Ухвала
31 січня 2020 року
м. Київ
справа № 661/4664/18
провадження № 61-1735ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у вказаній справі.
Скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року складено 16 жовтня 2019 року.
Відповідно до вимог статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, останній день касаційного оскарження зазначеного судового рішення припадав на 15 листопада 2019 року.
Касаційна скарга подана через поштове відділення та згідно з відміткою на конверті відправлена до Верховного Суду 14 січня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
В касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року з посиланням на те, що копію постанови апеляційним судом їй не надсилалось, копію постанови вона отримала в канцелярії суду першої інстанції на підставі поданої нею заяви.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
З змісту доданої до касаційної скарги копії клопотання вбачається, що 17 грудня 2019 року заявник зверталась до Новокаховського міського суду Херсонської області з проханням надати (надіслати) їй копію постанови Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року.
З указаного документу вбачається, що за вхідним штемпелем поштової кореспонденції клопотання зареєстроване судом першої інстанції 17 грудня 2019 року.
Однак, з наданого представником доказу та інших доданих до касаційної скарги матеріалів не вбачається інформації саме щодо дати отримання постанови Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року.
За правилами пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Отже, належних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду заявником до касаційної скарги заявником не долучено.
Крім того, доказів того, що заявник не отримувала копії оскарженої постанови апеляційного суду до матеріалів касаційного провадження також не додано.
Отже, наведені обставини для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
За таких обставин заявникові необхідно надати докази на підтвердження дати отримання копії оскарженого рішення суду апеляційної інстанції або на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею
392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору щодо його позовних вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Отже, у даній справі позивач звільнений від сплати судового збору щодо його позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Щодо інших позовних вимог позивач від сплати судового збору не звільняється.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 1 січня 2018 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Враховуючи характер спору та наявність підстави для звільнення заявника від сплати судового збору в частині позовних вимог про скасування наказу та поновлення на роботі, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн (704,80*200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею
392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір»,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 рокузалишити без руху.
Надати заявнику для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко