справа № 2а-3574/09/0670
категорія 2.11.1
25 січня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Євпак В.В.,
при секретарі - Халімончук С.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 < Текст >
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі < Текст >
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі №0007011702/0, №0007021702/0 від 31.10.2008 року та №0007011702/1, №0007021702/1 від 15.01.2009 року. Вимоги мотивує тим, що ними не порушувались вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб", Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок на додану вартість". Вважають, що вони правомірно формували валові витрати на підставі первинних документів, що підтверджували господарську діяльність приватного підприємця. При проведенні перевірки були надані всі підтверджуючі документи, а саме: рахунок-фактура від 01.10.2007 року, накладна від 31.10.2007 року № 22, надані ВАТ «Житомирське АТП 11827» на придбання автомобіля, видаткові накладні на придбання запасних частин та матеріалів до автомобіля, перелік (акт) запасних частин та матеріалів встановлених на автомобіль, що знаходиться на ремонті, інвентарна картка №1 обліку основних засобів, інші платіжні та розрахункові документи. Також ними правомірно був сформований податковий кредит в сумі 1576 грн. До податкового кредиту ними були включені податкові накладні, товари та послуги по яких використовувались в господарській діяльності. Вважають з цих підстав податкові повідомлення-рішення є неправомірними, та такими, що підлягають скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують з тих підстав, що при проведенні перевірки встановлено порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", саме: формування валового доходу у ПП ОСОБА_1 здійснювалось по першій події, а саме по відвантаженню (реалізації) продукції, а не фактично отриманих доходах за звітний період від продажу товарів та підприємцем було включено до валових витрат суми не підтверджені первинними розрахунковими документами. Також встановлено порушення Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: включення до складу податкового кредиту податкових накладних суб'єктів господарювання, товари та послуги яких не використовувалися в підприємницькій діяльності, а саме: з наданих Житомирським АТП послуг по оренді стоянки автомобіля на суму 1133 грн. 34 коп., де ПДВ становить 226,66 грн. та отриманих від ТОВ "Укравтозапчастини" товару на суму 2307 грн. 37 коп., де ПДВ становить 461,47 грн. Крім того, підприємцем завищена сума ПДВ розмірі 889 грн. в зв'язку з придбанням товарів, які частково використовувалися в оподатковуваних операціях, а саме на 01.07.2008 року в складі залишків товарів придбаних та в складі проданого товару за перевіряємий період 01.01.2007 року по 30.06.2008 року. Вважають податкові повідомлення-рішення правомірними, та такими, що не підлягають скасуванню.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив: 22.10.2008 року ДПІ у м. Житомирі проведена планова виїзна перевірка ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт №5874/171.
В результаті проведення перевірок встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3, п.п. 7.4.4., п. 7.4., 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті на суму 1576 грн., в тому числі в липні 2007 року - 57 грн., вересні 2007 року - 316 грн., жовтні 2007 року - 88 грн., листопаді 2007 року - 27 грн., лютому 2008 року - 67 грн., березні 2008 року - 33 грн., квітні 2008 року - 33 грн., травні 2008 року - 33 грн., червні 2008 року - 922 грн.; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.п. а п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року на суму 273,10 грн., за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року на суму 2753,37 грн.
За наслідками перевірки ДПІ у м. Житомирі 31.10.2008 року винесено податкові повідомлення-рішення №0007011702/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2364,00 грн., в тому числі основний платіж - 1576,00 грн., штрафні санкції - 788,00 грн.; №0007021702/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 453,97 грн.
30.12.2008 року ДПІ у м. Житомирі проведена виїзна позапланова документальна перевірка ОСОБА_1 з питань з'ясування обставин викладених у скарзі на податкові повідомлення-рішення №0007011702/0, №0007021702/0 від 31.10.2008 року по результатам планової виїзної перевірки за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт №7380/171.
За наслідками позапланової перевірки, податковим органом 15.01.2009 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0007011702/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2364,00 грн., в тому числі основний платіж - 1576,00 грн., штрафні санкції - 788,00 грн. та №0007021702/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 46,25 грн.
Під час проведення перевірок перевіряючими було встановлено, що формування валового доходу у ПП ОСОБА_1 здійснювалось по першій події, а саме по відвантаженню (реалізації) товару, а не по фактично отриманих доходах за звітний період від продажу товарів, підприємцем було включено до валових витрат суми не підтверджені первинними розрахунковими документами.
З висновками перевіряючих суд не погоджується з наступних підстав: платник податків у своїй господарській діяльності має дотримуватись вимог податкового законодавства, повно та вчасно сплачувати податки.
Податковий орган, як контролюючий орган, у своїй діяльності має діяти відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших нормативних актів, зокрема Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженим наказом ДПА України від 11.06.2004 року за №326 (далі Порядок).
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п.п. а п. 19.1. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до Порядку, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Позивачем суду надані первинні документи, а саме: рахунок-фактура від 01.10.2007 року, накладна від 31.10.2007 року № 22, надані ВАТ «Житомирське АТП 11827» на придбання автомобіля, видаткові накладні на придбання запасних частин та матеріалів до автомобіля, перелік (акт) запасних частин та матеріалів встановлених на автомобіль, що знаходився на ремонті, інвентарна картка №1 обліку основних засобів, інші платіжні та розрахункові документи, що підтверджують понесені приватним підприємцем валові витрати та амортизаційні відрахування.
Разом із тим, в акті перевірки, в порушення вимог Порядку не зазначено, які саме первинні документи не були надані платником податків, з яких саме господарських операцій та за який період. Не вимагались зазначені документи у приватного підприємця.
Виходячи з викладеного, висновок податкового органу щодо завищення приватним підприємцем ОСОБА_1 валових витрат, амортизаційних відрахувань а відповідно висновок про заниження оподаткованого доходу на суму 308,36 грн., є безпідставним.
За таких обставин податкові повідомлення-рішення №0007021702/0 від 31.10.2008 року та №0007021702/1 від 15.01.2009 року про визначення приватному підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб підлягають скасуванню.
Що стосується завищення підприємцем податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 1576 грн., то податковий орган, не заперечуючи наявності податкових накладних та проведення їх оплати, посилається лише на ту обставину, що до податкового кредиту включені податкові накладні з господарських операцій, товари та послуги по яких не використовувались в підприємницькій діяльності, а саме: по господарським операціям з Житомирським АТП на суму ПДВ 226, 66 грн., ТОВ "Укравтозапчастини" на суму ПДВ 461,47 грн. та завищено сума ПДВ в розмірі 889 грн. в зв'язку з придбанням товарів, які частково використовувалися в оподатковуваних операціях, а саме: на 01.07.2008 року в складі залишки товарів придбаних та в складі проданого товару за перевіряємий період 01.01.2007 року по 30.06.2008 року відсутні.
З вказаними порушеннями суд не погоджується виходячи з наступного: відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що на підставі договору №152 від 07.11.2007 року укладеного позивачкою з ВАТ "Житомирське АТП 11855", останній надавав ФОП ОСОБА_1 послуги по стоянці для автомобілів ГАЗ 52 та ГАЗ 5312 на території автопарку.
На виконання договору такі послуги фактично надавались з листопада 2007 року по червень 2008 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт підписаними сторонами, з зазначенням вартості наданих послуг.
Факт надання послуг підтверджується і листом директора ВАТ "Житомирське АТП 11855" №57а/16 від 17.09.2009 року.
Посилання на пояснення головного бухгалтера ВАТ «Житомирське АТП 11855» щодо того, що ремонт та технічне обслуговування автомобіля підприємця не проводились, не може бути прийнято до уваги при невизнанні вартості послуг по оренді стоянки. Сума податку на додану вартість в даному випадку склала 226 грн.
Суд вважає, що позивачкою правомірно були віднесені зазначені послуги до податкового кредиту, оскільки такі витрати пов'язані з господарською діяльністю суб'єкта підприємницької діяльності.
Сума ПДВ, яка не визнана в складі податкового кредиту при придбанні запасних частин в ТОВ «Укрзапчастина» 461 грн., підлягає включенню до податкового кредиту і відповідно зменшує податкове зобов'язання, оскільки вказані матеріальні цінності використані в подальшому в межах господарської діяльності підприємця, що доведено вище.
Що стосується висновку про завищення суми ПДВ в розмірі 889 грн. в зв'язку з придбанням товарів, які станом на 01.07.2008 р. в складі залишків товарів та проданого товару відсутні, то слід зазначити, в порушення вимог Порядку, в акті не зазначено найменування товарів, їх кількість та вартість, що б свідчило про наявність порушення.
Відповідач, на якого в силу ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування, не надав суду доказів та не довів суду про правомірність прийнятого ним рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів на суму 1576 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0007011702/0 від 31.10.2008 року та №0007011702/1 від 15.01.2009 року також підлягають скасуванню.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", Декретом КМУ "Про прибутковий податок з громадян", ст.ст. 86, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0007011702/0, №0007021702/0 від 31.10.2008 року та №0007011702/1, №0007021702/1 від 15.01.2009 року
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.В. Євпак
Повний текст постанови виготовлено: 29 січня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.