Україна
25 лютого 2010 р. справа № 2а-22943/09/0570
час прийняття постанови: 11-12
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Каморнікові Д.Ю.
за участю представників: позивача - Перешивайло О.О. (ЗАТ «ВО «КОНТІ», довіреність від 01.02.2010 року № 38/11 - Д), відповідача - Головіна О.М. (Східна митниця, довіреність від 12.05.2010 року № 23/311-вн), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій органу владних повноважень, про визнання недійсними карток відмови та рішення органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість,
Закрите акціонерне товариства «Виробниче об'єднання «Конті» (надалі - ЗАТ «ВО «Конті», позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Східної митниці (далі - Митниця, відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства в Донецькій області (в подальшому - ГУ ДКУ в Донецькій області, відповідач-2), у якому просить:
1) визнати такими, що є протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020823 від 11.12.2008 року;
2) визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020823 від 11.12.2008 року;
3) визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/015845 від 11.12.2008 року, яке прийнято Східною митницею;
4) визнати неправомірними дії Східної митниці з відмови у прийнятті декларацій митної вартості з визначення митної вартості товару рафінованої відбіленої дезодорованої кокосової олії у кількості 43 200 кг. За ціною 1,47 доларів США за 1 кг., на загальну митну вартість 63 504,00 доларів США або 488 980,80 грн.;
5) стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «ВО «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 31 621,43 грн., шляхом зарахування її на відповідний поточний рахунок ЗАТ.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача-1 під час визначення митної вартості імпортованого товару - рафінованої відбіленої дезодорованої кокосової олії (надалі - продукція, або товар) є незаконними, що змусило позивача переплатити податок на додану вартість у зв'язку із завищеним визначенням митної вартості товару відповідачем-1. З огляду на наведене заявник просить у судовому порядку визнати дії Східної митниці неправомірними, картку відмови незаконною, а суму надмірно сплаченого податку на додану вартість - поверненню на рахунки позивача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідачем-1 позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.
Заперечення обґрунтовані тим, що під час визначення митної вартості товару позивач не надав всіх потрібних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), внаслідок чого, відповідно до законодавства, митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Таким чином, відповідач-1 вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідач-2 відзиву на позов з зазначенням своєї правової позиції з приводу предмету позову не направив, просив розглянути справу без участі його представників.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, а також показання свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» є юридичною особою за законодавством України, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 315851; ідентифікаційний код 25112243, реєстраційний номер юридичної особи за ЄДР 10002960176.
10 грудня 2008 року ЗАТ «ВО «Конті» через свого митного брокера - Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» подало до Східної митниці декларацію митної вартості №700000005/8/015845, якою задекларував імпорт товару - рафінованої відбіленої дезодорованої кокосової олії у кількості 21 600 кг. за ціною 1 470,00 доларів США за 1 000 кг. на загальну митну вартість 31 752,00 доларів США або 235 920,54 грн. за курсом Національного банку України (курс на 10.12.2008 року - 7,4301 грн./1 долар США) з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг). Правовими підставами для здійснення дій митного брокеру виступів договір доручення на здійснення митних брокерських послуг від 20.12.2005 року № 1740-04.3., укладений між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Укрсервіс», строком дії до 31.12.2009 року (у відповідності до додаткової угоди від 04.12.2008 року).
Наведений товар придбаний за контрактом від 03.03.2006 року № КС 01/2006, укладеного між ЗАТ «ВО «Конті» (покупець за контрактом) та компанією Каргилл Палм Продактс СДН.БХД (Cargill Palm Products SDN. BHD, продавець), згідно якому продавець продає, а покупець купує та оплачує товар: рафіноване відбілена дезодорована кокосова олія Коколейт24 та РДО Кокосова олія (у редакції додаткової угоди від 10.10.2008 року), на загальну суму не більше ніж 500 000,00 доларів США . Виходячи із специфікації № 16 до вказаного контракту від 03.10.2008 року (в редакції додаткової угоди від 10.10.2008 року) продавець продає, а покупець придбаває рафіновану відбілену дезодоровану кокосову олію Коколейт24 у кількості 21,6 метричних тон за ціною 1 470,00 доларів США за тону, та РДО Кокосову олію у кількості 43,2 метричних тони вартістю 63 504,00 доларів США.
Згідно відміток відповідача-1 на декларації митної вартості №700000005/8/015845 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме:
- висновок Укрпромзовнішекспертизи;
- висновок спеціалізованої установи по вартості товару;
- експортна ВМД;
- калькуляція виробника товару;
- прайс-лист;
- комерційна пропозиція
- відповідна бухгалтерська документація;
- витяг з мережі «Інтернет»;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій щодо вартості товару, та/або сировини;
Як вбачається із декларації митної вартості №700000005/8/015845 із вказаними вимогами Східної митниці представник Закритого акціонерного товариства «Укрсервіс» ознайомлений 10.12.2008р., про що мається відповідна відмітка.
11.12.2008 року представник Закритого акціонерного товариства «Укрсервіс» - Лізогуб Т.В. (яка займає посаду декларанта) повідомив відповідача-1, що зазначені документи надати неможливо, про що зроблений відповідний запис на декларації митної вартості №700000005/8/15845.
Допитана у якості свідка Лизогуб Т.В. зазначила, що вона довела до відома позивача перелік витребовуваних відповідачем документів, що зазначені у декларації митної вартості №700000005/8/015845, але отримала відповідь про неможливість їх надання. При цьому з пояснень свідка слідує, що експортна вантажна митна декларація (надалі - ВМД) надавалася нею посадовим особам митниці, проте не надавалася відповідній службовій особі відповідача, відповідальній за перевірку декларації митної вартості.
Також, відповідачу-1 був наданий лист позивача вих. № 3514/11.4/574 від 11.12.2008р., згідно якому позивач наполягає на достатності наданих до декларації митної вартості №700000005/8/015845 від 10.12.2008 р. документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Рішенням митного орану про визначення митної вартості товарів до ВМД №700000005/8/015845 від 10.12.2008р., яке прийняте 11.12.2008р., відповідач-1 визначив митну вартість товару у розмірі 288 986,33 грн. (38 664,00 в доларів США), тобто 7,4743 доларів США за 1 кг.
11.12.2008 р. Відповідачем-1 прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України до ВМД №700000024/2008/020823, з якої вбачається, що декларація митної вартості №700000005/8/015845 від 10.12.2008р. не може бути прийнята у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів для визначення митної вартості товару.
11.12.2008 р. позивач подав ВМД № 700000005/8/015891, в якій зазначив вартість товару згідно митної оцінки відповідача-1 у розмірі 288 986,33 грн. (38 664,00 доларів США за курсом НБУ), при цьому сума податку на додану вартість визначена у розмірі 57 797,27 грн. При цьому позивач зазначає, що у зв'язку з наведеним, ним сплачено суму податку на додану вартість з митної вартості товару, визначеної відповідачем-1, у розмірі 57 797,27 грн., замість 47 464,79 грн., тобто переплата з вказаного податку склала 10 332,47 грн. (57 797,27 грн. - 47 464,79 грн.).
15.01.2009 року ЗАТ «ВО «Конті» подано до митниці декларацію митної вартості, якою було задекларовано чергову партію цього ж товару - рафінованої відбіленої дезодорованої кокосової олії у кількості 21 600,00 кг за ціною 1,47 доларів США за 1 кг., поставленого компанією Каргилл Палм Продактс СДН.БХД (Cargill Palm Products SDN. BHD) за контрактом від 03.03.2006 року № КС 01/2006, з урахуванням специфікації № 16 від 03.10.2008 року. Загальна митна вартість даного товару склала 31 752,00 доларів США (244 490,40 грн.), проте відповідачем-1 відмовлено у прийнятті даної декларації через те, що рішенням митного органу від 11.12.2008 року вже була визначена ціна на аналогічний товар у розмірі 1,79 доларів США за 1 кг., а тому декларант зобов'язаний подати декларацію із зазначенням тієї митної вартості, що була визначена митним органом.
Відповідачу-1 був наданий лист позивача вих. № 60/11.4./021 від 15.01.2009 р., у відповідності до якого позивач наголосив на достатності наданих до декларації митної вартості документів для підтвердження заявленої митної вартості.
У зв'язку з наведеним, позивачем 15.01.2009 року надана відповідачу-1 декларація митної вартості № 70000000/8/000140, у якій зазначена вартість товару виходячи із ціни 1,79 доларів США за 1 кг., на загальну суму 297 712,80 грн., або 38 664,00 доларів США (21 600 кг. х 1,79 доларів США). Як зазначає представник позивача, наведене збільшення митної вартості товару на вимогу митного органу потягло сплату податку на додану вартість у сумі 59 542,56 грн., замість 48 898,08 грн., у зв'язку з чим переплата цього податку склала 10 644,48 грн. (59 542,56 грн. - 48 898,08 грн.).
25.02.2009 року позивачем подано до митниці декларацію митної вартості, якою було задекларовано чергову партію рафінованої відбіленої дезодорованої кокосової олії у кількості 21 600,00 кг за ціною 1,47 доларів США за 1 кг., поставленого компанією Каргилл Палм Продактс СДН.БХД (Cargill Palm Products SDN. BHD) за контрактом від 03.03.2006 року № КС 01/2006 та специфікації № 16 від 03.10.2008 року, загальною митною вартістю 31 752,00 доларів США (244 490,40 грн.). Але, відповідачем-1 відмовлено у прийнятті даної декларації через те, що рішенням митного органу від 11.12.2008 року вже була визначена ціна на аналогічний товар у розмірі 1,79 доларів США за 1 кг., а тому декларант зобов'язаний подати декларацію із зазначенням тієї митної вартості, що була визначена митним органом.
Відповідачу-1 був наданий лист позивача вих. № 510/11/152 від 25.02.2009 р., згідно якому позивач наголосив на достатності наданих до декларації митної вартості документів для підтвердження заявленої митної вартості.
У зв'язку з наведеним, позивачем 25.02.2009 року надана відповідачу-1 декларація митної вартості № 70000000/8/001579, у якій зазначена вартість товару виходячи із ціни 1,79 доларів США за 1 кг., на загальну суму 297 712,80 грн., або 38 664,00 доларів США (21 600 кг. х 1,79 доларів США). Як зазначає представник позивача, наведене збільшення митної вартості товару на вимогу митного органу потягло сплату податку на додану вартість у сумі 59 542,56 грн., замість 48 898,08 грн., у зв'язку з чим переплата цього податку склала 10 644,48 грн. (59 542,56 грн. - 48 898,08 грн.).
Виходячи з розрахунків, довідок та платіжних доручень, наданих позивачем, загальна сума надмірно сплаченого підприємством податку на додану вартість складає 31 621,43 грн. (10 332,47 грн., що сплачені відповідно до ВМД № 700000005/8/015797 від 10.12.2008 року + 10 644,48 грн., сплачені за ВМД 700000005/8/000140 від 16.01.2009 р. + 10 644,48 грн., сплачені за ВМД № 700000005/8/001579 від 25.02.2009 р.).
1. В частині позовних вимог з приводу визнання протиправними дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, а також визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ст. 262 Митного кодексу України).
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Підпунктами 1, 6 зазначеної статті встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.
Статтею 41 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України N 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
У відповідності до ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Таким чином, відповідач-1 має право перевірити достовірність та точність зазначених у документах, що були подані позивачем для підтвердження митної вартості товару та їх достатність для визначення митної вартості товару.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Крім того, п. 11 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
За п.13 зазначеного Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Частиною 2 ст. 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.
В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів митниця посилалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару.
Таким чином, на думку суду митний орган діяв у межах наданих йому повноважень та згідно встановлених Митним кодексом України правових норм при перевірці правильності визначення митної вартості товару за декларацією митної вартості № 700000005/8/015845 від 10.12.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи документами, що підтверджували митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, є: зовнішньоекономічний контракт № КС 01/2006 від 03.03.2008 року з додатковими угодами та специфікацією, інвойс № 74770 від 14.10.2008 року, а також копії експортної декларації, сертифікату аналізі, пакувального листа та сертифікату походження.
При цьому, як слідує з пояснень представника, заявлена митна вартість не відповідала інформації, яка містилася у ціновій базі даних Державної митної служби України за період з 10.09. по 10.12.2008 року (заявлена вартість 1,47 доларів США за 1 кг., а виходячи із відомостей з бази даних - 1,79 доларів США), а тому наведені обставини зумовили потребу у витребуванні додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів згідно з п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів від 20.12.2006 р. № 1766, у відповідності до відмітки відповідача-1 на декларації митної вартості №700000005/8/015845.
Витребувані документи позивачем митному органу не були надані з посиланням на неможливість їх надання. Втім, представником позивача в ході судового розгляду справи не надано будь-якого доказу неможливості надання наведених документів. Зокрема, позивач вказує на те, що (пряма мова): «калькуляція виробника товару є конфіденційною інформацією…», але не наводить доводів та доказів таких тверджень, тим більш що в матеріалах справи відсутні докази будь-яких намагань позивача отримати такий документ від постачальника (листування, тощо).
При цьому суд погоджується з доводами позивача в частині неможливості надання бухгалтерської документації у зв'язку з її відсутністю (окрім наданого інвойсу за № 74770 від 14.10.2008 року), оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати товару чи оприбуткування його у балансі підприємства в якості сировини та матеріалів, станом на дату виникнення спірних правовідносин.
З огляду на наведене, на думку суду, позивач не виконав правомірні вимоги Східної Митниці та не надав документі для підтвердження задекларованої вартості товару, при цьому об'єктивно міг їх надати (окрім бухгалтерської документації).
У всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що зазначено у п. 2 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 р. за № 1562/11842.
Таким чином, відповідач-1 правомірно видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020823 від 11.12.2008р.
2. Відносно визнання: недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, та неправомірними дій Східної митниці з відмови у прийнятті декларацій митної вартості з визначення митної вартості товару, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Згідно приписів п.14 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. На підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення (п. 16).
Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
За нормами ст. 273 наведеного Кодексу у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У контексті з наведеним суд також вважає за необхідне відмітити, що системний аналіз норм Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках відноситься до виключної компетенції митних органів, про що зазначає Вищий адміністративний суд у постанові по справі № 3802/09 від 24.11.2009 року у спорі між цими ж сторонами (ВАТ «ВО «Конті» та Східною митницею).
Як слідує із пояснень відповідача-1, враховуючи відсутність достатньої документально підтвердженої інформації для визначення митної вартості, в тому числі внутрішньої структури ціни реалізації товару, а також об'єктивного джерела інформації. А саме товаросупровідних документів на ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, а також необхідної інформації для визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, тобто за неможливістю застосувати попередні методи визначення митної вартості, митницею було здійснено коригування митної вартості товару «рафінована відбілена дезодорована кокосова олія», з урахуванням цінової інформації бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та прийнято рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу визначення митної вартості цього товару. З урахуванням наведеного, вартість 1 кг. рафінованої відбіленої дезодорованої кокосової олії відповідачем-1 скориговано у бік збільшення: з 1,47 доларів США до 1,79 доларів США.
Таким чином, при визначенні митної вартості товару, відповідач-1 діяв у відповідності до положень Митного кодексу України.
3. Щодо вимоги позивача відносно стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, суд виходить з наступного.
На підставі ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Частиною першою статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
При цьому за нормами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
За визначенням, наведеним у підпункті 1.11 статті 1 цього Закону, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Водночас документом, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, є вантажна митна декларація.
Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, визначено поняття вантажно-митної декларації - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
З огляду на викладене митні органи є органами, що здійснюють контроль за порядком справляння податків і зборів, віднесених до їх компетенції, а вантажна митна декларація - документом, на підставі якого визначаються зобов'язання зі сплати платежів, тобто податковою декларацією в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вантажна митна декларація є податковою декларацією.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Також слід зазначити, що ч. 3 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач скористався зазначеним правом.
Таким чином, податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість за вантажно-митними деклараціями є узгодженим та не може бути оскарженим, а тому відсутні правові підстави для стягнення з рахунків Державного бюджету України частки сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 31 621,43 грн.
З огляду на наведене, на думку суду, спірні картка відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товару прийняті відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.
За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність дій та актів відповідача-1.
При цьому суд не приймає до уваги роздруківки з мережі Інтернет - офіційних сайтів Міністерства економіки та промислового розвитку Малайзії та Міністерства сільського господарства США, стосовно зниження цін на кокосову олію у світі, оскільки наведені документи не містять інформації щодо предмету доказування, та не спростовують висновків митниці відносно необхідності корегування ціни кокосової олії у бік її збільшення.
Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б доводили неправомірність акту та протиправність дій суб'єкта владних повноважень позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
У задоволенні позову закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства в Донецькій області - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25 лютого 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 02 березня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.