Справа № 675/214/20
Провадження № 2-а/675/31/2020
"04" лютого 2020 р. м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Пашкевич Р. В., розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у переведені до іншої колонії,-
До Ізяславського районного суду Хмельницької області звернувся ОСОБА_1 з вищевказаним позовом, в якому просить:
- скасувати рішення від 08.10.2019 № 39 Центральної комісії Адміністрації ДКВС щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про його переведення із Замкової виправної колонії (№ 58) до Полтавської установи виконання покарань (№ 23);
- зобов'язати Центральну комісію Адміністрації ДКВС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про його переведення із Замкової виправної колонії (№ 58) до Полтавської установи виконання покарань (№ 23).
Відповідно до приписів статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши отриману позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наступне.
ОСОБА_1 , є особою, засудженою до довічного позбавлення волі та на теперішній час відбуває покарання у Замковій виправній колонії (№ 58).
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими регулює Кримінально-виконавчий кодекс України.
Згідно частини першої статті 539 Кримінально-процесуального кодексу України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 13-1 частини першої статті 537 Кримінально-процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, як, зокрема про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Приписами частини дев'ятої статті 539 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту сьомого частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом першим частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється і не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій у сфері управління виконання кримінальних покарань та пробації, а тому правомірність винесення рішення про відмову в переведенні засудженого з однієї установи відбування покарання до іншої, може бути предметом перевірки в суді адміністративної юрисдикції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами КАС України.
Водночас, вирішуючи питання, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, суд встановив наступне.
Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Відповідно до п. 3 Положення № 228 основними завданнями Мін'юсту, серед іншого, є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту.
При цьому Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань визначає вид установи виконання покарань, у якій відбуватимуть покарання засуджені до позбавлення волі, здійснює розподіл, переводить їх та осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої (підп. 95-8 п. 4 Положення № 228).
Тобто, при ухваленні оскаржуваного рішення Мінюст діяв як суб'єкт владних повноважень у межах реалізації компетенції у сфері управління при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а тому такі рішення можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
У поданій ОСОБА_1 позовній заяві, порушуються питання про оскарження рішення Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про його переведення до Полтавської установи виконання покарань (№ 23).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).
Таким чином, Ізяславський районний суд Хмельницької області не є належним судом як адміністративним для розгляду вказаної позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як убачається з позовної заяви, предметом даного спору є оскарження дій суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, що свідчить про підсудність справи за вибором позивача.
При цьому, як встановлюється із позовної заяви, місцем відбування покарання позивача є: м. Ізяслав (Хмельницька область), а місцезнаходження відповідача - м. Київ.
Отже, територіальна юрисдикція (підсудність) даної адміністративної справи належить або Окружному адміністративному суду м. Києва, або Хмельницькому окружному адміністративному суду.
Приймаючи до уваги те, що позивач недодав до суду підтверджуючі документи, які б підтверджували зареєстроване у встановленому законом порядку його місце проживання (перебування, знаходження) у відповідності до ст. 25 КАС України, суд вважає, що необхідно передати дану справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Зазначене не позбавляє позивача права подати заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про передачу справи за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із частинами шостої та восьмої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Керуючись статтями 25, 26, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у переведені до іншої колонії - передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя: Р. В. Пашкевич