1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 27 січня 2020 року апеляційну скаргу прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 січня 2020 року, відносно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пологи, Васильківського району, Київської області, громадянка України, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю: прокурора захисників підозрюваної ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та змінено щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 09 лютого 2020 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зазначив, що слідчим і прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні слідчого. Разом з цим, врахувавши характер висунутої підозри, позитивні дані про особу підозрюваної в їх сукупності, позицію потерпілої, а також відсутність даних про наявність зі сторони ОСОБА_6 спроб ухилитись від органу досудового розслідування та перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, прийшов до висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде співмірним з існуючими ризиками та зможе забезпечити належне виконання покладених на неї процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 січня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити стосовно підозрюваної ОСОБА_6 строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 09 лютого 2020 року.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження, прокурор зазначає, що повний текст ухвали було проголошено 10 січня 2020 року, що унеможливлювало подачу апеляційної скарги до 08 січня того ж року.
Так, прокурор вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, вказує на те, що досудове розслідування не закінчено, розумні строки його проведення не порушено та існує потреба в проведенні слідчих дій, у зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 .
На думку сторони обвинувачення, ризик того, що підозрювана може ухилитись від органу слідства і суду існує та не зменшився, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останній у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, прокурор вважає, що суд помилився, взявши до уваги показання потерпілої ОСОБА_10 , яка не надала суду жодних доказів про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Проте, ризик впливу на потерпілу також існує, оскільки слідчим до ОСОБА_10 09 листопада 2019 року застосовувались заходи безпеки, які діяли до обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Також, судом не враховано, що зважаючи на тривалість неприязних відносин між потерпілою і підозрюваною існує ризик, що ОСОБА_6 продовжить злочинну діяльність і спробує знову організувати вчинення протиправних дій стосовно потерпілої, а обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі перешкодити підозрюваній вчинити такі дії.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи підозрюваної та її захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів справи видно, що повний текст ухвали слідчого судді від 02 січня 2020 року було проголошено 10 січня того ж року, що унеможливлювало подачу прокурором мотивованої апеляційної скарги до 08 січня 2020 року, у зв'язку з чим колегія суддів у даному конкретному випадку вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 21 вересня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019000000000908, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
09 листопада 2019 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру в організації закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
11 листопада 2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 07 січня 2020 року.
26 грудня 2019 року постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 09 лютого 2020 року.
02 січня 2020 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання підозрюваної ОСОБА_6 під вартою в межах досудового розслідування, строком до 09 лютого 2020 року.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 02 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана, вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого ст. 183 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Крім того, відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Штегмюллер проти Австрії» вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними.
Згаданий суд по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, як уважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для задоволення клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , оскільки слідчим та прокурором не доведено існування ризику ухилення підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду і те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти ризикам зазначеним у клопотанні слідчого, не спростовують такий висновок слідчого судді і доводи викладенні в апеляційній скарзі. З огляду на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, і позицію потерпілої, відносно ОСОБА_6 цілком можливо застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останню у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, було правильно зроблено слідчим суддею.
За таких обставин, враховуючи усі обставини провадження у їх сукупності, необхідності обмеження права ОСОБА_6 на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, - без змін, оскільки, як уважає колегія суддів, такий запобіжний захід в повній мірі забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, з матеріалів судового провадженні не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характеризуючих даних про її особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити прокурору відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 січня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та змінено щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 09 лютого 2020 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , -без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/956/2020 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1