30 січня 2020року
м. Київ
справа № 708/949/19
провадження № 61-2102ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь кредитну заборгованість в сумі 98 878 грн 33 коп., з якої: тіло кредиту - 45 238 грн 10 коп., прострочене тіло кредиту - 23 426 грн 15 коп., пеня за простроченим зобов'язанням - 24 583 грн 30 коп., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 446 грн 10 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 4 684 грн 68 коп.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 червня 2014 року в розмірі 23 426 грн 15 коп.
У задоволенні іншої частини позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Місцевий суд, частково задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», виходив з того, що позовні вимоги у справі є такими, що не підтверджуються наданими банком доказами, адже банк не довів, що саме долучені до позову умови надання банківський послуг в АТ КБ «ПриватБанк» були чинними на момент укладення договору та надавалися для ознайомлення відповідачу. Одночасно суд вказав, що фактично отримані за кредитним договором кошти (тіло кредиту) мають бути стягнуті на користь банку.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року змінено в частині визначення суми заборгованості по тілу кредиту, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, вказано, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає 45 238 грн 10 коп. кредитної заборгованості.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду, виходив з того, що суд першої інстанції, вказуючи про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту помилково вказав суму 23 426 грн 15 коп. (що є простроченим тілом кредиту) замість правильного розміру 45 238 грн 10 коп.
У січні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2019 року справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто ціна позову в загальному розмірі становить 98 878 грн 33 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 708/949/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом 2 пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Вказівка в резолютивній частині постанови Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Суддя В. С. Жданова