Справа № 11-cc/824/633/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
14 січня 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
власника майна - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2019 року задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника Департаменту - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження, а саме: транспортний засіб - «RAVONR2», д.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 з забороною користування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Про існування оскаржуваної ухвали, як зазначає представник стало відомо 04.12.2019 року під час ознайомлення із матеріалами провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчий звертаюсь із клопотанням зазначив правову підставу для накладення арешту на майно ОСОБА_6 відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), проте слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не звернув увагу на відсутність в матеріалах доданих до клопотання цивільного позову, що свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту. Слідчий суддя при постановлені ухвали порушив істотні вимоги КПК України, тому ухвала підлягає скасуванню за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням даного кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, заслухавши пояснення представника та власника майна, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги та визнав її, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018090190000285 від 13.07.2018 року за підозрою ОСОБА_6 , в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 2 ст. 15, п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час досудового розслідування зазначено, що приблизно на початку липня 2018 року невстановлена особа замовила жителю міста Києва ОСОБА_11 , вчинити за грошову винагороду вбивство жителя м. Косів Івано-Франківської області ОСОБА_12 . Під час зустрічі невстановлена особа надала ОСОБА_11 інформацію стосовно місця проживання ОСОБА_12 та транспортний засіб, яким той пересувається.
Отримавши від невстановленої особи замовлення на вбивство ОСОБА_12 з винагородою, ОСОБА_11 погодився виконати замовлення і вступив з невстановленою особою у злочинний зговір на вчинення вбивства ОСОБА_12 .
Усвідомлюючи складність одноособово реалізувати свій злочинний намір та з метою не бути викритим правоохоронними органами, ОСОБА_11 запропонував вчинити вбивство ОСОБА_12 своїй дружині ОСОБА_6 та своєму знайомому ОСОБА_13 , на що останні дали свою згоду.
Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , способом, небезпечним для життя багатьох осіб, ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, за невстановлених обставин спільно з ОСОБА_6 придбав вибухові речовини, а саме: гексоген, тротилову шашку, а також запал УЗГРМ для виготовлення вибухового пристрою.
Будучи колишніми військовим і маючи навики поводження із зброєю та вибуховими пристроями ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_6 використовуючи металеву коробку, 3 магніти, вибухові речовини та запал УЗГРМ, виготовили саморобний вибуховий пристрій для, подальшого його встановлення під автомобіль ОСОБА_12
ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , 12.07.2018 року оформив оренду автомобіля Volkswagen Jetta, н.з. НОМЕР_2 , для прибуття до місця проживання ОСОБА_12 з метою встановлення під його автомобіль вибухового пристрою і зникнення з місця злочину.
Продовжуючи свої злочинні дії, 12.07.2018 року приблизно о 16.30 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_13 на зазначеному автомобілі виїхали з м. Київ і 13.07.2018 року приблизно о 00.50 год. прибули в м. Косів Івано-Франківської області, де зупинились неподалік домогосподарства ОСОБА_12 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Прибувши на вказане місце, ОСОБА_13 , залишився в автомобілі спостерігати за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_11 , прихопивши з собою саморобний вибуховий пристрій, зайшов на територію господарства ОСОБА_12 , після чого, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , з метою вчинення умисного вбивства способом, небезпечним для життя багатьох осіб, прикріпив до автомобіля марки «RANGEROVER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_12 , саморобний вибуховий пристрій, який придатний для здійснення вибуху.
Приводячи у готовність вибуховий пристрій для підриву автомобіля, ОСОБА_11 за допомогою мотузки, яку однією стороною прив'язав до кільця, що протягнуто крізь вушко чеки запалу саморобного вибухового пристрою, другою до колеса автомобіля марки «RANGEROVER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , встановив його таким чином, що в результаті початку руху вказаного автомобіля вище зазначений пристрій повинен був спрацювати та вибухнути.
Після установки саморобного вибухового пристрою ОСОБА_11 повернувся до автомобіля VolkswagenJetta, н.з. НОМЕР_2 , та спільно ОСОБА_13 , на цьому автомобілі залишили місце злочину.
13.07.2018 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_12 на автомобілі марки «RANGEROVER», н.з. НОМЕР_3 , поїхав від місця свого проживання та направився в напрямку с. Смодна, Косівського району, Івано-Франківської області по особистих справах, однак саморобний вибуховий пристрій, який був попередньо встановлений ОСОБА_11 , з невідомих причин не спрацював та відкріпився від автомобіля.
Цього ж дня, приблизно о 11.45 год. ОСОБА_12 , повернувся до свого домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_1 , де на місці попереднього знаходження автомобіля марки «RANGEROVER», н.з. НОМЕР_3 , а саме на поверхні тротуарної плитки виявив саморобний вибуховий пристрій, про що повідомив працівникам поліції.
13.07.2018 року працівниками поліції на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено саморобний вибуховий пристрій.
05.11.2019 року складено та повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 2 ст. 15, п.п. 5,6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
06.11.2019 року слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 за погодженням із заступником начальника Департаменту - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням пронакладення арешту із забороною відчуження та розпорядження, а саме: транспортний засіб - «RAVONR2», д.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 з забороною користування, мотивуючи його тим, що виникла необхідність в накладенні арешту на майно підозрюваної ОСОБА_6 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2019 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження, а саме: транспортний засіб - «RAVONR2», д.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 з забороною користування.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Однак, зазначених вимог закону слідчий та слідчий суддя не дотрималися з огляду на наступне.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди (збитків), завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), слідчий повинен були зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження вищезазначених висновків.
Жодні об'єктивні дані, які б підтверджували наявність цивільного позову у рамках кримінального провадження № 12018090190000285 від 13.07.2018 року у матеріалах клопотання слідчого відсутні, тобто, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Крім того, слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали вийшов за межі наданих йому повноважень, зазначивши, що існуютьдостатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вказаний автомобіль, з метою можливої конфіскації майна, хоча з даною метою орган досудового розслідування до слідчого судді не звертався.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на автомобіль з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на які посилається орган досудового розслідування, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, у зв'язку з чим дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржувальній ухвалі, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і формальність судового розгляду, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника Департаменту - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження, а саме: транспортний засіб - «RAVONR2», д.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 з забороною користування, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника Департаменту - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження на транспортний засіб - «RAVONR2», д.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3