ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2020 року №640/12591/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Контактбудсервіс") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 року №0045140305 (далі - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).
Ухвалою суду від 15.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/12591/19 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 12.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем з порушенням вимог законодавства.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
З 11.06.2018 р. по 02.07.2018 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 02.07.2018 р., по єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 01.01.2011 р. по 02.07.2018 р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.07.2018 р. №244/26-15-14-03-01/32962703 (далі - акт перевірки від 09.07.2018 р.).
На підставі вказаного вище акту перевірки від 09.07.2018 р. відповідачем 30.07.2018 р. прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0953140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 22450716,60 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 17960573,28 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4490143,32 грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, під час якого рішенням Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) від 13.08.2018 р. №26465/6/99-99-11-01-01-25 вирішено продовжити строк розгляду скарги до 30.09.2018 р. (включно).
У подальшому, рішенням ДФС України про результати розгляду скарг від 28.09.2018 р. №31766/6/99-99-11-01-01-25, зокрема, скаргу позивача вх. №49051/6 від 02.08.2018 р. задоволено частково, скасовано вказане вище податкове повідомлення-рішення від 30.07.2018 р. №0953140304, а також проінформовано, що ДФС України зобов'язує ГУ ДФС у м. Києві вжити заходів відповідно до пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо правомірності нарахування орендної плати за земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.
31.10.2018 р. ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ №16205 про проведення службового розслідування стосовно головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за місцевими, ресурсними податками та неподатковими платежами управління аудиту окремих об'єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1.
При цьому, 26.12.2018 р. ДФС України прийнято наказ №863, яким, у зв'язку з проведенням службового розслідування стосовно посадових осіб, які здійснювали перевірку, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31.10.2018 р. №16205, вирішено провести документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з орендної плати за земельні ділянки за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2018 р., терміном 5 робочих днів з 28.12.2018 р.
Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 28.12.2018 р. №18551, відповідно до наказу ДФС України від 26.12.2018 р. №863, вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 28.12.2018 р. по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового законодавства з орендної плати за земельні ділянки за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2018 р.
З 28.12.2018 р. по 04.01.2019 р. відповідачем, на підставі направлень від 28.12.2018 р. №3179/26-15-14-03-04, від 28.12.2018 р. №3178/26-15-14-03-04, виданих ГУ ДФС у м. Києві головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту окремих об'єктів та категорій платників ГУ ДФС у м. Києві, раднику податкової та митної справи III рангу ОСОБА_1 та головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, раднику податкової та митної справи III рангу Білоконю Євгену Олеговичу , відповідно до пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДФС України від 26.12.2018 р. №863, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28.12.2018 р. №18551, проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з орендної плати за земельні ділянки за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2018 р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.01.2019 р. №12/1-26-15-14-03-04/32962703 (далі - акт перевірки від 14.01.2019 р.).
Актом перевірки від 14.01.2019 р. встановлено порушення позивачем п. 288.5 ст. 288 ПК України та рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. №89/9146, в результаті чого встановлено заниження по орендній платі за земельні ділянки за 2017 р. та 1-ше півріччя 2018 р. (з 01.01 по 30.06) в сумі 17960573,28 грн., в т.ч. за 2017 р. - 11973715,53 грн., за 1-ше півріччя 2018 р. (з 01.01 по 30.06) - 5986857,75 грн.
На підставі акту перевірки від 14.01.2019 р. відповідачем 04.02.2019 р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0045140305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 22450716,60 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 17960573,28 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4490143,32 грн.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 11.04.2019 р. №16978/6/99-99-11-06-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.12 п. 78.1, абз. 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Позивач стверджував, зокрема, що правові підстави для проведення повторної перевірки відсутні, оскільки:
- ДФС України відправило позивачу рішення від 28.09.2018 р. №31766/6/99-99-11-01-01-25 з пропущенням строку розгляду скарги засобами поштового зв'язку - 01.10.2018 р., хоча строк розгляду скарги згідно з рішенням ДФС України від 13.08.2018 р. №26465/6/99-99-11-01-01-25 було продовжено лише до 30.09.2018 р. (включно), а тому, враховуючи абз. 2 п. 56.9 ПК України, скаргу ТОВ "Контактбудсервіс" задоволено повністю, а не частково;
- ДФС України не виконано вимоги пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України та не надано доказів про здійснення контролюючим органом саме вищого рівня перевірки, за наслідками якої встановлено невідповідність висновків акта перевірки від 09.07.2018 р. вимогам законодавства або неповне з'ясування під час попередньої перевірки за той самий період питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З наказів навпаки вбачається, що не ДФС України, а посадові особи ГУ ДФС у м. Києві (самі себе) здійснювали таку службову перевірку та відповідно порушень у службових осіб не виявили і до відповідальності ОСОБА_1 притягнуто не було.
Із зазначеними вище твердженнями позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 56.1 - 56.3 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до п.п. 56.8, 56.9 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження.
Як вже зазначалось вище судом, рішенням ДФС України від 13.08.2018 р. №26465/6/99-99-11-01-01-25 вирішено продовжити строк розгляду скарги до 30.09.2018 р. (включно), а рішення ДФС України про результати розгляду скарг від 28.09.2018 р. №31766/6/99-99-11-01-01-25 надіслано ТОВ "Контактбудсервіс" засобами поштового зв'язку 01.10.2018 р.
При цьому, відповідно до п. 56.13 ст. 56 ПК України, у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Судом встановлено, що 30.09.2018 р. припало на вихідний день (неділя), а тому останнім днем для надіслання позивачу рішення ДФС України про результати розгляду скарг від 28.09.2018 р. №31766/6/99-99-11-01-01-25 був перший робочий день, що настав за вказаним вихідним - 01.10.2018 р.
Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що рішення ДФС України про результати розгляду скарг від 28.09.2018 р. №31766/6/99-99-11-01-01-25 надіслано ТОВ "Контактбудсервіс" засобами поштового зв'язку 01.10.2018 р., а тому відсутні правові підстави для висновку, що скарга позивача вх. №49051/6 від 02.08.2018 р. вважається повністю задоволеною на користь платника податків з вище вказаних позивачем підстав.
Виходячи з аналізу пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено, зокрема, неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також, необхідним для проведення перевірки на такій підставі є наявність розпочатого службового розслідування стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків.
В рішенні про результати розгляду скарг від 28.09.2018 р. №31766/6/99-99-11-01-01-25 ДФС України зазначено, зокрема, що "під час проведення перевірки будь-яких заходів щодо встановлення мінімального розміру орендної плати, зокрема, розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не вжито.
Акт перевірки не містить відомостей щодо категорії земельних ділянок, які ТОВ "Контактбудсервіс" має у користуванні відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок, ставки земельного податку для відповідної категорії земельних ділянок, умов внесення змін до договорів оренди земельних ділянок тощо".
Тобто, підставою для проведення спірної перевірки стало саме неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для прийняття об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства. Також, з матеріалів справи вбачається, що станом на час прийняття ДФС України наказу від 26.12.2018 р. №863 було розпочате службове розслідування стосовно посадових осіб, які здійснювали перевірку, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31.10.2018 р. №16205.
При цьому, факт того, що не ДФС України, а посадові особи ГУ ДФС у м. Києві здійснювали таку службову перевірку та відповідно порушень у службових осіб не виявили і до відповідальності ОСОБА_1 притягнуто не було, не є належним доказом відсутності правових підстав для проведення в межах спірних правовідносин повторної перевірки.
Відносно відсутності підписів посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки від 14.01.2019 р. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України, порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 86.1, 86.3 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Разом з тим, основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання визначені Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. №727 (далі - Порядок №727).
Згідно з п. 1 розділу І Порядку №727, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) та Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку №727, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).
Згідно з п. 2 розділу V Порядку №727, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.
Отже, виходячи з вказаних вище норм, одним з обов'язкових елементів оформлення акту документальної перевірки є його підписання посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка, за результатами якої складено акт перевірки від 14.01.2019 р., проводилась головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту окремих об'єктів та категорій платників ГУ ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_1 та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи III рангу Білоконем Євгеном Олеговичем.
Разом з тим, акт перевірки від 14.01.2019 р., в порушення вказаних вище вимог, підписано лише головним державним ревізором-інспектором Білоконем Є.О.
При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не передбачено випадків, за яких посадова(і) особа(и) контролюючого органу, який проводив перевірку, може не підписувати акт документальної перевірки, протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №826/442/13-а та від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17.
Разом з тим, щодо вказаних в акті перевірки від 14.01.2019 р. порушень (п. 288.5 ст. 288 ПК України та рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. №89/9146) суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює питання оренди земельних ділянок, є Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. №161-XIV (далі - Закон №161-XIV).
За загальним правилом тлумачення колізій у законодавстві при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом, про що вказано, зокрема, у листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. №758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії".
Відповідно до ст. 1 Закону №161-XIV, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 21 Закону №161-XIV, встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Слід наголосити, що наведена стаття відсилає до норм ПК України виключно стосовно строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а не стосовно її розміру та (або) інших умов.
Отже, відповідно до норм спеціального законодавства у сфері регулювання земельних відносин в Україні відносини сторін, у першу чергу, регулюються положеннями укладеного між ними договору.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У п. 288.1 ст. 288 ПК України також встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Отже, орендна плата є окремою формою плати за землю, відмінною від земельного податку, яка встановлюється, нараховується та сплачується саме на підставі умов укладеного договору.
Таким чином, і згідно Закону №161-XIV, і відповідно до норм ПК України, саме умовами договору оренди встановлюються розмір орендної плати за землю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є орендарем земельних ділянок, місце розташування яких, - ж/м Осокорки-Центральні (1 - 5 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва за кадастровими номерами 8 000 000 000:96:001:0008 (90,6379 га), 8 000 000 000:96:001:0009 (26,7006 га), 8 000 000 000:96:001:0010 (21,8966 га), 8 000 000 000:96:001:0011 (15,4479 га) та 8 000 000 000:96:001:0013 (21,3596 га) на підставі договорів оренди земельної ділянки від 05.09.2005 року, укладених з Київською міською радою, орендодавцем, посвідчених державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. (зареєстрованих в реєстрі за номерами 17-4324, 17-4325, 17-4326, 17-4327, 17-4328), а також зареєстрованих в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за записами від 08.09.2005 р. за №63-6-00282, №63-6-00283, №63-6-00284, №63-6-00285, №63-6-00286 (далі - Договори оренди).
Відповідно до п. 4.2 Договорів оренди, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативно грошової оцінки.
Орендна плата за земельні ділянки, якими користується ТОВ "Контактбудсервіс", сплачується ним на підставі Договорів оренди, зміни до якого стосовно орендної плати не вносилися. Вказане відповідачем не заперечується. Отже, умови Договорів оренди є чинними. Зміни норм законодавства, у тому числі податкового, не передбачають автоматичної зміни умов укладеного сторонами договору. Крім того, суд звертає увагу, що в укладених між ТОВ "Контактбудсервіс" та Київською міською радою Договорах оренди передбачений порядок внесення змін до нього, а саме: розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору (п. 4.3 Договорів оренди).
Як вбачається з акту перевірки від 14.01.2019 р., контролюючий орган дійшов висновків про порушення позивачем вимог законодавства та донарахував позивачу зобов'язання по податку орендну плата за земельну ділянку, враховуючи що 28.02.2013 р. Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".
Разом з тим, як зазначалось вище, згідно п. 4.3 Договорів оренди, укладених між позивачем та Київською міською радою, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.
Поміж тим, матеріали справи не містять, та відповідачем за час розгляду справи не надано додаткових угод, які б змінювали орендну плату, як зазначено в Договорах оренди. Більше того, відповідачем до суду не надано і саме рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 р., на підставі якого контролюючий орган дійшов висновків викладених в акті перевірки від 14.01.2019 р.. Відтак, суд приходить до висновку, що податковий орган протиправно здійснив донарахування по вказаному податку, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищезазначене, висновок про порушення позивачем п. 288.5 ст. 288 ПК України та рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. №89/9146, в результаті чого встановлено заниження по орендній платі за земельні ділянки за 2017 р. та 1-ше півріччя 2018 р. (з 01.01 по 30.06) в сумі 17960573,28 грн., є безпідставним, необґрунтованим та таким, що порушує права ТОВ "Контактбудсервіс".
Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 19210,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10; код ЄДРПОУ 32962703) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.02.2019 р. №0045140305.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" сплачений ним судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко