ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 лютого 2020 року м. Київ № 640/19257/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Інтеріо»
доДержавної фіскальної служби України
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркс Інтеріо» (далі - позивач/ ТОВ «Меркс Інтеріо») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №274 від 20.08.2018 ТОВ «Меркс Інтеріо» до податкової накладної №1875 від 30.04.2015 ТОВ «Меркс Інтеріо» за датою її подання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, на думку позивача, протиправно відмовляється реєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, оскільки, при складанні та направленні для реєстрації вказаного розрахунку позивачем були дотримані всі передбачені Податковим кодексом України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 року № 341), а вказана відповідачем в квитанціях причина відмови у прийнятті не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Інтеріо» (продавець) та публічним акціонерним товариством «Діпробудмашина» укладено договір поставки від 20.04.2015 №46, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний виготовити та поставити товар згідно заявок покупця.
30 квітня 2015 року позивачем отримано часткову передоплату за товар в сумі 9000000 грн., в тому числі ПДВ 1500000 грн., на отриману суму авансу складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладаних податкову накладну від 25.11.2014 №1875.
Додатковою угодою від 20.07.2018 №4 сторони внесли зміни до умов договору постачання від 20.04.2015 №46, відповідно до яких продавець частково повернув предоплату (аванс) отриманий від покупця за постачання товару в сумі 428160,00 грн. (ПДА 71360,00 грн.).
Позивачем виписано розрахунок коригування від 20.08.2018 №274 до податкової накладної від 30.04.2015 №1875, який направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
22 серпня 2018 року ТОВ «Меркс Інтеріо» отримано квитанцію в якій зазначено, що "документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 р. №341), а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання самого розрахунку коригування".
Позивач вважаючи безпідставною відмову відповідача у прийнятті до реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, а свої права та охоронювані законом інтереси порушені, звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Аналогічно процедура реєстрації податкових накладних та коригувань до їх показників внормована Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (надалі по тексту - Порядок № 1246).
Згідно із пунктом 3 даного Порядку № 1246, реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування. У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається та реєструється зареєстрованим на території України платником податку - отримувачем (покупцем) таких послуг.
Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу (покупцю) - платникові податку, підлягає реєстрації:
- постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь такого постачальника (продавця) або коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суми компенсації;
- отримувачем (покупцем), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь їх постачальника (продавця).
Враховуючи, що позивачем у зв'язку з укладанням додаткової угоди, було сформовано та направлено для реєстрації своїм контрагентам розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, судова колегія не знаходить у діях позивача порушень вказаної норми.
Встановленим та підтвердженим матеріалами справи є той факт, що позивачем вказані дії з коригування проведені у зв'язку виконанням додаткової угоди №3 від 20.07.2018 року.
Підставою прийняття відповідачем оскаржуваної відмови в реєстрації спірного уточнюючого розрахунку стали висновки про порушення поданням такого розрахунку ст.102 Податкового кодексу України та п. 6 Порядку № 1246.
Статтею 102 Податкового кодексу України внормовані строки давності та їх застосування.
Пункт 102.1. ст. 102 ПКУ станом на дату направлення квитанції №1 має наступний зміст: 102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті. має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, ви значеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Так, зміст даного пункту підтверджує, що п. 102.1 ст. 102 ПКУ України регламентує строки реалізації податковим органом свого права па самостійне визначеним суми грошових зобов'язань платнику податків, але не встановлює жодних прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування розрахунків до податкової накладної.
Пунктом 102.4 ст. 102 ПКУ передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним."
Тобто даний пункт ПКУ регламентує лише діяльність податкового органу, в зв'язку з цим він не може бути використаний для регулювання спірних правовідносин.
Пункт 102.5 ст. 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадних, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Дана норма ПКУ не регулює порядок та строки здійснення реєстрації розрахунків корегування зобов'язань з ПДВ. Пункт 102.5 ст.102 ПК України регулює питання повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань.
Водночас коригування податкових зобов'язань не є заявкою про повернення надмірно сплачених грошових коштів, при цьому судом не встановлено подачі позивачем чи третіми особами заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладене, підстави для відмови в прийнятті до реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної з посиланням на ст. 102 Податкового кодексу України та пункт 6 Порядку №1246, є необґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивачів необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 20.08.2018 №274 до податкової накладної від 30.04.2015 №1875.
Разом з цим, враховуючим вищенаведене, з огляду на похідний характер позовних вимог, для повного забезпечення захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 20.08.2018 №274 до податкової накладної від 30.04.2015 №1875 днем фактичного подання.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Інтеріо» задовольнити та вийти за межі позовних вимог.
2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 20.08.2018 №274 до податкової накладної від 30.04.2015 №1875.
3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 20.08.2018 №274 до податкової накладної від 30.04.2015 №1875 днем фактичного подання.
4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «Меркс Інтеріо» за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян