вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2020 р. Справа№ 910/10121/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Євсікова О.О.
Агрикової О.В.
в порядку письмового провадження, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року
у справі № 910/10121/19 (суддя Балац С.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Романової Наталії Миколаївни,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"
про стягнення 142 614,78 грн., -
1. Короткий зміст позовних вимог:
1.1. Фізична особа-підприємець Романова Н.М. (далі - позивач) звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР" (далі - відповідач) про стягнення 142614,78 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеними між сторонами спору договорами купівлі-продажу, а саме: договором купівлі-продажу від 23.01.2015 № 142 та договором купівлі-продажу від 14.01.2016 №63, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 142614,78 грн., з яких:
- за договором купівлі-продажу від 23.01.2015 № 142 - 38168,73 грн. - основна заборгованість, 22741,66 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 4147,32 грн. - 3 % річних та 20.187,06 грн. - інфляційні втрати.
- за договором купівлі-продажу від 14.01.2016 № 63 - 27315,42 грн. - основна заборгованість, 12325,97 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 2368,58 грн. - 3 % річних та 12360,04 грн. - інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року у справі №910/10121/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Лаян Віннер" основну заборгованість за договором № 63 в сумі 26462,95 грн., 3 % річних за договором № 63 в сумі 2294,67 грн., інфляційні втрати за договором № 63 в сумі 10344,37 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.141-146).
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:
3.1. ТОВ "Лаян Віннер" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі №911/184/19. В апеляційній скарзі викладено прохання оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 2294,67 грн. 3% річних та 10344,37 грн. інфляційних втрат, а в частині стягнення заборгованості по Договору купівлі-продажу №63 в сумі 26462,95 грн. - змінити".
4. Розподіл справи:
4.1. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2019 року, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" у судовій справі №910/10121/19 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Євсіков О.О.
4.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2019 року поновлено ТОВ "Лаян Віннер" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі № 910/10121/19. Апеляційну скаргу ТОВ "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі № 910/10121/19 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, ТОВ "Лаян Віннер" має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору.
4.3. 29 листопада 2019 року ТОВ "Лаян Віннер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням відповідно до якого, на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2019р. скаржник надає докази сплати судового збору.
4.4. 04 грудня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі №910/10121/19, яку вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
5.1. Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що за поставлений в період з 25.07.2016 р. по 01.01.2017 р. товар на суму 28842,95 грн. він розрахувався на суму 19036 грн., що на його думку підтверджується платіжним дорученням та актом звірки Романової Н.М. за 2016 р., з огляду на що вважає, що його заборгованість за вказаний період складає 9806,95 грн.
5.2. Також відповідач не погоджується з висновками суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за Договором купівлі-продажу №63 від 14.01.2016 р. та посилається на ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 217, ч. 6 ст. 232 ГК України, а також ст. 258 ЦК України та зазначає, що позивач звернувся поза межами строку позовної давності, встановленого для вимог про стягнення штрафу.
6. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
6.1. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
7. Інші процесуальні дії у справі: не вчинялись.
8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:
8.1. Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 23.01.2015 № 142 (далі - Договір № 142), відповідно до умов якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідача вироби медичного призначення, засоби для дезінфекції, визначені у видаткових накладних (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити їх (п. 1.1 Договору № 142) (а.с. 19-20).
8.2. Пунктом 5.2 Договору № 142 визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем у безготівковому порядку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача належної до оплати суми коштів протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.
8.3. Положеннями пункту 6.3 Договору № 142 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує на вимогу позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
8.4. Також, між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 14.01.2016 № 63 (далі - Договір № 63), з аналогічними умовами, визначеними в Договорі № 142 (а.с. 38-39).
9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:
9.1. Укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою є договорами поставки.
9.2. Позивачем у період з 23.01.2015 р. по 24.11.2015 р. здійснено поставку відповідачу товару за Договором №142 на загальну суму 147781,88 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 21-28).
9.3. Зазначений товар відповідачем оплачений частково в сумі 109613,15 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку (а.с. 29-37).
9.4. Вказане свідчить про існування у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором № 142 в сумі 38168,73 грн.
9.5. Також позивачем у період з 14.01.2016 по 18.08.2016 р. здійснено поставку відповідачу товару за Договором №63 на загальну суму 140651,89 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 40-52).
9.6. Зазначений товар відповідачем оплачений частково, - в сумі 113336,47 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку (а.с. 53-62).
9.7. Вказане свідчить про існування у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором № 63 в сумі 27315,42 грн.
10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
10.1. Межами перегляду справи, в силу положень ч. 1 ст. 269 ГПК України є вимоги апеляційної скарги, зокрема стягнення 2294,67 грн. 3% річних, 10344,37 грн. інфляційних втрат та заборгованості по Договору купівлі-продажу №63 в сумі 26462,95 грн.
10.2. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
10.3. У відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування позовної давності (а.с. 72-78).
10.4. Відмітка відділення поштового зв'язку на конверті в якому надісланий позов до суду, свідчить про те, що останній поданий до суду 25.07.2019 (а.с. 70).
10.5. В період з 14.01.2016 по 05.07.2016 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 114188,94 грн. за Договором №63.
10.6. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати за Договором №63 на загальну суму 113336,47 грн.
10.7. Вказане свідчить про існування заборгованості за поставлений за період з 14.01.2016 по 05.07.2016 р. товар у сумі 852,47 грн., разом з тим, вказані вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності щодо вказаних вимог.
10.8. Крім того, в період з 25.07.2016 р. по 01.01.2017 р., позивачем поставлено відповідачу товару за Договором № 63 на загальну суму 26462,95 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 27.07.2016 № Р-00000792 на суму 5 520,00 грн.; від 27.07.2016 № Р-00000799 на суму 4650,00 грн.; від 27.07.2016 № Р-00000803 на суму 2546,45 грн.; від 27.07.2016 № Р-00000798 на суму 5400,00 грн.; від 27.07.2016 № Р-00000800 на суму 4200,00 грн.; від 18.08.2016 № Р-00000769 на суму 4146,50 грн.
10.9. Доказів погашення вказаної заборгованості - матеріали справи не містять.
10.10. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором №63 у розмірі 26462,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
10.11. Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вказаних вимог, у сумі 2294,67 грн., які нараховані на заявлену в межах позовної давності суму заборгованості (26462,95 грн.) за період з 03.09.2016 р. - 25.07.2019 р.
10.12. Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вказаних вимог, у сумі 10344,37 грн. які нараховані на заявлену в межах позовної давності суму заборгованості (26462,95 грн.) за період з вересня 2016 р. по червень 2019 р.
11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
11.1. Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що за поставлений в період з 25.07.2016 р. по 01.01.2017 р. товар на суму 28842,95 грн. він розрахувався на суму 19036 грн., що на його думку підтверджується платіжним дорученням та актом звірки Романової Н. М. за 2016 р., з огляду на що вважає, що його заборгованість за вказаний період складає 9806,95 грн.
Наданий відповідачем акт звірки позивачем не підписано.
Наданими відповідачем платіжними дорученнями підтверджується здійснення оплати за товар поставлений Договором №63 на загальну суму 109768,83 грн., за Договором №142 на загальну суму 22500 грн., а також 11000 грн. в оплату рахунків, які виставлені до початку дії Договорів №63 та №142.
При цьому, позивач не заперечує факт оплати заборгованості за Договором №142 на суму 109613,15 грн., а також за договором №63 на суму 113336,47 грн., які є більшими від тих, на підтвердження сплати яких надано докази відповідачем.
Тобто заборгованість відповідача за договором №63 становить 27315,42 грн., щодо 852,47 грн. строк позовної давності сплинув.
Вказане з урахуванням необхідності застосування позовної давності щодо вимог про стягнення оплати товару за період до 25.07.2016 р. свідчить про те, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 26462 грн.
11.2. Колегія суддів враховує, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №914/235/19).
11.3. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і твердження позивача про те, що з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які судом першої інстанції задоволено, позивач звернувся з пропущенням строку позовної давності, оскільки вказані суми не є неустойкою (штрафом, пенею), щодо якої п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальний строк позовної давності в один рік, що в свою чергу свідчить про те, що позивач з вимогами про стягнення 3% річних за період з 03.09.2016-25.07.2019 (у сумі 2294,67 грн.) та про стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2016 р. по червень 2019 р. (у сумі 10344,37 грн.), які звернувся 25.07.2019 р. у межах загального трирічного строку позовної давності, встановленого для зазначених вимог, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині.
12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду:
12.1. Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань порушено право позивача на отримання оплати поставленого товару у визначених договором розмірі та строк.
13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:
13.1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).
13.2. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
13.3. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
13.4. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України).
13.5. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - матеріали справи не містять.
13.6. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться
13.7. Враховуючи положення зазначених правових норм з урахуванням відсутності клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
13.8. Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
13.9. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
13.10. Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
13.11. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
13.12. Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
13.13. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
13.14. У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
13.15. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
13.16. Однак, відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
13.17. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
15.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
15.2. Рішення Господарського суду міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі №910/10121/19 залишити без змін.
15.3. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі №910/10121/19 залишити без задоволення.
15. Розподіл судових витрат:
16.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі №910/10121/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 08 жовтня 2019 року у справі №910/10121/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Лаян Віннер".
4. Справу №910/10121/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 03.02.2020 р.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.О. Євсіков
О.В. Агрикова