекцією України від 18.01.1993 року №36-32 і які становлять 906065,18 грн., а саме з 27 липня 2006 р. по 30 вересня 2006 р. - 54598,26 грн., за жовтень-грудень 2006 р. - 79039,42 грн., за 2007 рік - 549691,45 грн., з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. - 222736,05 грн..
Отже, оподатковуваний дохід ПП ОСОБА_1 за перевіряємий період становить 741326,07 грн. (1647391,25 грн. - 906065,18 грн.), а саме з 27 липня 2006 р. по 30 вересня 2006 р. - 44671,30 грн., за жовтень-грудень 2006 р. - 64668,62 грн., за 2007 рік - 449747,56 грн., з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. - 182238,59 грн..
Таким чином податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності ПП ОСОБА_1 становить 109012,11 грн., а саме з 27 липня 2006 р. по 30 вересня 2006 р. - 5807,27 грн.(44671,30грн.х13%), за жовтень-грудень 2006 р.-8406,92 грн.(64668,62грн.х13%), за 2007 рік - 67462,13 грн.(449747,56грн.х15%), з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. - 27335,79 грн.(182238,59грн.х15%).
Враховуючи викладене суд вважає, що податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 109012 грн. відповідачем нараховано правомірно, тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Житомирському районі від 15.10.2009 року №0005221702/3 та № 0010511702/3 скасуванню не підлягають.
Щодо визначення відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.4.5. п.7.4 сть. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 під час проведення перевірки та під час розгляду його скарг на оспорюванні податкові повідомлення-рішення, як і вході судового розгляду, не надав жодної податкової накладної, що підтвердила б правомірність формування ним податкового кредиту.
За таких обставин, коли податковий кредит позивача сформовано за відсутності належно оформлених податкових накладних, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Житомирському районі від 15.10.2009 року №0005211702/3 прийнято правомірно і скасуванню не підлягає.
Щодо доводів позивача про незаконність проведення перевірки, суд зважає на наступне.
Порядок проведення планових перевірок визначений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Відповідно до ч. 4 даної статті право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11-2 вказаного Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.
Виходячи з наведеного, для проведення планової виїзної перевірки необхідні такі документи: наказ керівника податкового органу, план-графік проведення перевірок, направлення на перевірку та повідомлення платника податків про проведення перевірки.
Встановлено, що посадові особи ДПІ у Житомирському районі провели планову перевірку позивача згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на 1 квартал 2009 року та направленнями на перевірку від 24.03.2009 року № 75 і від 10.04.2009 року № 93, з якими позивач фактично був ознайомлений 26.03.2009 року в приміщенні Апеляційного суду, що підтвердив сам ОСОБА_1 у своїй скарзі від 30.03.2009 року.
Крім того матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Житомирському районі вчиняла всі необхідні дії щодо вручення позивачу повідомлення про проведення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її проведення, що підтверджується повідомленням від 31.12.2008 року за №25574/Л/17-0, яке було повернуто без вручення, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, поясненнями ПП ОСОБА_1, які були надані 21.01.2009 року працівнику податкової міліції, про неможливість з'явитися до відповідача для проведення планової перевірки, відмовою від надання документів для проведення планової перевірки, про що складений акт відмови від N 16/8/17-0 від 03.02.2009 року. В акті відмови від надання документів для проведення планової перевірки зазначено, що станом на 27.01.2009 року ПП ОСОБА_1 ознайомився з повідомленням від 31.12.2008 року за №25574/Л/17-0 про проведення планової невиїзної перевірки та відмовився від отримання повідомлення та надання документів для проведення перевірки.
Тобто, позивачем вчинялись дії для перешкоди податковому органу в здійснені планової перевірки.
План-графік проведення перевірок затверджений начальником ДПІ у Житомирському районі в межах повноважень, на підставі та в порядку, встановленому законодавством, направлення на перевірку містять всі необхідні реквізити.
За таких обставин наявні необхідні документи для проведення планової перевірки, отже, посадові особи відповідача провели перевірку позивача з підстав і в порядку, визначеному законодавством, в межах наданих їм повноважень.
Формальні недоліки проведення перевірки, зокрема, невручення відповідачем позивачу у встановлений строк письмового повідомлення про проведення перевірки не вплинули на її повноту та об'єктивність, у відповідача були законні підстави проведення планової перевірки. Дана обставина не є самостійною підставою для визнання неправомірним посадових осіб щодо організації та проведення перевірки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що при організації перевірки, посадовими особами відповідача не допущено грубих порушень законодавства, які були б підставою визнання їх дій неправомірними в цій частині.
Безпідставними є доводи представників позивача про те, що перевірка незаконно проведена за період понад 1095 днів, так як згідно до пп.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто вказаний строк /1095 днів/ застосовується для визначення податкового зобов'язання і в жодному законодавчому акті немає прямої заборони здійснювати перевірку за періоди понад 1095 днів.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП ОСОБА_1 були визначені податкові зобов'язання за період в межах 1095 днів.
Інші твердження позивача щодо неправомірності проведення перевірки носять формальний характер, що не може бути підставою для звільнення від відповідальності платника податків, який порушив вимоги податкового законодавства.
Керуючись Законами України "Про державну податкову службу в Україні", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 05 лютого 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.