Справа № 190/1690/19
Провадження №2/190/73/20
(заочне)
30 січня 2020 року м.П”ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . 09.07.2009 року вона зареєструвала у належномй їй будинку свого брата ОСОБА_2 , проте з з моменту реєстрації він в ньому не проживає. Добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає, чим здійснює перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження власністю.
У зв'язку з вищевикладеним, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не явилась, про день, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву з проханням справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив /а.с.29/.
Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.09.2005 року/а.с.8/, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності/а.с.7/
Відповідно до довідки, виданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області /а.с. 18/, довідки про склад сім'ї /а.с. 10/ та домової книги /а.с. 11-12/ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 09.07.2009 року.
Згідно акту депутата П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області № 335 від 25.10.2019 року ОСОБА_2 , зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , однак з 2009 року у вказаному будинку не проживає /а.с.9/.
У відповідності до ст. 47 Конституції України кожен громадянин України має право на житло.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно ст. 150 Житлового Кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і вправі вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власність зобов'язує.
Згідно ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації не з'являється понад дев'ять років, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,80,81,82, 128, 263-265,280-283 ЦПК України, суд ,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса