справа № 2а-2922/09/0670
категорія 2.11.1
25 січня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Черноліхов С.В.,
при секретарях - Талько А.М, Янушевській В.В., Костарчуку О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малинському районі про визнання дій неправомірними та визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправними дії ДПІ у Малинському районі щодо проведення позапланової перевірки та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.02.2009 року №0000531740/0, від 22.04.2009 року №0000531740/1. В обґрунтування позову зазначає, що до складу податкового кредиту 2006 року правомірно включено суми від придбання гіпсокартону, шпаклівки, штукатурки та клею на загальну суму 138388 грн., з яких податок на додану вартість становить 23065 грн., оскільки вказані матеріали були в подальшому використанні в його господарській діяльності у межах бартерної операції. Не погоджується з висновком відповідача про зняття з податкового кредиту за 1 квартал 2007 року 265 грн., у зв'язку з відсутністю опису та обґрунтування висновків встановлено порушення. На думку позивача, проведена відповідачем позапланова перевірка є незаконною, оскільки перевіряючих до проведення позапланової перевірки він не допустив і наказу та направлення на проведення перевірки йому не було вручено. Крім того вважає, що перевіркою був охоплений 1 квартал 2006 року, який знаходиться поза межами строку, передбаченого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Також зазначає, що відповідачем під час проведення позапланової перевірки встановлено завищення податкового кредиту за 2 квартал 2006 року в сумі 166 грн., однак виклад обставин та посилання на назву, номер і дату документа, відповідно до якого здійснено цю операцію, відсутні. Крім того позивач вважає, що відповідач залишивши без змін перше податкове-повідомлення рішення, в результаті його оскарження, прийняв друге, чим, на його думку, фактично визначив йому суму податкового зобов'язання по двом податковим повідомленням-рішенням, а саме в розмірі 46229 грн. (23330 грн. + 22899 грн.).
В ході судового розгляду ухвалою суду від 25.01.2001 року закрито провадження у даній справі щодо скасування податкових повідомлень-рішень в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 265 грн., у зв'язку відмовою позивача від позову.
В судовому засіданні позивач та його представник в іншій частині позов підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнала. Вважає податкове повідомлення-рішення від 22.04.2009 року №0000531740/1 правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Малинському районі було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт №18-222/17/1947908576 від 05.02.2009 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до податкового кредиту 2006 року суми від придбання будівельних матеріалів на загальну суму 138290 грн., з яких податок на додану вартість 23065 грн. та за 1 квартал 2007 року суму 265 грн., які не використовувалися в господарській діяльності платника податків.
На підставі висновків вказаного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531740/0 від 17.02.2009 року, яким позивачу визначено розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34995 грн., з яких основний платіж - 23330 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11665 грн..
Вищевказане податкове повідомлення-рішення 23.02.2009 року було оскаржене позивачем до Державної податкової інспекції у Малинському районі.
На підставі поданої скарги, начальником ДПІ у Малинському районі прийнято наказ від 14 квітня 2009 року N 117, згідно якого доручено провести позапланову документальну перевірку позивача у термін з 14 квітня 2009 року по 16 квітня 2009 року з підстав, передбачених пунктом 4 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", а також виписано відповідне направлення.
За результатами позапланової документальної перевірки ПП ОСОБА_3 з питань викладених у скарзі за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, яка проводилася ДПІ у Малинському районі, складено акт від 16.04.2009 року N57-222/17/1947908576.
Позаплановою перевіркою встановлено:
- згідно наданого позивачем до скарги договору бартеру від 10.01.2006 року, укладеного між ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4, позивач оплачує, отримує та передає по бартеру гіпсокартон, штукатурку, шпаклівку, клей ПП ОСОБА_4, який не був платником податку на додану вартість, а останній відповідно передає по бартеру ПП ОСОБА_3 будівельний ліс. Однак, ПП ОСОБА_3 в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового зобов'язання в 2006 році не включив реалізацію будівельних матеріалів ПП ОСОБА_4 на суму податку на додану вартість в розмірі 22899 грн.;
- в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП ОСОБА_3 в червні 2006 року включено до податкового кредиту суми від придбання будівельних матеріалів на загальну суму 1000 грн., з яких сума податку на додану вартість становить 166 грн., які не призначаються для використання в господарській діяльності платника податків.
На підставі вказаного акту позапланової перевірки та за результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням Державної податкової інспекції у Малинському районі від 22 квітня 2009 року N 2178 податкове повідомлення від 17.02.2009 року №0000531740/0 залишено без змін та відповідачем 22.04.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531740/1.
Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22899 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 22.04.2009 р. №0000531740/1, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону).
Встановлено, що позивач згідно договору бартеру від 10.01.2006 року, укладеного між ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4, який не є платником податку на додану вартість, придбав будівельні матеріали у ТОВ "Сіті-Капітал" за 1 квартал 2006 року на загальну суму 27198 грн., в т.ч. ПДВ - 4533 грн., за 2 квартал 2006 року на загальну суму 80646 грн., в т.ч. ПДВ - 13441 грн., за 3 квартал 2006 року на загальну суму 30546 грн., в т.ч. ПДВ - 5091 грн., які в подальшому згідно накладних передав ПП ОСОБА_4
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та допитана в якості свідка перевіряюча ОСОБА_5 підтвердили, що до податкового зобов'язання в 2006 році позивач не включив реалізацію будівельних матеріалів ПП ОСОБА_4, який не є платником податку на додану вартість, на суму податку на додану вартість в розмірі 22899 грн..
Таким чином, суд вважає, що на підставі підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач був зобов'язаний віднести до об'єкту оподаткування вказані операції і сплатити податок, однак цього не зробив, тому висновок податкового органу є правомірним і визначене відповідачем до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22899 грн. скасуванню не підлягає.
Щодо доводів позивача про незаконність перевірки, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки позапланова перевірка була здійснена на підставі скарги самого позивача, яка передбачена п. 4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", у перевіряючих були посвідчення на перевірку та відповідний наказ про проведення перевірки, які позивач отримав 14.04.2009 року, що підтверджується його підписами. Інші твердження позивача щодо неправомірності проведення перевірки носять формальний характер, що не може бути підставою для звільнення від відповідальності платника податків, який порушив вимоги податкового законодавства.
Відповідно до положень пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Встановлено, що відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2006 року, в податковому повідомленні-рішенні N 0000531740/0 від 17.02.2009 р., тобто в межах строку, передбаченого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тому суд вважає помилковими твердження позивача про неправомірність проведення перевірки 1 кварталу 2006 року.
Відповідно до пункту 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Згідно із пунктом 2.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення, а відтак вимога пункту 6.1 ст. 6 вказаного вище Закону стосується і змісту податкового повідомлення-рішення.
Абзацом третім пункту 5.3 вказаного Порядку встановлено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене, крім того таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Наведена підзаконна правова норма не суперечить Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цим Законом (пункти 6.5 та 6.6 статті 6) врегульовано лише порядок направлення податкових повідомлень в разі зменшення або збільшення нарахованої контролюючим органом до сплати платнику податків суми податкового зобов'язання за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення.
Таким чином, помилковими є твердження позивача про існування чинного податкового повідомлення-рішення N0000531740/0 від 17 лютого 2009 року, оскільки це податкове повідомлення вважається відкликаним відповідно до п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не зважаючи на те, що ДПІ у Малинському районі прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги N 2178 від 22 квітня 2009 року, яким податкове повідомлення-рішення N0000531740/0 залишено без змін.
Щодо висновку відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту за 2 квартал 2006 року в сумі 166 грн., суд дійшов наступного висновку.
В акті позапланової перевірки від 16.04.2009 року податковим органом зазначено, що в порушення п.п. 74.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ОСОБА_3 в червні 2006 року включено до податкового кредиту суми від придбання будівельних матеріалів на загальну суму 1000 грн., з яких ПДВ в сумі 166, 67 грн., які не призначаються для використання в господарській діяльності платника податків.
В той же час як стверджує позивач та його представник, відповідачем в акті перевірки не зроблено посилання на конкретні первинні документи, що свідчать про вказане порушення.
Відповідно до п. 1.5 Порядку оформлення результатів документальних щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами", затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004 року №326, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового та валютного законодавства.
Згідно з пунктом 1.7 вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Представник відповідача та допитана в якості свідка перевіряюча ОСОБА_5 не змогли пояснити згідно яких податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ - 166 грн..
Таким чином, відповідач в порушення п. 1.7 вказаного Порядку, не зазначив в акті факти виявлених порушень податкового законодавства, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку, що не дозволило суду оцінити обґрунтованість встановлених податковою інспекцією порушень податкового законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, представники відповідача суду не надали.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малинському районі № 0000531740/1 від 22.04.2009 року в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 166 грн., підлягають задоволенню.
Керуючись Законами України "Про державну податкову службу в Україні", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малинському районі від 22.04.2009 року №0000531740/1 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 166 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 83 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 29 січня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.