Справа №2-а-501/07
18 липня 2006 року
14:35
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі:
головуючого - судді Сапальової Тетяни Валентинівни,
за участю секретаря судового засідання Галянт Ілони Миколаївни,
представників відповідачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії учасникам війни за 2006 рік,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтею 14 цього Закону ( в ред. Закону України № 458/95-ВР від 23.11.1995 р.) передбачено, що учасникам війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачем зазначено, що підвищення до пенсії нараховувалось всупереч передбаченому Законом розміру, виходячи з встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру 19,91 грн.
Не погоджуючись з такими виплатами підвищення до пенсії, вважає дії відповідача неправомірними та просять стягнути недоплачені суми за 2006 рік.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на те, що вона у 2006 році не отримувала підвищення до пенсії, що встановлене їй як учаснику війни.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала. У судовому засіданні пояснила, що управління Пенсійного фонду, здійснюючи розрахунок зазначеного підвищення, керувалося положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1. Розрахунок доплат до пенсій учасникам війни згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснювався, виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., встановленого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України і становив 9,96 грн., оскільки іншого розміру для обчислення саме цих доплат чинним законодавством передбачено не було. З 1 січня 2007 року доплати до пенсій учасникам війни здійснюються відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
№2-а-501/07
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченнями (а.с. 3) та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист» (в ред. з останніми змінами від 08.09.2005 року) учасникам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Стосовно розміру мінімальної пенсії, яка служить базою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій особам, які мають статус ветерана війни, Кабінет Міністрів України постановою № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановив, що підвищення до пенсії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01 січня 2002 року, здійснюються виходячи з розміру 19,91 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений ч. 1 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, оглянутої у судовому засіданні, доплати до пенсії нараховувались і виплачувались їй у встановленому законодавством обсязі.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року до частини четвертої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни, а саме: « Учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року пункт 4 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2007 року.
З урахуванням внесених змін з 1 січня 2007 року позивачам виплачується щомісячно підвищення до пенсії як учасникам війни, обчислюване з встановленого законами України прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами кожної пенсійної справи.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки позивачі від сплати судового збору звільнені відповідно до ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 100, 158-163, 186 КАС України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Відшкодування судових витрат віднести за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги у випадку її подання будь-якою зі сторін.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про оскарження постанови до Вінницького окружного адміністративного суду в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя