31 січня 2020 року № 320/3464/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- скасувати рішення Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 05.04.2019 № 1826 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня настання права на вказану пенсію, а саме з 18.11.2018.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 замінено відповідача - Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1 складає 6 років, а загальний страховий стаж - 31 рік8 місяців 7 днів, що не дає права позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач надав суду клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
На підставі ст. 194. ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач має стутс внутрішньо переміщеної особи , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.01.2019 № 3222-5000008240.
Позивач 08.01.2019 звернувся до Білоцерківського ОУПФ України Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням загального терміну трудового стажу роботи з особливо важкими умовами праці.
Рішенням Білоцерківського ОУПФ України Київської області від 05.04.2019 № 1826 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Як слідує з копії трудової книжки позивача, він працював:
- 28.05.1987 по 24.07.1987 учнем електрослюсаря 1 розряду підземним шахта ім. К. А. Румянцева ВО «Артемвугілля»;
- 24.12.1987 по 08.04.1988 підземним електрослюсарем 3 р. шахта ім. В. І. Леніна ВО «Артемвугілля»;
- 08.04.1988 по 18.04.1988 гірничим майстром шахта ім. В. І. Леніна ВО «Артемвугілля»;
- 21.06.1988 по 22.06.1988 гірничим майстром шахта ім. В. І. Леніна ВО «Артемвугілля»;
- 13.08.1990 по 16.04.1992 шахта ім. А. І. Гайового ВО «Артемвугілля» підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем в шахті;
- 20.01.1994 по 07.02.1994 підземним учнем гірничоробочим з повним робочим днем в шахті в ВО «Артемвугілля»;
- 07.02.1994 по 22.04.1996 переведений підземним гірничоробочим по ремонту гірничних вироботок четвертого розряду з повним робочим днем на підземних роботах;
- 22.04.1996 по 05.10.1996 в. о. заступника начальника дільниці;
- 05.10.1996 по 01.05.1997 в. о. начальника дільниці;
- 01.05.1997 по 19.05.1997 гірничоробочий по ремонту гірничих вироботок по 4 розряду;
-10.09.1998 по 12.10.1998 підземним учнем прохідника ВО «Орджонікідзевугілля» шахта ім. К. Маркса;
- 12.10.1998 по 01.02.1999 підземним прохідником 5 розряду;
- 01.02.1999 по 09.03.2000 підземним гірничим майстром;
- 28.02.2008 по 06.08.2015 учень забійщика на ОМ з повним робочим днем в шахті шахта ім. К. А. Румянцева ДП «Артемвугілля» та в подальшому переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею.
Крім того, факт зайнятості позивача повний робочий день на підземних роботах за професією, посадою, що передбачена Списком №1, підтверджуються: архівною довідкою від 22.10.2018 № 2210/2014, наказом ДП «Артемвугілля» шахти ім. К. А. Румянцева від 14.07.2014 № 190/А, наказом ДП «Артемвугілля» шахти ім. М. І. Калініна від 19.07.2004 № 740, наказом ДП «Артемвугілля» від 14.07.2009 № 740, наказом ДП «Артемвугілля» від 25.12.1995 № 200, наказом шахти ім. «А. І. Гайового» від 25.12.1995 № 761; довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії; довідкою ДП «Артемвугілля» від 22.10.2018 № 2210/202; довідкою від 22.10.2018 № 2210/206, довідкою ДП «Артемвугілля» від 22.10.2018 № 2210/211, довідкою ДП «Артемвугілля» про заробітну плату для обчислення пенсії від 22.10.2018 № 2210/212, довідкою ДП «Артемвугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.10.2018 № 2210/04; довідкою ДП «Артемвугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.10.2018 № 2210/207, довідкою ДП «Артемвугілля'про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.10.2018 № 2210/210, довідкою ДП «Артемвугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.10.2018 № 2210/201.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно ст. 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення завіком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з абзацом 10 ч. 3, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (діяв до 24.06.16), включено всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (позиція 1-1а розділ І Гірничі роботи).
Крім того, у трудовій книжці позивача наявний запис: - 22.06.1988 р. «Уволен в Советскую армию ст. 36 п. 3 КЗОТ УССР»; «Служба в рядах Советской армии с 23.06.1988 г. по 15.05.1990 г. в/б УН № 0032369» сторінка 4-7 трудової книжки.
Також в трудовій книжці позивача наявний запис:
- 20.08.1997 «Призначено допомогу по безробіттю»;
- 21.05.1998 «Припинено виплату допомоги по безробіттю» сторінка 10-11.
У трудовій книжці позивача наявний запис:
- 18.06.1988 «Зачислен в гр «Оператор ЭВМ» по направлению государственной службы занятости»;
- 29.08.1988 «Отчислен с курсов в связи с окончанием обучения».
Крім того, трудова книжка позивача містить записи:
- 17.03.2000 «Назначено пособие по безработице».
- 07.08.2000 «Учеба в ПТУ № 35 г. Горловки с 28.03.2000 г. по 07.08.2000 г.»
-11.09.2000 «Принят в СУ «Стиролхимстрой» каменщиком»;
- 01.02.2001 «Перемещен в трест «Стиролхимремстрой» СУ «СХС» кровельщиком-изолировщиком-бетонщиком;
- 25.08.2001 «уволен по окончанию срока договора» (мова оригіналу).
- 05.09.2001 «Розпочато виплату допомоги по безробіттю»;
- 28.09.2001 «Припинено виплату допомоги по безробіттю»;
- 25.10.2001«Проведена виплата допомоги по безробіттю (залишок за період з 29.09.2001 по 30.08.2002 за 336 календарних днів) для організації підприємницької діяльності.
- 05.02.2002 «ВАТ «Концерн Стирол» принят по трудовому соглашению на период ремонта объектов концерна»;
- 13.05.2003 «Уволен по собственному желанию».
- 19.05.2003 «Принят кровельщиком 2-го разряда ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Донінтербуд»;
- 24.12.2003 «Уволен по соглашению сторон»;
- 13.02.2004 «Принят кровельщиком 2-го разряда ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Донінтербуд»;
- 10.03.2005 «Уволен по собственному желанию».
- 17.03.2006 «ВАТ «Концерн Стирол» «Принят аппаратчиком производства мочевины»;
- 23.04.2007 «Уволен по ст. 38 КЗОТ Украины, собственное желание».
- 10.08.2015 «ПАТ «Концерн Стирол» «Принят аппаратчиком производства мочевины».
Станом на день звернення до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ «Концерн Стирол».
Отже, з урахуванням норм абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж позивача є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Цією ж статтею Закону визначено також, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців.
Станом на час розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах йому виповнився 51 рік. При цьому, з урахуванням його пільгового стажу роботи, пенсійний вік позивача підлягає зменшенню на 14 років, тому позивач мав право на призначення пенсії за віком на дату звернення до органу пенсійного фонду.
Законом України „Про пенсійне забезпечення" передбачено призначення пенсій за віком на пільгових умовах при додержанні певних вимог, зокрема, особам, зайнятим на роботах із шкідливими i важкими умовами праці, призначаються пільгові пенсії за списками № 1 та № 2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36.
Цим же Законом визначено види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Зокрема, достажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок i військову службу» та статтею 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, Міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, Міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
Отже, служба в армії позивача з 23.06.1988 по 15.05.1990 підлягає врахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки його страховий стаж є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, за наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 рішення Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 05.04.2019 № 1826 є протиправним.
У своєму рішенні відповідач зазначає, що позивачем до заяви про призначення пенсії були додані довідки які видані державним підприємством «Артемвугілля», яке знаходиться на території України в Донецькій області в місті Святогірськ.
Згідно листа від 04.02.2019 № 2970-02 Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, первинні документи на даному підприємстві відсутні і знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній Україні тому обчислити пільговий стаж згідно наданих довідок не має підстав.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно ст. 62 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи протрудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 від 1 2.08.1993, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Тобто необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією, яким є трудова книжка, а у разі її відсутності або відсутності відповідних відомостей у ній - уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та їх характер, а не право особи на пільгову пенсію.
Так, підтвердження спеціального трудового стажу має проводитись тоді, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, встановлені для окремих категорій працівників.
Таким чином відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з відсутністю підтвердження необхідного пільгового стажу.
Трудова книжка позивача оформлена належним чином, жодних зауважень щодо записів, зроблених у трудовій книжці у відповідача не має, а тому доводи відповідача про неможливість зарахувати стаж роботи, який дає право на пільгову пенсію, по трудовій книжці є безпідставними.
Посади, на яких працював позивач у спірні періоди, зараховані до переліку посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію з 18.11.2018, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;
Заяву про призначення пенсії позивачем подано 08.01.2019.
За таких обставин суд приходить до висновку, що призначення пенсії повинна бути проведена з 18.11.2018 року.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У відповідності до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v.THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERRVON) ANDOTHERSv. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95).Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачеві пенсію на пільгових умовах є обґрунтованою.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 205, 241-246, 251 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Скасувати рішення Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 05.04.2019 № 1826 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня настання права на вказану пенсію, а саме з 18.11.2018.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.