Справа №2-а-1013/07
14 червня 2006 року
10:00
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі:
головуючого - судді Сапальової Тетяни Валентинівни,
за участю секретаря судового засідання Галянт Ілони Миколаївни,
представника відповідача - Каленюк Тетяни Анатоліївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання неправомірними дій щодо виплати підвищення до пенсії та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області, в якій просить: 1) визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області щодо призначення і виплати їй щомісячного підвищення до пенсії як учаснику війни та вдові інваліда війни за ІНФОРМАЦІЯ_1роки; 2) стягнути з управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області на її користь суму недоплаченого підвищення до пенсії як учаснику війни та дружині померлого інваліда війни згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - 19548 грн. 59 коп.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що є учасником війни та дружиною померлого інваліда війни ІІ групи, що підтверджується виданим їй посвідченням, і має право на пільги, передбачені ст.ст. 14, 15 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ст.ст. 14, 15 цього Закону ( в ред. Закону України № 458/95-ВР від 23.11.1995 р.) передбачено, що пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються: учасникам війни у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, дружинам померлих інвалідів війни у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому підвищення пенсії нараховувалось їй всупереч передбаченому Законом розміру, виходячи з встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру 19,91 грн.
У судове засідання позивач не з'явилася, у позовній заяві просила розглянути справу без її участі. Про дату, час і місце судового засідання була повідомлена у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 128 Кодексу України у разі неявки позивача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду, розгляд справи не відкладається, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Суд, врахувавши думку позивача, ухвалив розглянути справу без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.
№2-а-1013/07
.
У судовому засіданні представник відповідача Каленюк Тетяна Анатоліївна позовні вимоги не визнала.
У поданих на позов запереченнях відповідач посилається на те, що підвищення до пенсії ветеранам війни здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, виходячи з розміру 19,91 грн., оскільки зазначена постанова Кабінету Міністрів України є спеціальною нормою, якою встановлені розміри для нарахування доплат до пенсій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В судовому засіданні представник відповідача надала витяги з пенсійної справи позивача та додатково пояснила, що ОСОБА_1. до пенсії виплачується підвищення як учаснику війни та дружині померлого інваліда війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
До внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення до пенсії учасникам війни та дружинам померлих ветеранів війни нараховувалось позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, виходячи з розміру 19,91 грн., що підтверджується матеріалами пенсійної справи. З 1 липня 2006 року дружинам померлих інвалідів війни підвищення нараховується та виплачується, виходячи з 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2007 року учасникам війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Представник відповідача пояснила, що виплати проводились на підставі чинного законодавства та просила суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1. виплачується підвищення до пенсії згідно з встановленим статусом учасника війни, а після смерті чоловіка - також як дружині померлого інваліда війни на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 2).
Відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (до внесення змін Законом України №2939 від 5 жовтня 2005 року) учасникам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, дружинам померлих інвалідів війни - у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.
Стосовно розміру мінімальної пенсії, яка служить базою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій особам, які мають статус ветерана війни, Кабінет Міністрів України постановою № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановив, що підвищення до пенсії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01 січня 2002 року, здійснюються виходячи з розміру 19,91 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений ч. 1 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, обидві доплати до пенсії нараховувались і виплачувались позивачці у встановленому законодавством обсязі.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року до частини четвертої статей 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни, згідно з якими учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове
утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість
пенсії, підвищуються у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дружинам померлих інвалідів війни - у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року пункт 4 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2007 року, пункт 5 - з 1 липня 2006 року.
З урахуванням внесених змін з 1 липня 2006 року позивачу виплачується щомісячно підвищення до пенсії як дружині померлого інваліда війни, а з 1 січня 2007 року і як учаснику війни, обчислюване з встановленого законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується документами пенсійної справи.
Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсії.
Судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, п. 2 ч. 1 ст. 128, 158-163, 186 КАС України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Відшкодування судових витрат віднести за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги у випадку її подання будь-якою зі сторін.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про оскарження постанови до Вінницького окружного адміністративного суду в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя