про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 лютого 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/479/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., перевірівши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Гончарової Інни Анатоліївни про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
29 січня 2020 року на адресу Луганського окружного адмінітсративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Гончарової Інни Анатоліївни, яким просив:
- визнати неправомірними дії державного реєстратора Гончарової Інни Анатоліївни, щодо відмови про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на дачний будинок, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 44251840000:04:003:0040, яка знаходиться по за межами населених пунктів на території Садівничого товариства «Айдар-1», ділянка АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення № 50610562 від 11 січня 2020 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Гончарової Інни Анатоліївни Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на заявлений дачний будинок, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 44251840000:04:003:0040, яка знаходиться по за межами населених пунктів на території Садівничого товариства «Айдар-1», ділянка АДРЕСА_1 , як не правомірне;
- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Гончарову Інну Анатоліївну Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на дачний будинок, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 44251840000:04:003:0040, яка знаходиться по за межами населених пунктів на території Садівничого товариства «Айдар-1», ділянка АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначено, що 01.04.2019 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, що була успадкована продавцями, після смерті колишнього володільця землі, площею 0,0600 га, кадастровий номер 44251840000:04:003:0040, яка були виділена за цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, із земель, що за даними державного земельного кадастру розташована по за межами населених пунктів на території Садівничого товариства «Айдар-1», ділянка АДРЕСА_1 . Даний правочин був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Старобільського міського нотаріального округу Пульним С.М. та зареєстрований в реєстрі за №590. 01.04.2019 на підставі цього договору та відповідної заяви від покупця цієї землі, ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Старобільського районого нотаріального округу Пульним С.М. було зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1730952344251), що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2019р. № 161793222. Таким чином, разом з цією ділянкою ОСОБА_2 , було придбано дачний будинок, який був збудований самочинно колишнім власником даної земельної ділянки ОСОБА_6 у 1986 році, який на даний час є померлим. Після його смерті виші зазначене майно перейшло у спадок його спадкоємцям, які й вчинили правочин по продажу земельної ділянки. Разом з землею Позивачу, продавцями було передано самочинно збудовану нерзосомость - дачний будинок, який у 1986 році, як зазначено виші побудував їхній батько. Оскільки ні спадкодавцем ні спадкоємцями право власності на самочинне збудований дачний будинок не було зареєстроване в законний спосіб, то у нотаріуса, який вчиняв даний правочин не було підстав для законного оформлення купівлі-продажу, разом з землею - розташований на цій ділянки, дачного будинку. Усвідомлюючи правові наслідки придбання, разом з землею, самочинно збудованого будинку, який не зареєстрований в законний спосіб. Позивач, з метою узаконити приватну власність на нерухомість, яку придбав, й яка виникла, в момент правочину купівлі - продажу земельної ділянки, для подальших дій, звернувся до органу БТІ з заявою провести інвентаризацію самочинного будівництва. Орган БТІ після обслідування забудови 24.04.2019 видав Позивачу технічний паспорт. 11.12.2019, з метою зареєструвати у власність придбаний разом з землею будинок, Позивачем до Центру надання адміністративних послуг Старобільського району державної адміністрації, було подано заяву про державну реєстрацію права власності на садовий (дачний ) будинок, якій розташований, на набутій ним, земельній ділянці. 11.01.2020 за результатом розгляду заяви Позивача та доданих до заяви документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Гончаровою Інною Анатоліївною Старобільської районної державної адміністрації Луганської області прийнято рішення № 50610562 про відмову Позивачу у державній реєстрації права власності на заявлений дачний будинок.
Позивач не погодившись з таким рішенням державного реєстратора, вважаючи відмову державного реєстратора необгрунтованою та протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною 1 статті 19 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів.
Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та відповідно не повинен вирішуватися адміністративним судом.
При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і такі управлінські функції суб'єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб'єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб'єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб'єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.
Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.
За правилами ч.1 ст. 19 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Метою звернення з даним позовом є оскарження реєстраційних дій (відмова) щодо майнових прав на нерухоме майно -дачний будинок, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 44251840000:04:003:0040, яка знаходиться по за межами населених пунктів на території Садівничого товариства «Айдар-1», ділянка АДРЕСА_1 .
Таким чином, спір у цій справі має приватноправовий характер, як такий, що фактично спрямований на встановлення майнових прав ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є підстави для відмови у відкритті провадження за даним позовом.
Керуючись статтями 170, 171, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
У відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Гончарової Інни Анатоліївни про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити, що розгляд даного спору підлягає в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяО.В. Ірметова