Ухвала
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 661/3532/19
провадження № 61-2183ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 560,10 грн.
Новокаховський міський суд Херсонської області рішенням від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Херсонський апеляційний суд постановою від 17 грудня 2019 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2019 року в частині відмови у стягненні основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) та розподілу судових витрат скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 19 квітня 2012 року у розмірі 2 900 грн (тіло кредиту) та судові витрати в сумі 385,60 грн. В решті рішення суду залишив без змін.
23 січня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, в іншій частині залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 2 102 грн.
Предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 560,10 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
Касаційна скарга містить посилання на те, що справа має виняткове значення для банку, оскільки звільнення боржника від сплати заборгованості за кредитним договором може становити економічну небезпеку для країни з огляду на те, що банк є лідером роздрібного банківського ринку України, є одним із трьох системно важливих банків в Україні у 2018 році.
Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що звільнення боржника від сплати заборгованості за кредитним договором може становити економічну небезпеку для країни, без наведення відповідних доказів на підтвердження цих обставин не свідчать про наявність виняткового значення справи для банку.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев