Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 572/3740/16-ц
провадження № 61-9915св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - відділ освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2017 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання незаконними та скасування наказів, відшкодування завданої моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що наказами начальника відділу освіти, молоді та спорту від 05 вересня 2016 року № 01-ос та від 26 вересня
2016 року № 02-ос до нього як до директора Люхчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Сарненського району Рівненської області (далі - Люхчанська ЗОШ), були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани за нібито неналежне виконання ним умов контракту, порушення законодавства про освіту та правил внутрішнього трудового розпорядку та наказом від 29 вересня 2016 року № 147-к його було звільнено з роботи у зв'язку із систематичним невиконанням обов'язків, покладених на нього контрактом, та статутних завдань на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України. Вважав вищевказані накази щодо застосування до нього дисциплінарних стягнень безпідставними, оскільки представниками відповідача його не було ознайомлено зі скаргами педагогічних працівників Люхчанської ЗОШ, перевірка за цими зверненнями не проводилась, жодні комісії до школи не приїжджали. Крім того, посилався на те, що йому фактично чинились перешкоди для належного виконання ним своїх посадових обов'язків з боку заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 та голови профспілкової організації ОСОБА_3, а тому вважав, що оскаржувані накази щодо застосування до нього дисциплінарних стягнень відповідача є незаконними.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати накази відповідача від 05 вересня 2016 року № 01-ос та від 26 вересня 2016 року
№ 02-ос про оголошення йому догани та стягнути з відповідача на його користь 15 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області від 26 вересня 2016 року
№ 02-ос про оголошення догани ОСОБА_1 Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області від 05 вересня 2016 року
№ 01-ос про оголошення догани ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ відповідача
від 26 вересня 2016 року № 02-ос є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства про працю, винесений із порушенням вимог статей 147, 149 КЗпП України, зокрема: не взято письмових пояснень у позивача щодо обставин, вказаних у цьому наказі; не проведено належним чином перевірки звернень, на підставі яких позивачу було винесено догану; усунуто позивача від виконання ним своїх обов'язків процедурою, яка не передбачена ні статутом школи, ні контрактом, укладеним із позивачем.
Разом з тим, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставним притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним посадових обов'язків, яке стало підставою для його звільнення з роботи, завдано позивачу моральної шкоди, що виявилось у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку із притягненням його до дисциплінарної відповідальності та звільненням з роботи, в порушенні нормального та звичного способу життя тощо. Визначаючи розмір стягнутої суми моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області залишено без задоволення. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що трудові права позивача порушені, наказ від 26 вересня 2016 року № 02-ос винесений із порушенням вимог статей 147, 149 КЗпП України, а саме: відповідачем не взято письмових пояснень у позивача щодо обставин, вказаних у цьому наказі; не проведено належним чином перевірки звернень, на підставі яких йому було винесено догану; усунуто позивача від виконання ним своїх обов'язків процедурою, яка не передбачена ні статутом школи, ні контрактом, укладеним із позивачем.
Крім того, апеляційний суд посилався на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу завдано моральної шкоди, оскільки його було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним посадових обов'язків, яке стало підставою для його звільнення з роботи. Визначаючи розмір стягнутої суми моральної шкоди, обґрунтовано виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, відділ освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсним та скасування наказу від 26 вересня 2016 року № 02-ос, стягнення моральної шкоди та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог щодо скасування наказу від 05 вересня 2016 року № 01-ос не оскаржується, а тому касаційним судом не переглядається (стаття 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 16 квітня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Сарненського районного суду Рівненської області зазначену цивільну справу.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно встановлено підстави щодо накладення дисциплінарного стягнення згідно наказу від 26 вересня 2016 року № 02-ос, що стало наслідком неправильної оцінки порядку застосування до
ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Також, не враховано того, що таємне голосування безпосередньо не стосується предмету спору, оскільки не має відношення до тих порушень, які стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 наказом від 26 вересня
2016 року № 02-ос. Вважав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 був усунутий від виконання посадових обов'язків і не міг завершити проведення педагогічної ради, оскільки згідно з протоколом засідання педагогічної ради від 31 серпня 2016 року № 1 ОСОБА_1 залишив засідання педагогічної ради, у зв'язку із чим закінчення педагогічної ради відбувалось без його присутності, його заступником. Заявник вважав, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності та неправильно застосовано норми матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 01 лютого 1989 року № 89 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Люхчанської ЗОШ, а наказом від 29 вересня 2016 року № 147-к звільнено з роботи у зв'язку із систематичним невиконанням обов'язків, покладених на нього контрактом, та статутних завдань на підставі
пункту 8 статті 36 КЗпП України (а. с. 10-15 т. 1).
Наказом від 26 вересня 2016 року № 02-ос ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання умов контракту, порушення законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку
(а. с. 25-27 т. 1).
Підставою винесення вказаного наказу було порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку Люхчанської ЗОШ, а саме: не визначення педагогічним працівникам робочого місця; несвоєчасне доведення розкладу занять до відома, а також недотримання положення про загальноосвітній навчальний заклад, статуту закладу, а саме: не затвердження, станом на 08 вересня 2016 року, розкладу уроків та не організацією навчально-виховного процесу на належному рівні.
Пунктом 19 контракту, укладеного між сторонами у справі, передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Аналогічне положення міститься у посадовій інструкції директора школи (пункт 5.2) (а. с. 33-40 т. 1).
Статутом Люхчанської ЗОШ передбачено, що щоденна кількість і послідовність навчальних занять визначається: розкладом уроків, що складається на кожний семестр відповідно до санітарно-гігієнічних та педагогічних вимог, погоджується радою навчального закладу і затверджується директором, який, відповідно до пункту 5.11.6 статуту організовує навчально-виховний процес.
Відповідно до пункту 4.1.5. колективного договору, укладеного між адміністрацією та первинною профспілковою організацією, профспілки працівників освіти і науки України Люхчанської ЗОШ на 2016-2018 роки - адміністрація школи погоджує з профкомом розклад уроків.
Крім цього, серед основних обов'язків керівника - директора школи, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку, зазначено обов'язок визначати педагогічним працівникам робочі місця, своєчасно доводити до відома розклад занять, забезпечувати їх необхідними засобами роботи.
Згідно із доповідними заступника директора з навчально-виховної роботи Сосоюк О. І. від 01 вересня 2016 року та від 30 серпня 2016 року, вона не мала можливості скласти розклад уроків через відсутність розподілення годин тижневого навантаження, а також згідно із доповідною голови профспілкового комітету Люхчанської ЗОШ від 08 вересня 2016 року та вчителів Люхчанської ЗОШ від 08 вересня 2016 року та копій розкладу уроків на 06-10 вересня 2016 року вчителі не мали змоги вчасно прокалендаризувати календарно-тематичне планування зі своїх предметів (а. с. 190, 204, 207, 208, 221-223 т. 1).
Наказом від 08 вересня 2016 року № 169 створено комісію для розгляду доповідних та усних звернень педагогічних працівників щодо організації навчально-виховного процесу в Люхчанській ЗОШ (а. с. 216 т. 1), за наслідкам роботи якої складено акт від 09 вересня 2016 року
(а. с. 217-220 т. 1).
Відповідно до копії зазначеного акту в ході перевірки організації навчально-виховного процесу у Люхчанській ЗОШ, було з'ясовано, що у вказаному навчальному закладі станом на 09 вересня 2016 року відсутній розклад уроків, неналежним чином ведеться діловодство (відсутні певні накази з основної діяльності), у навчальному закладі відсутні тарифікаційні списки, крім цього, 09 вересня 2016 року не було організовано підвіз дітей до школи.
З 31 серпня 2016 року позивач був фактично усунутий від виконання обов'язків директора школи, що підтверджується письмовими зверненнями позивача до Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області
(а. с. 91-100 т. 1) та копією протоколу від 31 серпня 2016 року № 1 засідання педагогічної ради Люхчанської ЗОШ, відповідно до пункту 1 якого, на порядку денному розглядалось питання щодо висловлення недовіри директору школи ОСОБА_1 (а. с. 198-203 т. 1).
Згідно із вказаним документом на засіданні було ухвалено провести таємне голосування щодо підтримки або не підтримки ОСОБА_1 на посаді директора школи, за наслідками якого більшість присутніх працівників навчального закладу висловились проти директора.
ОСОБА_1 не міг надавати письмові пояснення у вказаний період з приводу обставин, вказаних у наказі від 26 вересня 2016 року № 02-ос, оскільки з 09 вересня по 23 вересня 2016 року перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності від 23 вересня 2016 року та епікрізу № 4178 (а. с. 30, 31 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Наявність вини є обов'язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що позивача було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання обов'язків, зокрема: не визначення педагогічним працівникам робочого місця, не своєчасного доведення до відома розкладу занять, не затвердження, станом на 08 вересня 2016 року, розкладу уроків та неорганізацією навчально-виховного процесу на належному рівні, а також врахувавши відсутність неналежного виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків, дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.
Разом з тим вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій, керуючись вимогами статті 237-1 КЗпП України, правильно визначили розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, оскільки позивачем доведено заподіяння такої у зв'язку із порушенням його трудових прав.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішень, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області залишити без задоволення.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович