ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 лютого 2020 року м. Київ № 826/11117/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
доЖитлової комісії гарнізону м. Києва
третя особаЖитлова комісія Генерального штабу Збройних сил України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Житлової комісії гарнізону м. Києва (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект 6), третя особа: Житлова комісія Генерального штабу Збройних сил України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект) про:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Житлової комісії гарнізону міста Київ від 14 березня 2018 року, яке оформлене протоколом №33, про направлення облікової справи ОСОБА_1 на доопрацювання до житлової комісії Генерального Штабу Збройних Сил України;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Житлової комісії гарнізону міста Київ від 14 березня 2018 року, яке оформлене протоколом № 33, про надання на розподіл квартири АДРЕСА_2 , жилою площею 32,2 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м. наступному по списку військовослужбовцю;
- зобов'язати Житлову комісію гарнізону міста Київ розподілити двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , жилою площею 32,2 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м. полковнику у відставці ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2019 суд витребував від Житлової комісії гарнізону м. Києва нормативно та документально обґрунтований відзив на позовну заяву з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також обов'язково документальні докази надіслання примірника такого відзиву з усіма додатками до нього на адресу позивача, - в порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2019 суд повторно витребував від Житлової комісії гарнізону м. Києва нормативно та документально обґрунтований відзив на позовну заяву з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також обов'язково документальні докази надіслання примірника такого відзиву з усіма додатками до нього на адресу позивача, - в порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, відповідачем не надано суду ані відзиву на обґрунтування правомірності свого рішення, ані жодних матеріалів та документів на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.
Житлова комісія Генерального штабу Збройних сил України жодних пояснень на позов не надала.
У той же час, відповідач не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Крім того, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши подані позивачем та третьою особою документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов , об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , полковник у відставці, ветеран війни - інвалід ІІ групи, перебуває на квартирному обліку у загальній черзі з 13.08.1992 року.
Протоколом Житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України від 23.05.2014 №15 включений до списку поза черговиків як ветеран війни-інвалід ІІ групи.
16 лютого 2018 року на засіданні житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України погоджено питання про надання ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , жилою площею 32,2 кв.м., загальною площею - 61,1 кв.м. на третьому поверсі, у складі сім'ї - дві особи, а саме - заявник ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 1997 р.н.
Згідно витягу з протоколу №33 чергового засідання житлової комісії гарнізону міста Києва двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , жилою площею 32,2 кв.м., загальною площею - 61,1 кв.м. на третьому поверсі надано на розподіл наступному по списку військовослужбовцю. Для з'ясування всіх обставин запропоновано направити облікову справу ОСОБА_1 на доопрацювання до житлової комісії ГШ ЗС України.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Приписами статті 43 Житлового кодексу України встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Згідно з преамбулою Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульовано статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частин 1, 3 цієї статті держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім'ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Забезпечення жилими приміщеннями в разі потреби поліпшення житлових умов сімей військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення та загинули (померли) або пропали безвісти, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011 № 737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі за текстом - Інструкція).
Ця Інструкція визначає організацію, зокрема, забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби, призваних на військову службу у зв'язку з мобілізацією, і резервістів).
У свою чергу, механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Подядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого
Облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у квартирно - експлуатаційних органах, військових частинах та гарнізонах. Узагальнені списки осіб, що перебувають на обліку, всіх військових частин знаходяться у ГКЕУ ЗС України (пункт 2.1. Інструкції).
Згідно п.2.14 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення до військовій службі , пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення.
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11)).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, зо відповідач зобов'язаний перевіряти законність перебування на квартирному обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби та членів їх сімей, а не направляти особові справи до житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України. Наголошував, що відповідач не наділений повноваженнями відміняти рішення житлової комісії Генерального штабу Збройних сил України про надання визначеного житла.
У відповідності до пунктів 10.11 «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом МОУ від 30.11.2011 № 737 який діяв на момент складання протоколу до повноважень житлової комісії військової частини належать: контроль за надходженням і правильністю обліку жилої площі, участь у її розподілі між військовими частинами гарнізону;
перевірка законності перебування на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх cімей у військових частинах;
перевірка правильності оформлення облікової справи (додаток 7) та наявності в ній усіх визначених у цій Інструкції документів;
виступ з ініціативою про скликання позачергових загальних зборів осіб, що перебувають на квартирному обліку, у зв'язку з:
прийняттям рішення житлової комісії гарнізону про саморозпуск;
оголошенням недовіри та виключенням члена (членів) комісії зі складу житлової комісії;
ініціюванням проведення довиборів члена (членів) житлової комісії.
Таким чином, враховуючи вимоги нормативно-розпорядчих актів Міністерства оборони України, контроль за станом та правильністю ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів, їх сімей, вирішення питань про прийняття, зняття, поновлення військовослужбовця та членів його сім'ї на обліку, як потребуючих поліпшення житлових умов, належить виключно до компетенції житлових комісій військових частин та житлових комісій військових гарнізонів
При вирішенні спору, який виник між сторонами справи, суд враховує, що на момент чергового засідання житлової комісії гарнізону міста Київ, згідно наявних документів в обліковій справі ОСОБА_1 , останній зареєстрований в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , а колишня дружина та дочка зареєстровані за адресою - АДРЕСА_4 . При цому, дочк навчається за межами України та не мешкає з позивачем.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно витягу з протоколу №33 чергового засідання житлової комісії гарнізону міста Київ від 14.03.2018 вбачається, що комісією запропоновано надати на розподіл вищезазначену квартиру наступному по списку військовослужбовцю, а не прийнято рішення щодо розподілу.
Таким чином, суд приходить висновку , що відповідачем не було порушено вимог чинного законодавства України та прав та законних інтересів ОСОБА_1 .
Крім цього, суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення або вчинити певні дії.
Разом з тим, у випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.
Враховуючи викладене, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Водночас, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, неупереджено та з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Підсумовуючи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 72 - 77, 90, 139, 241- 246, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа