Справа № 310/772/20
2-о/310/78/20
31 січня 2020 рокум. Бердянськ
Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Маринін О.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Бердянський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
31.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Бердянський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте до заяви ОСОБА_1 не додано документ про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Посилання заявника на п. 21 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як
підставу звільнення її від сплати судового збору є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Аналізуючи положення п. 21 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», слід дійти висновку, що законодавцем передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідність у встановленні якого виникла внаслідок:
1) вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій,
2) загибелі,
3) поранення,
4) перебування в полоні,
5) незаконного позбавлення волі або викрадення,
6) порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
В свою чергу, вище перелічені обставини, виникли внаслідок:
1) збройної агресії,
2) збройного конфлікту,
3) тимчасової окупації території України,
4) надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру.
Отже законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджені судом як факт, що має юридичне значення.
Сама по собі наявність у заявниці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не звільняє її від сплати судового збору на підставі п. 21 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» за звернення до суду із будь-яким фактом, що має юридичне значення, навіть, якщо він і пов'язаний із обставинами, що відбулися на непідконтрольній владі України території.
Як видно із поданої до суду заяви та доданих до неї документів, заявниця просить суд встановити факт смерті її батька, який за її твердженням, помер в м. Шахтарськ, причиною його смерті, за доданими до заяви копіями документів, стала хронічна серцево-судинна недостатність.
У заяві також зазначено, що факт смерті необхідно встановити для реєстрації смерті батька та отримання відповідного свідоцтва про смерть.
Разом з тим, у заяві не зазначено та не підтверджено жодними доказами, що необхідність у встановленні вказаного факту виникла внаслідок вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.
Суд також зазначає, що за наслідками дослідження заяви та доданих до неї документів, не встановлено підстав, передбачених ст. 1 ЗУ «Про судовий збір», за якими вказана заява підпадала б під категорію заяв, судовий збір за які не справляється.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 243/9106/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 242/4145/19, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 350/2002/18, постанові Верховного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 243/12928/18.
При цьому суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
У зв'язку із наведеними недоліками, а також враховуючи, що судом не знайдено підстав для звільнення заявниці від сплати судового збору, дану заяву слід залишити без руху.
При цьому, суд зазначає, що вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та відповідно до ст. 6 Конвенції з прав та основоположних свобод людини, не є перешкоджанням доступу до правосуддя, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити в цій ухвалі, що заявниця не позбавлена права звернення до суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України, за якими суд, з урахуванням майнового стану заявниці, може прийняти відповідне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 року становить 2102 гривень.
Згідно п.2.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 420,40 грн. на номер рахунку: UA648999980313191206000008455, отримувач: Бердянське УК/отг м. Бердянськ/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 38042560, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті), судовий збір за позовом ____________________, Бердянський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ суду 37381363.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу,протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.4, 5, 6 ЗУ «Про судовий збір», суд -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Бердянський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - залишити без руху.
Повідомити заявницю про необхідність усунення вказаних в ухвалі суду недоліків заяви в 10- денний строк з дня отримання ухвали. Роз'яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та їй повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Бердянського
міськрайонного суду О.В. Маринін