Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 390/384/19
провадження № 61-16840св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива-2010»
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Єгорова С. М., Мурашка С. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2010» (далі - ТОВ «Нива-2010») про розірвання договору оренди земельної ділянки.
В обгрунтування позову посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.
Згідно з договором оренди землі б/н від 05 січня 2008 року, який зареєстрований 15 червня 2010 року в Управлінні Держкомзему в Кіровоградському районі Кіровоградської області за № 041037200115, вона передала в оренду вказану земельну ділянку відповідачу строком на п'ятнадцять років.
Відповідно до розділу 4 зазначеного договору відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року.
Однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2017 та 2018 році.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд розірвати договір оренди землі б/н від 05 січня 2008 року, який зареєстрований 15 червня 2010 в Управлінні Держкомзему в Кіровоградському районі Кіровоградської області за № 041037200115.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2019 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі, укладений 05 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Нива-2010», який зареєстрований 15 червня 2010 року у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП «ЦДЗК при Держкомземі України» за № 041037200115.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору оренди землі в частині зобов'язання сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2017-2018 роки, що є підставою для його розірвання.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Нива-2010» подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Нива-2010» задоволено.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім доказам у справі, неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим дійшов безпідставних висновків про задоволення позову. Орендна плата за 2018 рік була сплачена відповідачем у грошовій формі у розмірі та у строк, встановлений договором, що виключає системних характер порушень договірних зобов'язань з боку орендаря та свідчить про відсутність підстав для розірвання договору.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій належним чином не дослідив усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахував її доводи та не надав оцінки поданим нею доказам. Заявник зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою у 2017-2018 роках, станом на березень 2019 року заборгованість за користування земельною ділянкою не погасив. Зазначене порушення строків виплати орендної плати є порушенням умов договору оренди землі та підставою для його розірвання. Вказує, що нею були надані всі належні докази з приводу невиконання орендарем своїх обов'язків.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
04 жовтня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
07 жовтня 2019 року справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що згідно здержавним актом на право приватної власності на землю серії ІV-КР № 002627, виданим 29 березня 2002 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 4,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.
05 січня 2008 року між ОСОБА_1 та СВК «Нива», правонаступником якого є ТОВ «Нива-2010», укладено договір оренди зазначеної землі.
Договір зареєстровано 15 червня 2010 року у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП «ЦДЗК при Держкомземі України» за №041037200115.
Згідно з розділом 4 зазначеного договору розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає три відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної ділянки (паю).
Орендна плата може бути проведена с/г продукцією, в еквіваленті 3% визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частики (паю). По замовленню орендодавця орендар проводить послуги в рахунок розрахунку за користування земельною ділянкою: оранку присадибної земельної ділянки, доставку соломи, сіна, інші послуги по собівартості на момент надання послуг.
Орендар проводить розрахунки протягом терміну, зазначеному в договорі, але не пізніше 31 грудня кожного року.
Відповідно до копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 рік, в 2015 та 2016 роках ОСОБА_1 нараховано та виплачено від ТОВ «НИВА-2010» доходи від надання майна в лізинг (оренду), а в 2017 році будь-яких доходів від ТОВ «НИВА-2010» позивачу не нараховано і не сплачено.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утриманих податків за № 1289 від 27 лютого 2019 року, ТОВ «НИВА-2010» нараховано ОСОБА_1 в четвертому кварталі 2018 року 5 489,99 грн доходу від надання майна в лізінг (оренду), відомості про виплату вказаної суми не зазначені, але з цієї суми стягнуто і сплачено податки в сумі 988,20 грн.
26 грудня 2018 року з відділення поштового зв'язку Бережинка ПАТ «Укрпошта» ТОВ «НИВА-2010» надіслало поштовий переказ ОСОБА_1 за адресою: Кіровоградська обл., с. Бережинка на суму 4 454,80 грн.
21 грудня 2018 року ТОВ «НИВА-2010», як податковим агентом, сплачено податки з доходів платника з РРОКПП 1391711781 за період січень - грудень 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 2 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі»відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю». Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зазначених правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.5, 4.6 укладеного між сторонами договору оренди землі б/н від 05 січня 2008 року:
розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає 3 відсотки визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної ділянки (паю);
орендна плата може бути проведена с/г продукцією, в еквіваленті 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю);
орендар проводить розрахунки на протязі терміну, зазначеного в договорі, але не пізніше 31 грудня кожного року;
орендар за погодженням з орендодавцем може перенести строки сплати, але не більше ніж на місяць.
Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 , серед іншого, посилалась на те, що відповідачем не виплачено орендну плату за 2017-2018 роки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 грудня 2018 року з відділення поштового зв'язку Бережинка ПАТ «Укрпошта» ТОВ «НИВА-2010» надіслало поштовий переказ ОСОБА_1 за адресою: Кіровоградська обл., с. Бережинка на суму 4 454,80 грн.
21 грудня 2018 року ТОВ «НИВА-2010», як податковим агентом, сплачено податки з доходів платника з РРОКПП НОМЕР_1 за період січень - грудень 2018 року.
Адреса, за якою направлено відповідачем поштові перекази позивачу, відповідає адресі місцю її проживання, вказаній в договорі від 05 січня 2008 року, а також в паспорті громадянина України та в позовній заяві.
Таким чином, надані відповідачем докази підтверджують факт належного виконання ним зобов'язання перед позивачем, які виникли у 2018 році.
При цьому, будь-яких належних доказів щодо виконання своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017 році відповідачем суду не було надано.
Отже, в данному випадку має місце невиконання договору оренди землі зі сплати орендної плати лише у 2017 році, що не свідчить про систематичність порушення його умов.
За таких обставин, скасовуючи рішення суду першої інстанцій, апеляційний суд правильно застосував вказані норми матеріального та процесуального права, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що давало б підстави для його розірвання.
Доводи касаційної не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
В. П. Курило