Україна
24 березня 2010 р. справа № 2а-5642/10/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі < Призвище секретаря >
при секретарі Гумуржи Т.В.
за участю
представника позивача Кутько О.М.
представника відповідача Шубчинського П.В.
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» про застосування арешту активів у вигляді арешту коштів на рахунках, посилаючись на те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.09 року по справі № 2-а-11227/09/0570 апеляційну скаргу інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.09 року задоволено, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.09 року скасовано та у задоволені позовних вимог TOB «ДАК» до ДПІ у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.08 року №0000562240/0/14027/10/22-013, 0000572240/0/14028/10/22-013, № 0000702240/1/16565/10/22-013 відмовлено.
Позивач посилається на те, що податковий борг відповідача складає 606611,05 грн., тому відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податку, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Так, 25.11.2009 року позивачем зареєстровано за даними БТІ та МРЕВ №1 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу на активи TOB «ДАК», про що складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №242.
Крім того, представниками позивача з метою здійснення опису активів 10.03.2010 року здійснений вихід за юридичною адресою TOB «ДАК», але від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, які використовуються для здійснення діяльності і одержання доходу або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування відповідач відмовився, про що складено акт №77.
Позивач вважає, що в даному випадку існують підстави для застосування адміністративного арешту активів платника податків, тому просив застосувати адміністративний арешт активів у вигляді арешту коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» на рахунках № 2600001514083 (980, 978, 840), відкритий у філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Донецьк, МФО 334817; № 26003007142000, 26005007140000, 26005004170000, відкритих у Донецькій філії АКІБ «Укрсиббанк», МФО 335827; № 26108198011532, відкритий у Донбаській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593; № 2600001514083, 2606601514083, 2600102514083, 2600203514083, 2600304514083 (643, 978, 840, 980), відкритих у Донецькій філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Донецьк, МФО 334817; № 26007001888002, відкритий у ЗАТ «Донгорбанк», м. Донецьк, МФО 334970; № 26008010113342, відкрий у Донецькій філії ВАТ «Кредобанк», МФО 335753.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив та просив застосувати арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК», надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, наполягав на відмові у задоволені позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК» 22.05.2000 року зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, на податковому обліку перебуває у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.
Позивач посилається на наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 606611,05 грн., у зв'язку з чим 25.11.2009 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу на активи Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК», про що складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №242, що наявний у матеріалах справи.
Крім того, посадовими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька 10.03.2010 року з метою опису активів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАК», здійснений вихід на юридичну адресу підприємства відповідача, про що складений акт № 77 від 10.03.2010 року про не допуск до проведення опису активів та обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів.
15.03.2010 року начальником Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька прийнято рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, відповідно до якого вирішено звернутись до суду із заявою про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку строком на 30 днів.
Правовою підставою звернення до суду позивач визначив положення підпункту 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством. Крім того, позивач посилається на наявність обставин для застосування арешту адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК».
Суд вважає таке твердження позивача необґрунтованим з огляду на наступне.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу України» встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують певні функції, у тому числі подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За приписами п.17,18 ст.11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
Таким чином, Законом України «Про державну податкову службу України» не передбачено право податкового органу щодо звернення до суду з позовами про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках.
Позивач посилається на п.п. 9.3.9. п.9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак таке посилання не приймається судом, оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які регулюють порядок арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків, а п.п. 9.2.1. п.9.2. ст.9 Закону визначає види арешту активів як повний або умовний.
Як підстава для застосування адміністративного арешту активів платника податків позивач визначає підпункт «г», «е» п.п.9.1.2 п.9.1 ст.9 зазначеного Закону, тобто суд може винести рішення про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків за наявності у сукупності трьох підстав: наявності податкового боргу, наявності законних підстав для проведення перевірки платника та наявності факту відмови платника податків від проведення документальної перевірки на законних підставах для її проведення.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем будь-яких документів на підтвердження наявності підстав для застосування адміністративного арешту не надав, оскільки обставини вказані у п.п.9.1.2. п.9.1. ст. 9 повинні застосовуватися тільки у сукупності, при наявності обставин зазначених у п.п. 9.1.1. п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Крім того, стаття 162 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи, які кореспондуються з положеннями частини третьої статті 105 КАС Країни. Так, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з положень другого речення ч.2 ст.162 КАС України, зазначений перелік способів захисту не є вичерпним. Інші способи захисту можуть міститися у законах, що визначають порядок реалізації відповідних повноважень, прав, свобод чи інтересів.
Однак, як зазначалось вище, Законом України «Про державну податкову службу України» не передбачено право податкового органу щодо звернення до суду з позовами про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках, з наведеного виходить, що у суду відсутні повноваження в частині прийняття рішення щодо заявлених вимог.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивач не довів наявності повноважень, передбачених законами України, на звернення до суду з позовом за заявленими вимогами, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» про застосування арешту активів у вигляді арешту коштів на рахунках - відмовити.
У судовому засіданні 24 квітня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 29 квітня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Крилова М.М.