Україна
17 березня 2010 р. справа № 2а-3784/10/0570
час прийняття постанови: 09.30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Аврамченко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька
до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3»
про стягнення заборгованості у розмірі 14727,44 грн.
за участю
від представників позивача Жученко Р.О. за довіреністю
від представника відповідача не з'явився
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа Відокремлений підрозділ «Шахта Південнодонбаська №3» про стягнення заборгованості у розмірі 14727,44 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відокремлений підрозділ Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» Шахта «Південнодонбаська № 3» має заборгованість відносно відшкодування витрат на виплату пенсій п'ятнадцяти інвалідам труда у розмірі 14727,44 грн. Вказану заборгованість, вважає в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» страховими внесками, які повинні бути відшкодовані. Посилаючись на ст. ст. 456, 457, 460 Цивільного кодексу Української РСР просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заявою від 15.03.2010р. адміністративний позов у розмірі 14727,44 грн. визнав в повному обсязі, просив суд розгляду справу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Відповідач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» здійснює господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого виконкомом Донецької міської ради м. Донецька, зареєстровано у ЄДРПОУ за № 33161769.
До складу ДП «ДВЕК» у якості структурного підрозділу входить відокремлений підрозділ «Шахта «Південнодонбаська №3 » ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», що не є юридичною особою, але зареєстроване як платник податків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Тому, позивач звертається з даним позовом саме до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», яке є юридичною особою.
До прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» обов'язок відшкодування витрат на виплату пенсій був урегульований положеннями Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до ст. 456 Цивільного кодексу Української РСР у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням - вісімнадцятирічного віку;
2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, - довічно;
3) інвалідам - на строк інвалідності;
4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років, - до досягнення ними восьмирічного віку.
Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п. 1 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р., із подальшими змінами, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, власник підприємства, установи й організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Пунктом 2 вказаних Правил було встановлено, що доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання; висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотримання законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства; рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності; рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я; показання свідків та інші докази.
Згідно з п. 6 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 623, розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємстві проводиться власником або уповноваженим органом.
За результатами розслідування комісіями складався акт за формою Н-1, а висновком МСЕК встановлювалась група інвалідності із зазначенням причин - трудового каліцтва.
Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 визнано нещасним випадком на виробництві, про що складені акти за формою Н-1 від 16.03.1993р., 21.03.1996р., 26.11.1995р., 14.08.1989р.,05.08.1998р., 11.10.1998р., 12.07.1996р., 18.12.1996р., 02.09.1997р., 15.03.1995р., 23.04.1996р., а відповідно до довідок МСЕК було встановлено останнім групу інвалідності.
На підставі вказаних документів, згідно до Протоколів потерпілим були призначені пенсії.
Відповідно до ст. 460 Цивільного кодексу в редакції 1963р. організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457 цього Кодексу.
01.01.2004р. набрав чинності спеціалізований закон № 1058-IV «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (далі Закон).
На виконання Наказу Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 10.11.1998р. № 148/234/383 між позивачем та відповідачем було здійснено розрахунок по відшкодуванню регресних вимог станом на 31.12.2008р., загальна сума заборгованості склала 14727,44 грн.
Статтею 1 Закону України N 1058 до страхових внесків віднесено кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи страхування в силу пункту 1 ст. 14, частин 1, 3 ст. 15 цього Закону є, в тому числі, роботодавці-підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, зареєстровані у територіальному органі Пенсійного фонду.
Відповідно до абзацу третього пункту 12 розділу 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення), яке затверджує Президент України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001 (із наступними змінами), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до чч. 1, 2 та 3 ст. 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Беручи до уваги до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 14727,44 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується актом звірення розрахунків станом на 31.12.2009р., доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідач заявою від 15.03.2010р. позовні вимоги у розмірі 14727,44 грн. визнав в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 121, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 14727,44 грн. задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ЄДРПОУ 33161769; м. Донецьк, вул. Артема,63) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (83011, м. Донецьк, вул. Кірова, 215, ЄДРПОУ 21982562) заборгованість у розмірі 14727 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 44коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 17 березня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 22 березня 2010р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.