справа № 2а-7342/09/0670
категорія 2.11.3
18 січня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Євпак В.В.,
при секретарі - Халімончук С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом приватного підприємства "Хантер М" < Текст >
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції < Текст >
про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062301/0 від 26.02.2009 року,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції №0000062301/0 від 26.02.2009 року про визначення податку на прибуток в розмірі 50850 грн., а саме: за основним платежем в розмірі 35113 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15737 грн. Вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно прирівняв митну вартість товару до звичайної ціни, при цьому односторонньо посилаючись на ст.274 Митного кодексу України. Відповідачем до валового доходу підприємства безпідставно включена різниця між вартістю відвантаженої на експорт продукції за загальною фактурною вартістю товару та митною вартістю товарів. Позивач зазначає, що за митну вартість ніхто не продає і не купує, її визначають виключно для митних цілей. Оподаткування здійснюється, виходячи із вказаного в укладеному між платником податків та його контрагентом договорі, договірної вартості товарів, робіт, послуг, яка не може бути нижчою від справедливої ринкової ціни. Також, при проведенні перевірки, податковий орган посилався на те, що здійснюючи операції із оренди автомобілів та нараховуючи орендну плату і не використовуючи автомобілі за їх призначенням, підприємство не отримувало прибуток та інших економічних вигод у своїй підприємницькій діяльності, а витрати, понесені платником з оренди автомобілів, лише зменшили оподатковуваний прибуток. Вважають такі посилання безпідставними, оскільки ними виконувались умови договору оренди. Крім того автомобілі не використовувались за призначенням лише в період, що був пов"язаний з їх ремонтом та профілактичним обслуговуванням. Під час проведення перевірки були надані всі підтверджуючі документи. Вважають податкове повідомлення-рішення неправомірним, та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що ПП "Хантер М" було укладено ряд договорів, а саме: 20.03.2008 року №NA/D20/08-1 SATIM BV (Нідерланди), 03.03.2008 року №009/08 з EcoPar Limited Wood and Woodproducts (Німеччина), 10.10.2008 року № KRM01 з BAVARIA HOLZ G.m.b/H Holzhandel (Німеччина), 06.06.2007 року №802 з Puderbach Holzhandel GmbH & Co.KG (Німеччина) про поставку заготовок соснових для тари (піддонів). В ході проведення перевірки було встановлено, що платник податків при поставці вказаної продукції по експортним договорам визначив суму валового доходу, виходячи з контрактної (договірної) вартості товару. Вважають, що звичайною ціною з метою оподаткування вважається митна вартість і оподаткування таких операцій здійснюється виходячи з рівня звичайної ціни (договірної, контрактної) вартості, але не менше митної вартості. Тому, в порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПП "Хантер М" формує доходи від продажу на експорт за цінами, нижчими ніж звичайні, враховуючи в складі доходу від реалізації товарів не митну, а фактурну вартість. Отже, підприємству правомірно збільшено суму валових доходів на різницю між митною вартістю проданих товарів та фактурною (контрактною) вартістю в сумі 47118 грн. Також, при проведенні перевірки встановлено, що станом на 01.11.2007 року на підприємстві рахувалось 5 автомобілів, 4 з яких призначені для перевезення вантажу. Згідно штатного розпису передбачено 2 штатних одиниці водія. Аналіз шляхових листів свідчить, що деякі з орендованих автомобілів не використовувались з метою оренди - перевезення вантажів. Відповідно до наданих пояснень, ці автомобілі знаходилися на профілактичному обслуговуванні та поточному ремонті. Витрати, понесені платником з оренди автомобілів, які не використовувалися для перевезення вантажів у певний період не призвели до виникнення доходу, а лише зменшили оподатковуваний прибуток. Таким чином, підприємству правомірно визначено податок на прибуток в сумі 35113 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15737 грн. Вважають, з цих підстав, рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Суд, розглянувши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив: з 26.01.2009 року по 12.02.2009 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Хантер М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.04.2007 року по 30.09.2008 року, про що складено акт №59/23-01/34753388 від 17.02.2009 року.
В результаті проведення перевірки встановлено порушення ПП "Хантер М" п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4; п.п. 7.4.3, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7; п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35113 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2007 року на суму 1110 грн.; за 3 квартал 2007 року на суму 5868 грн.; за 4 квартал 2007 року на суму 5608 грн.; за 1 квартал 2008 року на суму 18776 грн.; за 2 квартал 2008 року на суму 3751 грн.
На підставі акту перевірки Коростенською ОДПІ 26.02.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000062301/0 про визначення податку на прибуток в розмірі 50850 грн., а саме: основний платіж 35113 грн., штрафні (фінансові) санкції 15737 грн.
Так перевіркою було встановлено, що у період з 16 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року ПП "Хантер М" було укладено договори від 20.03.2008 року №NA/D20/08-1 з SATIM BV (Нідерланди), 03.03.2008 року №009/08 з EcoPar Limited Wood and Woodproducts (Німеччина), 10.10.2008 року № KRM01 з BAVARIA HOLZ G.m.b.H Holzhandel (Німеччина), 06.06.2007 року №802 з Puderbach Holzhandel GmbH & Co.KG (Німеччина) про поставку заготовок для виготовлення тари та заготовок соснових для піддонів. При здійсненні поставки товару за вказаними експортними контрактами, визначено суму валового доходу, виходячи з контрактної (договірної) вартості товару.
При прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції є її загальною митною вартістю.
З такою позицією відповідача суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України та ін.
Відповідно до Митного Кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених Законами України і мають застосовуватись лише митними органами.
Відповідно до п.5.2 Інструкції "Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307, відомості, заявлені декларантом у вантажній митній декларації, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Судом встановлено, що відповідно до укладених контрактів, підприємством до вартості товару були включені вартість належної упаковки товару відповідно до правил перевезення, навантаження товару на транспортний засіб, витрати на митне оформлення.
Крім того, відповідно до зазначених договорів поставка товарів проводилась автомобільним транспортом покупця зі складу продавця. Відповідно вартість транспортування товару до місця призначення була покладена на нерезидента (покупця).
Порядок оподаткування прибутку підприємств передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п.п.7.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Це правило поширюється і на операції з особами, котрі не є платниками податку на прибуток, встановлено ст.10 Закону, чи особами, які сплачують його за іншими ставками (п.п.7.4.Закону).
Відповідно до п.1.20.1. ст.1 Закону, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Пунктом 1.20.8 ст.1 Закону встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Судом встановлено, що податковий орган, як в ході так і після проведення документальної перевірки із запитом чи зверненням до платника податку щодо обґрунтування визначення рівня звичайних цін не звертався, інших дій направлених на встановлення звичайних цін Коростенськю ОДПІ здійснено не було. В судовому засіданні представником відповідача також не було надано переконливих доказів щодо того, що звичайна ціна (визначена договором) прирівнюється до митної вартості товару.
За наведених вище обставин, суд вважає, що у відповідача не було підстав для збільшення підприємству валового доходу в сумі 47118 грн.
Також, при проведенні перевірки, податковим органом було встановлено неправомірне віднесення підприємством до складу валових витрат витрати на придбання послуг оренди автомобілів, які не використовувались у господарській діяльності, що призвело до завищення валових витрат за перевіряємий період на 93332 грн., в тому числі за 3 квартал 2007 року у сумі 13333 грн., а 4 квартал 2007 року у сумі 13333 грн., а 5 квартал 2008 року у сумі 53333 грн., а 2 квартал 2008 року у сумі 13333 грн.
Суд не погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступного:
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з договором найму (оренди) від 11.06.2007 року, укладеного з ПП ОСОБА_1 було орендовано транспортні засоби, а саме: САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1, УРАЛ 5557, державний номер НОМЕР_2, УРАЛ 5557, державний номер НОМЕР_3.
Відповідно до п. 2.1 та. 2.2 договору найму (оренди) автомобілів встановлено, що автомобілі, що орендуються, будуть використовуватися орендарем для перевезення вантажу. Територія перевезень визначається адміністративно-територіальними межами України. Орендна плата становить 40000 грн. на місяць за користування автомобілями. Відповідно до п. 7.1 договору, орендар (ПП "Хантер М") серед інших обов"язків, зобов"язується фінансувати профілактичне обслуговування та капітальний і поточний ремонт автомобілів, що орендуються.
Крім орендованих автомобілів, підприємством придбано ще 2 автомобілі у серпні 2007 року - автомобіль КАМАЗ 53212 з причепом СЗАП-83571 та у жовтні 2007 року придбано автомобіль УАЗ.
Судом встановлено, що у серпні 2007 року та листопаді 2007 року , а також у період з лютого по квітень 2008 року автомобілі не використовувались з метою оренди - перевезення вантажів, а саме: у серпні 2007 року автомобіль САЗ та у листопаді 2007 року автомобіль УРАЛ 46-18, у лютому 2008 року - автомобіль САЗ та УРАЛ 46-18, у березні - автомобілі УРАЛ 46-18 та УРАЛ 46-17, у квітні - автомобіль УРАЛ 46-18, оскільки знаходились на профілактичному обслуговуванні та поточному ремонті, що підтверджується актом перевірки та не заперечується представником відповідача.
У період профілактичного обслуговування та поточного ремонту автомобілів, відповідно до умов договору сплачувалась орендна плата за користування автомобілями.
Відповідач, в акті перевірки посилається на п. 12.1 договору оренди "Форс-мажор" в якому визначено, що при виникненні умов, незалежних від орендаря, за якими він не міг користуватися автомобілями, то за період дії даних умов орендна плата не виплачується. Виплата орендної плати відновлюється з моменту зупинення вищевказаних умов. Про час настання і закінчення вищезазначених умов орендар негайно повідомляє орендодавця. Настання та закінчення даних умов підтверджується документально.
Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року N 113 Про затвердження Порядку застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що обставини непереборної сили (форс-мажор) - надзвичайна і непереборна за даних умов сила (стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу юридичної особи або силами фізичної особи і яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством.
Здійснення ремонтних робіт транспортних засобів не передбачено, як форс-мажорні обставини, з настанням яких орендна плата не виплачується.
Судом встановлено, що орендовані автомобілі використовувались позивачем у своїй господарській діяльності.
Витрати по сплаті оренди за автомобілі на виконання договору оренди, підтверджені відповідними платіжними документами.
Крім того, витрати пов"язані з проведенням ремонту автомобілів, були прийняті як понесені валові витрати підприємством і податковим органом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ПП "Хантер М" правомірно віднесені до складу валових витрат витрати на сплату орендної плати за користування автомобілями згідно договору від 11.06.2007 року.
З урахуванням викладено, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції №0000062301/0 від 26.02.2009 року підлягає скасуванню.
Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 86, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції №0000062301/0 від 26.02.2009 року.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.В. Євпак
Повний текст постанови виготовлено: 22 січня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.