Справа № 308/2257/18
05 лютого 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження № 308/2257/18, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000592 від 20.02.2018 р. про обвинувачення,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, одруженого, із середньою освітою, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,-
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення :
прокурора - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
сторона захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника- ОСОБА_6
19.02.2018 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , вирішив проникнути до приміщення квартири АДРЕСА_3 в даному будинку, яка відповідно до договору купівлі-продажу № НМТ 286526 від 25.09.2017 року належить ОСОБА_5 . В подальшому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 скориставшись викрутками, пошкодив замок та полотно на вхідних дверях у приміщення квартири АДРЕСА_3 , після чого проникнув до приміщення даної квартири, де був виявлений працівниками служби охорони «Зодіак», які приїхали на спрацювання системи сигналізації, яка встановлена в приміщенні квартири, після чого викликали працівників поліції.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному проникненні до житла, ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння передбачене ч.1 ст. 162 КК України.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю. Вказав, що того дня перебував в стані алкогольного спяніння, визнав факт незаконного проникнення до житла, а саме до приміщення квартири, яка розташована на І поверсі будинку АДРЕСА_2 . Зобов'язався відшкодувати завдану потерпілому матеріальну шкоду.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в один із днів лютого 2018 року дзвонив пульт так як спрацювала система сигналізації у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить йому. Працівники служби охорони «Зодіак» проінформували його, що в приміщенні квартири є стороння людина. Після цього, він приїхав разом з батьком до квартири і виявили в приміщенні квартири ОСОБА_3 . Вказав, що вхідні двері до квартири та замок були пошкоджені.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений , потерпілий не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений , потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як незаконне проникнення до житла особи, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення кримінального покарання” , визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання обвинуваченим своєї вини.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відповідно до статті 67 КК України відносить рецидив злочинів.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває та обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст.162 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Цивільний позов по справі - не заявлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження не містять документального підтвердження витрат держави на проведення експертизи.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обиралась.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 /п'ятдесят/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 /всімсот п'ятдесят/ гривень.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 - не обирати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- чотири викрутки, пара рукавиць чорного кольору, господарський ніж, слід матерії - які знаходяться у камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в Закарпатській апеляційний суд через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1