24 січня 2020 року справа № 580/3597/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною відмову №7113-1057/7113.2-19 від 14.08.2019 в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;
- зобов'язати відповідача обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у липні 2019 року звернулась до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта у вигляді паспортної книжечки у зв'язку з непридатністю її паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 . Проте відповідач листом №7113-1057/7113.2-19 від 14.08.2019 відмовив позивачу у видачі такого паспорта з тих підстав, на час звернення позивача із заявою відсутнє рішення суду про видачу їй паспорта у формі книжечки. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує її права.
Ухвалою суду від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи по суті розпочато 24.12.2019 без виклику учасників справи.
Відповідач проти позову заперечив. 13.12.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що подана позивачем заява за своєю суттю не є підставою для оформлення (обміну у зв'язку з непридатністю для користування) будь-якого паспорта, в тому числі і паспорта громадянина України зразка 1994 року. До вказаної заяви позивач не додала рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та паспорт, який підлягає обміну. Таким чином, позивач подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення та видачі паспорта, що є підставою для відмови у видачі паспорта.
Щодо посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначив, що вказана постанова є актом індивідуальної дії та стосується конкретно визначеної особи.
Щодо права на повагу до приватного життя зазначив, що запровадження єдиної системи реєстрації населення, яка охоплює все населення держави із сучасним рівнем безпеки як персональних даних, так і всіх ідентифікаційних документів з електронним носієм біометричної інформації, є одним із кроків у напрямі гармонізації національного законодавства та чинної практики обліку населення із законодавством та практикою країн Європейського співтовариства, намір щодо приєднання до яких держава Україна офіційно задекларувала в 2010 році. Створення Єдиного державного демографічного реєстру з належним ступенем захисту інформації має на меті не тільки уніфікувати чинні державні реєстри, наповнені персональними даними залежно від сфери правового регулювання і мети їх обробки, сприяти вивченню демографічних процесів та управлінню міграцією населення, а й важливе значення для боротьби з міжнародною злочинністю та для забезпечення національної безпеки держави та охорони громадського порядку в умовах збройної агресії та тимчасової окупації частини території України. Таким чином запровадження нової форми паспорта у формі ID-картки не є обмеженням свободи на вираження своїх поглядів та переконань, не є втручанням в особисте та сімейне життя, оскільки держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку. Також для забезпечення збалансування рівня «втручання» в приватне життя шляхом отримання згоди на обробку персональних даних держава на законодавчому рівні передбачила гарантії захисту цих даних у разі їх обробки, в тому числі державними органами, та нормативний принцип притягнення до відповідальності розпорядників інформації у разі їх порушення.
Щодо релігійних переконань зазначив, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою або відмови від виконання законів.
З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
28.12.2019 позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Дослідивши доводи сторін, викладених у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.
05.02.2001 Уманським МВ УМВС України в Черкаській області позивачу ОСОБА_1 був виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 у формі паспортної книжечки.
30.07.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій зазначила про непридатність для використання її паспорта зразка 1994 року серії НОМЕР_1 та просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992, зразок якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України №353 від 04.06.1994.
Відповідач листом №7113-1057/7113.2-19 від 14.08.2019 відмовив позивачу у видачі паспорта у формі паспортної книжечки з підстав відсутності рішення суду про зобов'язання видати позивачу паспорт у формі паспортної книжечки та зазначив, що судове рішення у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не може бути підставою для видачі такого паспорта, оскільки є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів особи, визначеної у вказаному рішенні.
Вважаючи відмову у видачі паспорта у формі книжечки протиправною, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492) та Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235).
Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону №2235 визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503).
Згідно пункту 1 Положення №2503 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Згідно пункту 3 Положення №2503 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Згідно пункту 5 Положення №2503 паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Згідно пункту 8 Положення №2503 термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Згідно пункту 9 Положення №2503 паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.
Згідно пункту 10 Положення №2503 термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 11 Положення №2503 бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, Положенням №2503 про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492 до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відноситься паспорт громадянина України.
Згідно частини 2 статті 14 Закону №5492 документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно частини 4 статті 14 Закону №5492 документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Згідно частини 6 статті 14 Закону №5492 відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
25.03.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302).
Таким чином, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача замінити зіпсований паспорт позивача на новий паспорт громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
Так, 19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено рішення у зразковій справі №806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:
позивач - фізична особа, який територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
відповідач - територіальні органи ДМС України;
предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №806/3265/17-а.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №806/3265/17-а, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у заміні зіпсованого паспорта позивача на новий паспорт громадянина України у формі "книжечки", з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі "книжечки".
Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області у заміні та видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, що викладена в листі №7113-1057/7113.2-19 від 14.08.2019.
Пунктом 3 Постанови №302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача на сплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37852733) у заміні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорта серії НОМЕР_1 на паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, викладену в листі №7113-1057/7113.2-19 від 14.08.2019.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37852733) обміняти паспорт серії НОМЕР_1 та оформити і видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37852733) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий суддя А.В. Руденко