Іменем України
04 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5214/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Луганського окружного адміністративного суду 10 грудня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року № Ф-16661-17 на суму 33910,80 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 06 грудня 2019 позивачу стало відомо, що відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року № Ф-16661-17, в якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2019 року сума боргу позивача зі сплати єдиного соціального внеску становить 33910,80 грн.
Підставою для нарахування з 01.01.2017 по 31.10.2019 зазначеної заборгованості (недоїмки) з ЄСВ стало те, що позивач є фізичною особою-підприємцем та одночасно самозайнятою особою, що проводить незалежну професійну діяльність, а отже має подавати звітність з єдиного внеску та сплачувати ЄСВ окремо за кожним з цих видів діяльності.
Позивач зареєстрований 19 травня 2004 року як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, номер запису 2 390 0170000 002141. Основний вид діяльності за КВЕД - код 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й управління, який включає діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі ліцензії Міністерства юстиції України від 24.11.2006 № 216-50/2253 серії АВ № 158472, ліцензії Міністерства юстиції України від 07.12.2011 серії АВ № 600564 - без обмеження строку дії.
Позивач зазначає, що згідно з частиною першої статті 10 Кодексу України з процедур банкротства арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у встановленому порядку та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
На підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 457/5 ліцензія, видана позивачу замінена на свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 17.07.2013 № 636, без обмеження строку дії. Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.
Позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник.
Позивач, як фізична особа-підприємець, з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - арбітражний керуючий взятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків і зборів 19.05.2004 за № 2049, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.07.2013 № 1312120700210.
З огляду на викладене, позивач вважає вимогу від 07.11.2019 № Ф-16661-17 такою, що суперечать чинному законодавству України та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 15-16).
Ухвалою від 27 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).
Від представника ГУ ДПС у Луганській області 20 січня 2020 року за вх. № 2272/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав (арк. спр. 50-53).
В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рубіжне Рубіжанського управління ГУ ДПС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку та є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.
Крім того, ОСОБА_1 з 17.07.2013 є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, а тому є платником єдиного внеску на підставі норм права.
Відповідач зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов'язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.
З 01.01.2017 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що навіть у випадку неотримання доходу платником єдиного внеску, він зобов'язаний визначити базу оподаткування, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За таких обставин в інтегрованій картці ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок, а саме за: 2017 рік - 8448,00 грн, строк сплати якого 02.05.2018; 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.04.2018; 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.07.2018; 2 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.07.2018; 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.10.2018; 3 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.10.2018; 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 21.01.2019; 4 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн., строк сплати якого 21.01.2019; 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19.04.2019; 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19.07.2019; 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 21.10.2019.
Станом на 31.10.2019 року в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 33910,80 грн. Таким чином, відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 07.11.2019 № Ф-16661-17 на суму 33910,80 грн.
Підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення змін до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. З метою усунення такої законодавчої неточності зареєстрований відповідний законопроект, метою якого є позбавлення пільг з єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. Таким чином недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправним та скасування вимог контролюючого органу.
Інших заяв по суті спору від сторін до матеріалів справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.05.2012 та від 04.02.2020 № 1006282570, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 19.05.2004 № 23900170000002141, основним видом діяльності КВЕД є: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (арк. спр. 28, 73-74).
Позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що підтверджено копіями ліцензій від 07.12.2006 серії АВ № 158472, від 07.12.2011 серії АВ № 600564, свідоцтва від 17.07.2013 № 636 (арк. спр. 29, 30, 31).
Згідно з копіями заяви від 18.07.2013, довідки про взяття на облік платника податків від 19.07.2013 № 1312120700210, свідоцтва платника єдиного податку позивач, як фізична особа-підприємець взятий на облік в контролюючому органі як платник податків і зборів 19.05.2004 № 2049 (арк. спр. 34, 35).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, утому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31 жовтня 2019 року за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 33910,80 грн, у тому числі за: 2017 рік - 8448,00 грн, строк сплати якого 02.05.2018;
1 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.04.2018;
2 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.07.2018;
2 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.07.2018;
3 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.10.2018;
3 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 19.10.2018;
4 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 21.01.2019;
4 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн., строк сплати якого 21.01.2019;
1 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19.04.2019;
2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19.07.2019;
3 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 21.10.2019 (арк. спр. 56, 57, 58-59).
ГУ ДПС у Луганській області станом на 31.10.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-166661-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 33910,80 грн, у тому числі, недоїмка - 33910,80 грн (арк. спр. 13, 20).
Судом також встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 14.12.2018 про звільнення від обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (арк. спр. 38).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Оскільки дана адміністративна справа є типовою до зразкової справи № 520/3939/19, суд вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 02 вересня 2019 року.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (далі - Розпорядження № 1053-р) та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (далі - Розпорядження № 1275-р), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (далі - Порядок № 435), Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок № 1162, який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
З системного аналізу вищевикладеного слідує, що законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
При цьому, Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Аналіз положень Порядку № 1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок № 1162 не передбачає.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування, із заявою за формою 1-ЄСВ про взяття на облік платників єдиного внеску як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, до контролюючого органу не звертався, відповідно, суд дійшов висновку, що позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд доходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску протягом 2018 року.
Крім того, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2017-2019 роки, позивач перебував та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р та № 1275-р затверджено перелік населених пунктів Луганської області, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Рубіжне.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Позивач подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення його від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції.
Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.
Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-16661-17 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимога ГУ ДПС у Луганській області від 07.11.2019 № Ф-16661-17 на загальну суму 33910,80 грн не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.
Твердження представника відповідача про реєстрацію законопроекту, яким визначено позбавлення пільг з єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, а також про недодержання законодавцем правил законодавчої техніки при внесенні змін до законодавства, судом до уваги не приймаються, оскільки жодним чином не впливають та не змінюють тих обставин, що, як на час формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), так і на час розгляду та вирішення даної справи, позивач, у розумінні положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, є особою, яка звільнена від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а контролюючий орган позбавлений правових підстав щодо вжиття до такої особи заходів впливу щодо примусового погашення заборгованості з єдиного внеску.
Твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Вказану вимогу направлено позивачу поштовим відправленням 08.11.2019 та отримано останнім 28.11.2019, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 60).
Однак, згідно з посвідченням про відрядження позивач згідно з наказом від 22 листопада 2019 року № 7 був відряджений до м. Харкова та м. Одеси терміном на 12 днів, вибув із міста Рубіжне 25 листопада 2019 року та прибув до міста Рубіжне тільки 06 грудня 2019 року (арк. спр. 24).
Також дослідженням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та паспорта громадянина України, виданого на ім'я позивача (арк. спр. 12), з'ясовано, що поштове відправлення із вимогою про сплату боргу направлено відповідачем за місцем проживання позивача, яке вказано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак згідно з відповідними штампами у паспорті позивач знятий з реєстрації за цим місцем проживання з 27.04.2017.
З огляду на вищевикладене, твердження позивача про отримання оскаржуваної вимоги тільки 07 грудня 2019 року у повній мірі підтверджені.
До суду з цим позовом позивач звернувся 10 грудня 2019 року, тобто із дотриманням 10-денного строку, встановленого Законом № 2464-VI на оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено дублікатом квитанції про сплату судового збору (арк. спр. 4).
Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом, - 768,40 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 43143746, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 07 листопада 2019 № Ф-16661-17, якою визначено ОСОБА_1 суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 33910,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова