Ухвала
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 766/9351/19
провадження № 61-1819ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - Приватне підприємство «Сатри»,
суб'єкти оскарження - старший державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Беккер Ольга Миколаївна,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства «Сатри» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
У травні 2019 року Приватне підприємство «Сатри» (далі - ПП «Сатри»звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Дніпровський РВДВС у м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області) Беккер О. В., в якому просило: визнати незаконною дії старшого державного виконавця щодо складання акту від 02 травня 2019 року; визнати неправомірною відмову старшого державного виконавця у задоволенні клопотання стягувача від 03 травня 2019 року про повторну перевірку майнового стану боржника із залученням до таких дій згідно постанови представника територіального відділу національної поліції; зобов'язати старшого державного виконавця Беккер О. М. усунути порушене право стягувача шляхом проведення повторної перевірки майнового стану боржника, опису та арешту її майна за місцем реєстрації/ проживання та забезпечення прав стягувача бути присутнім при проведенні виконавчих дій, винесення постанови про залучення працівників поліції під час проведення виконавчих дій.
Скаргу мотивувало тим, що на виконанні у Дніпровському РВДВС у м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області знаходяться виконавчі листи від 13 січня 2016 року № 666/1837/15-ц, видані Дніпровським районним судом міста Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «Сатри» заборгованості за договором позики у розмірі 205 057,99 грн. та судового збору розмірі 1 173,00 грн.
20 вересня 2017 року державним виконавцем Дніпровського РВДВС у м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області Беккер О. М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 54696333 та № 54696384. Постановою від 08 лютого 2018 року зазначені виконавчі провадження об'єднанні у зведене виконавче провадження № 55751063.
Боржник ухиляється від виконання рішення суду.
26 квітня 2019 року виконавець повідомила боржника про проведення 02 травня 2019 року виконавчих дій - перевірки майнового стану належного боржнику за адресою її реєстрації та місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та її обов'язок бути присутньою. Вказане домоволодіння належить батьку та бабусі боржника та складається з двох житлових будинків загальною площею 119 кв. м та чотирьох господарських споруд. 02 травня 2019 року виконавець та представник стягувача прибули за зазначеною адресою, але представника стягувача на подвір'я будинку не було допущено представником боржника (документи про представлення інтересів власника будинку відсутні) посилаючись на заперечення власника будинку ОСОБА_2 ПП «Сатри» вважає дії щодо недопущення його представника до участі у проведенні виконавчих дій є намаганням боржника та її представника приховати майно ОСОБА_1 від опису та арешту. У свою чергу, державний виконавець ніяким чином не відреагувала та не внесла вказаний факт до акту, що є порушенням частини восьмої розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. Крім того, державним виконавцем Беккер О. М. було неодноразово відмовлено представнику стягувача в залученні працівників міліції до проведення виконавчих дій зі складання акту опису та арешту майна боржника. Державним виконавцем 02 травня 2019 року було складено акт про відсутність майна, яке належить ОСОБА_1 , хоча згідно договору оренди від 05 січня 2017 року (який є у матеріалах виконавчого провадження) в ньому зазначено 27 цінних речей, які з актом від 05 січня 2017 року надавалися власником будинку у користування боржниці та членам її сім'ї. Крім того державним виконавцем не надано вимогу боржнику надати документи які підтверджують, що вказане майно належить іншим особам. Вважав зазначені вище дії та бездіяльність державного виконавця неправомірними та такими що суперечать Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року скаргу задоволено частково. Визнано дії старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС у м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області Беккер О. М. щодо складання акту про перевірку майнового стану, яке належить боржнику від 02 травня 2019 року неправомірними. У решті скарги відмовлено.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції вважав дії щодо невнесення державним виконавцем інформації про факт недопущення представника стягувача до будинку, в якому проводились виконавчі дії, до акту про перевірку майнового стану, такими, що суперечать частині восьмій розділу 1 Інструкції та принципу об'єктивності та неупередженості.
Відмовляючи в задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця провести повторну перевірку майнового стану боржника із залученням до таких дій представників національної поліції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення працівників поліції при проведенні такої виконавчої дії як опис та арешт майна боржника.
В частині вимог заявника зобов'язати старшого державного виконавця усунути порушене право стягувача шляхом проведення повторної перевірки майнового стану, суд керувався тим, що виконавче провадження на момент розгляду справи судом закрито, у зв'язку з чим, державний виконавець позбавлений можливості вчиняти будь-які дії за межами виконавчого провадження, а скасування постанови про закриття виконавчого провадження не є предметом розгляду даної скарги.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПП «Сатри» залишено без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року залишено без змін.
ПП «Сатри» у січні 2020 року засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у вищевказаній справі, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема суди не взяли до уваги, що визначеному частиною першою статті 19 Закону України праву стягувача брати участь у вчиненні виконавчих дій кореспондує відповідний обов'язок боржника. Крім того, виконавець всупереч вимогам закону не скористалась наданими їй повноваженнями під час недопущення боржником представника стягувача та не забезпечила доступ останнього до участі у перевірці майнового стану боржника. Заявник не погоджується з висновками судів щодо відсутності встановлених законодавством підстав для залучення до проведення виконавчих дій представників поліції, вважає їх такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Також заявник наголошує на необхідності доповнення мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції щодо неповноти перевірки майнового стану боржника, проведеної державним виконавцем.
У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судами встановлено, що на виконанні у Дніпровському РВДВС у м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області знаходяться виконавчі листи від 13 січня 2016 року № 666/1837/15-ц, видані Дніпровським районним судом міста Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «Сатри» заборгованості за договором позики у розмірі 205 057,99 грн та судового збору розмірі 1 173,00 грн.
20 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Дніпровського РВДВС у м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області Беккер О. М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 54696333 та № 54696384. Постановою від 08 лютого 2018 року зазначені виконавчі провадження об'єднанні у зведене виконавче провадження № 55751063.
Старшим державним виконавцем Дніпровського РВДВС у м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області Беккер О. М. 02 травня 2019 року здійснено вихід за адресою місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 , для перевірки її майнового стану.
Власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 106422731.
Житловими приміщеннями у будинку, виділеному співвласнику ОСОБА_2 користується боржник ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 05 січня 2017 року. Крім того, у користування останній передане і рухоме майно за описом, зазначеним у вказаному договорі.
За результатами перевірки майнового стану боржника державним виконавцем було складено акт від 02 травня 2019 року в якому зазначено про відсутність належного боржникові майна на яке можливо звернути стягнення.
Відмовляючи в задоволенні скарги ПП «Сатри» в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, що полягала у незабезпеченні прав стягувача бути присутнім при проведенні виконавчих дій та відмові в задоволенні клопотання про проведення повторної перевірки майнового стану боржника із залученням представників поліції, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що під час здійснення зазначених вище виконавчих дій державний виконавець діяла відповідно до вимог положень пункту 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», в той же час скарга в частині зобов'язання державного виконавця здійснити повторну перевірку майнового стану задоволенню не підлягає, оскільки на час звернення заявника зі скаргою виконавче провадження закрито.
Посилання в касаційній скарзі на порушення державним виконавцем права стягувача, передбаченого частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», брати участь у вчиненні виконавчих дій не відповідають встановленим судами обставинам справи, оскільки судами встановлено, що державний виконавець завчасно повідомила сторони виконавчого провадження про здійснення 02 травня 2019 року виконавчих дій та місце їх проведення. Перевірку майнового стану боржника проведено за участю двох понятих, боржника та її представника.
З урахуванням того, що доводи касаційної скарги про необхідність доповнення мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції в частині задоволення скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою Приватного підприємства «Сатри» на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Беккер Ольги Миколаївни, боржник - ОСОБА_1 , за касаційною скаргою Приватного підприємства «Сатри» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик