30.01.2020 Справа № 2/331/191/20
331/3453/19
30 січня 2020 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя
у складі: судді Антоненко М.В.
при секретарі Самбур І.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,-
В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
У підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надала суду клопотання про витребування доказів, в обґрунтування якого зазначила, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2016 по справі № 336/2953/16-ц на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання даним рішення законної.
Зі змісту відзиву ОСОБА_2 останній стверджує про відсутність у нього трудового доходу.
Як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 наразі має карту побиту у Республіці Польща, де він має постійне місце роботи. За останні роки він майже постійно перебуває за кордоном, а перерахування аліментних платежів здійснює на її карткових рахунок його сестра, яка перебуває в України.
З метою доведення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, вважає за необхідне отримати інформацію про те, чи має він офіційне місце працевлаштування в Республіці Польща, оскільки таку інформацію позивач ОСОБА_1 не має можливості отримати самостійно з огляду на те, що ці відомості містять в собі інформацію з обмеженим доступом та регулюється Законом України “Про захист персональних даних”, у зв'язку з чим змушена просити суд витребувати її в порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим; заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по- друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
На підставі вищевикладеного просить суд витребувати від Міністерства закордонних справ Польщі (00580, Польща, м. Варшава, алея Яна Христіана Шуха, 23) та Податкового управління при Міністерстві Фінансів Польщі (00916, Польща, м. Варшава, вул. Свєтокжиска, 12, тел. 801 055 055 (зі стаціонарного), (22) 330 0330 (з мобільного) інформацію про суму доходів, отриманих за останні 3 (три) роки громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з усіх джерел та в якому розмірі ним сплачувався податок на доходи фізичних осіб в Польщі.
У підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала клопотання позивача ОСОБА_1 та просила суд його задовольнити.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просив прийняти рішення на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, зваживши доводи клопотання та врахувавши те, що необхідність витребування обґрунтована неможливістю самостійного зібрання означених доказів для доведення обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність витребування вищевказаних доказів по даній справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є, витребування та (або) огляд доказів.
Відповідно до ч. 1ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами 1, 2 статті 95 ЦПК України передбачено,що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до частини 1 статті 498 ЦПК України, у разі якщо впроцесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави,суд України може звернутисяз відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі-іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором,згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому ЦПК України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 498 ЦПК України).
Право суду на звернення із відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави закріплене і в частині першій статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Порядок передачі та виконання судових доручень, зокрема передбачено Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, яка набрала чинності 21.07.2001 року.
Статтею 3Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради, - 04.02.1994 року, та набув чинності 14.08.1994 року (далі Договір), визначено, що в справах, що охоплюються цим Договором, установи юстиції, зносяться між собою за посередництвом центральних органів, якщо інше не передбачено цим Договором. В розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України - Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції.
Виходячи з положень статті 4 Договору, Договірні Сторони надають взаємну правову допомогу щодо підготовки, пересилки та вручення документів, тощо.
Згідно до статті 5 Договору, у справах, що охоплюються цим Договором,клопотання складаються державною мовою запитуючої Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську. Якщо стосовно положень цього Договору вимагається додати до документів, що пересилаються, їх переклад на мову іншої Договірної Сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем, підпис якого має бути офіційно посвідчений, або присяжним перекладачем однієї з Договірних Сторін.
Відповідно до п 1.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої 27.06.2008 року за № 1092/5/54, наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.07.2008 року за № 573/15264, суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через головні територіальні управління юстиції та Міністерство юстиції України.
Таким чином, враховуючи, що наведені у клопотанні позивача докази мають істотне значення для правильного вирішення справи, та наявність у останньої складнощів у поданні цих доказів, суд вважає необхідним наведене клопотання задовольнити частково в частині направлення судового доручення про надання правової допомоги до компетентного суду Польщі про витребування з Податкового управління при Міністерстві Фінансів Польщі (00916, Польща, м. Варшава, вул. Свєтокжиска, 12, тел. 801 055 055 (зі стаціонарного), (22) 330 0330 (з мобільного) інформації про суму доходів, отриманих за останні 3 (три) роки громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з усіх джерел та в якому розмірі цим сплачувався податок на доходи фізичних осіб Польщі.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 в частині направлення судового доручення про надання правової допомоги до компетентного суду Польщі про витребування з Міністерства закордонних справ Польщі (00580, Польща, м. Варшава, алея Яна Христіана Шуха, 23) інформації про суму доходів, отриманих за останні 3 (три) роки громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з усіх джерел та в якому розмірі цим сплачувався податок на доходи фізичних осіб Польщі, оскільки воно в цій частині є необґрунтованим.
Пунктом 6 частини 1 статті 252 ЦПК України встановлено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, у випадках направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу.
Згідно до пункту 10 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до надходження відповіді від суду на доручення щодо збирання доказів.
Враховуючи необхідність звернення з судовим дорученням до компетентного суду Республіки Польща, суд діючи за власною ініціативою зупиняє провадження у справі до надходження відповіді від суду на доручення щодо збирання доказів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 252,498, 353 ЦПК України, суд -
Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити частково.
Направити судове доручення про надання правової допомоги до компетентного суду Польщі про витребування з Податкового управління при Міністерстві Фінансів Польщі (00916, Польща, м. Варшава, вул. Свєтокжиска, 12, тел. 801 055 055 (зі стаціонарного), (22) 330 0330 (з мобільного) інформації про суму доходів, отриманих за останні 3 (три) роки громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з усіх джерел та в якому розмірі цим сплачувався податок на доходи фізичних осіб Польщі.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини зупинити до отримання відповіді на окреме доручення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15 денний строк з дня винесення апеляційної скарги.
Суддя: М.В. Антоненко