Україна
19 березня 2010 р. справа № 2а-4434/10/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі < Призвище секретаря >
Кузнецова К.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Садовської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, до Кіровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2010 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що позивачка у 2001 році разом з донькою прибула на територію України із Грузії, а саме із зони грузинсько-абхазького конфлікту. Їй постійно продовжували термін перебування в Україні, про що ставилася відмітка в у її паспортах. Тобто позивачка разом із неповнолітньою донькою легально та на законних підставах проживали на території України.
19 лютого 2010 року ОСОБА_4 подана до Кіровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області заява про видачу їй та її неповнолітній доньці посвідки на постійне проживання, до якої додано рішення Кіровського міського суду Донецької області від 12 листопада 2009 року, яким встановлено факт проживання позивачки з неповнолітньою донькою на території України з 15 листопада 2001 року та яке набрало законної сили, копія паспорту позивачки, свідоцтва про народження доньки, квитанція про сплату державного мита за видачу посвідок.
26 лютого 2010 року відповідачем надано відповідь № 1227, в якій роз'яснено які документи повинні бути подані до такої заяви.
Вважаючи відповідь відмовою від надання посвідки просила:
- визнати незаконними дії Кіровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо відмови у наданні посвідок на постійне проживання на території України ОСОБА_4 та її неповнолітній доньці ОСОБА_1;
- зобов'язати Кіровський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області видати ОСОБА_4 та її неповнолітній доньці ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання на території України.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що позивачка не погоджувалася з тим, що до поданих неї документів слід додати тимчасову довідку, оскільки відразу ж після прибуття в Україну таку довідку не отримала, що стало підставою для неможливості її отримання надалі, а факт проживання на території України понад п'ять років підтверджений судовим рішенням що набрало законної сили. За наявності такого рішення вважала, що нею поданий весь пакет документів для отримання посвідки. Також зазначила, що після надання відповіді на заяву позивачки їй в усному порядку відмовлено у видачі посвідки без такої довідки. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в частині визнання незаконними дії Кіровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо відмови у наданні позивачці посвідок на постійне проживання на території України з посиланням на те, що офіційної відмови не було, а була лише відповідь на звернення позивачки з роз'ясненням переліку документів, які слід подати. В іншій частині - в частині зобов'язання відповідача видати позивачці посвідку на постійне проживання на території України позов визнав.
Також пояснив, що оскільки донька позивачки є неповнолітньою, тому відсутні законні підстави для надання їй такої посвідки.
Судом встановлено, що 15 листопада 2001 року громадянка Грузії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт №НОМЕР_1, разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, прибула на територію України з Грузії. Є біженкою із зони грузинсько-абхазького конфлікту, про що їй консульською службою Посольства Грузії в Україні видано довідку від 23 вересня 2009 року № 10/1309-03.
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 12 листопада 2009 року встановлено факт проживання позивачки з неповнолітньою донькою на території України з 15 листопада 2001 року. Рішення набрало законної сили.
01 березня 2010 року закінчувався термін перебування позивачки на території України, підтверджений відміткою у її паспорті, який продовжено до 01 квітня 2010 року.
19 лютого 2010 року - до закінчення вказаного терміну ОСОБА_4 звернулася до Кіровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про видачу їй посвідки на постійне проживання, до якої додала рішення Кіровського міського суду Донецької області від 12 листопада 2009 року, копію свого паспорту, копію свідоцтва про народження дитини, квитанцію про сплату державного мита.
26 лютого 2010 року відповідачем надано відповідь № 1227 за підписом начальника ГІРФО Кіровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якій роз'яснено перелік документів, що подаються для посвідки на постійне проживання на території України, зокрема вказано на необхідність подання тимчасової довідки, що отримана особою після прибуття в Україну, та документу про підтвердження факту проживання в Україні не менше, як п'ять років, виданого органом міграційної служби Держкомнацрелігій.
Позивачка не погоджувалася з відповіддю відповідача, в частині того, що до поданих неї документів слід додати тимчасову довідку, яка мала бути отримана нею після прибуття в Україну, оскільки відразу ж після прибуття в Україну таку довідку не отримала через необізнаність в законодавстві, що стало підставою для неможливості її отримання надалі, а факт проживання на території України понад п'ять років підтверджений судовим рішенням що набрало законної сили.
Судом також встановлено, що відповідно до листа Департаменту у справах біженців та притулку Державного комітету України у справах національностей та релігій від 17 грудня 2009 року №9/1-21-820, адресованому сектору міграційної служби в Донецькій області, особам, які масово прибувши в Україну із зони збройного конфлікту з Автономної Республіки Абхазії Грузії, в установленому порядку відразу після приїзду в Україну, за отриманням тимчасових довідок до органів міграційної служби не звернулися, тимчасова довідка видаватися не може. При видачі їм посвідок на постійне проживання в Україні може бути врахований факт постійного перебування на території України, підтверджений в судовому порядку.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Між сторонами виник спір стосовно правомірності вимагання відповідачем тимчасової довідки, отриманої позивачкою після прибуття в Україну, та можливості видачі посвідки на постійне проживання на території України без наявності такої довідки.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що видають та вилучають у випадках, передбачених Законом, посвідки на постійне проживання, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону зразок посвідки на постійне проживання, правила та порядок її оформлення і видачі затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно з п. 2 Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983, оформлення і видача посвідок проводиться територіальними органами і підрозділами Державної міграційної служби (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання іммігрантів.
Відповідно до п. 2 Настанови з питань оформлення документів і контролю щодо реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 травня 2004 року №571, оформлення реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб відповідно до території обслуговування проводять територіальні органи та підрозділи служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України.
Пунктами 4, 5 й 6 Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983, визначено, що для оформлення посвідки подаються певні документи, зокрема, для осіб, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія (Грузія) і прибули для проживання в Україні, це:
заява встановленого Державною міграційною службою зразка;
тимчасова довідка, отримана ними після прибуття в Україну, та документ про підтвердження факту безперервного проживання в Україні не менш як п'ять років, видані органом міграційної служби;
квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.
Посвідка оформляється протягом тижня після подання заяви іммігрантом.
Відповідачем правильно у відповіді на заяву позивачки зазначено перелік документів, які слід подати для отримання посвідки на постійне проживання, що відповідало вимогам законодавства.
У зв'язку з цим передбачені законом підстави для визнання дії відповідача незаконними - відсутні.
Тимчасовим положенням про надання допомоги особам, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії та прибули в Україну, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 674, яке було чинним на час прибуття позивачки на територію України, було передбачено, що особи, які прибули в Україну з Автономної Республіки Абхазія Грузії, повинні звернутися залежно від місця свого тимчасового перебування до відповідного органу міграційної служби Автономної Республіки Крим, обласної Київської та Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про одержання тимчасової довідки (за формою згідно з додатком), яка надає право на перебування в Україні. Рішення за заявою про одержання тимчасової довідки приймається зазначеними органами міграційної служби протягом місяця з дня отримання заяви.
З 25 серпня 2004 року вказане Тимчасове положення втратило чинність.
Термін дії тимчасових довідок, виданих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року №674, продовжувався: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2005 року №394 до 1 квітня 2006 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №250 - до 1 травня 2007 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 №484 - до 1 травня 2009 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 №648-р - до 01 березня 2010 року.
Отже, тимчасова довідка, яка надає право на перебування в Україні особі, яка прибула в Україну з Автономної Республіки Абхазія Грузії, могла бути видана лише відразу після прибуття такої особи до України за умови звернення її із заявою до відповідного органу міграційної служби, під час дії постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 674, яка втратило чинність з 25 серпня 2004 року. А продовження терміну дії такої довідки можливо за умови її видачі.
Позивачка своєчасно не отримала тимчасову довідку в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року №674, у зв'язку з чим відсутня законодавча можливість видачі їй такої довідки.
Вказана тимчасова довідка, як визначено наведеними нормами права, надає особі право на перебування на території України.
Однак, право на перебування на території України позивачки як біженки із зони грузинсько-абхазького конфлікту підтверджується також довідкою консульської служби Посольства Грузії в Україні від 23 вересня 2009 року № 10/1309-03 та відміткою в паспорті про продовження терміну реєстрації до квітня 2010 року.
Пунктом 4 розд. V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію» визначено: вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії, прибули в Україну, одержали в установленому порядку тимчасову довідку і прожили в Україні не менш як п'ять років, а також їх повнолітніх дітей, які прибули в Україну разом з ними до досягнення повноліття, і звернулися із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні
Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.
Факт проживання позивачки з неповнолітньою донькою на території України з 15 листопада 2001 року, тобто понад п'ять років, встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, що відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від доказування.
За наявності вказаних обставин та враховуючи зміни, які відбувалися в законодавстві протягом перебування позивачки з неповнолітньою донькою на території України, які в не залежності від волі позивачки унеможливлювали і унеможливлюють видачу відповідними органами тимчасової довідки, та виходячи з констатованих ст. 3 Конституції України норм, відповідно до яких людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суд приходить до висновку про те, що позов в частині зобов'язання відповідача видати позивачці посвідки на постійне проживання на території України за відсутності тимчасової довідки підлягає задоволенню.
Оскільки донька позивачки є неповнолітньою, тому відсутні законні підстави для зобов'язання відповідача видати їй таку посвідку.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, до Кіровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Кіровський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області видати ОСОБА_4 посвідку на постійне проживання на території України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Логойда Т. В.