вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2020 р. Справа№ 920/1016/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Даниленко Т.О.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.01.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза"
на рішення Господарського суду Сумської області
від 09.09.2019 (повний текст складено 19.09.2019)
у справі № 920/1016/18 (головуючий суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Заєць С.В., суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза"
про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,
Сумська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" (далі - відповідач) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між Сумською міською радою та ТОВ "Інвест-Плаза", що знаходиться за адресою: м.Суми, проспект Курський,14, загальною площею 0,8112 га, в редакції позивача.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 позов Сумської міської ради до ТОВ "Інвест Плаза" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки - задоволено.
Визнано укладеним, з моменту набрання рішення суду законної сили, договір оренди земельної ділянки між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза", що знаходиться за адресою: м. Суми, проспект Курський, 14, загальною площею 0,8112 га, кадастровий номер - 5910136600:03:002:0028, в редакції викладеній в резолютивній частини рішення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/1016/18 від 09.09.2019 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Сумській міській раді у задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, в проекті договору оренди земельної ділянки, який у подальшому викладено судом першої інстанції в резолютивній частині рішення зазначено, що витяг нормативної грошової оцінки є невід'ємною частиною договору, але він фактично відсутній як в матеріалах справи так і в резолютивній частині судового рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - Плаза" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі № 920/1016/18 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
12.12.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №416 від 10.12.2019 про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 11.01.2020) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі № 920/1016/18. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі № 920/1016/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі № 920/1016/18. Призначено справу до розгляду на 29.01.2020.
10.01.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Зазначаючи при цьому, що судом першої інстанції в повній мірі встановлено всі обставини справи, викладені істотні умови договору оренди земельної ділянки та прийнято рішення, яке відповідає як нормам та вимогам Закону України «Про оренду землі», так і нормам Господарського кодексу України в частині законності та обґрунтованості судового рішення.
20.01.2020 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про закриття провадження, в обґрунтування якого останній зазначає, що предмет спору наразі відсутній, оскільки у січні 2020 року не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо дії договору, а отже встановлення прав та обов'язків сторін за цим договором зворотнім числом, тобто до 05 листопада 2019 року, оскільки договір може вважатися укладеним з моменту набрання судовим рішенням законної сили, тобто з моменту прийняття рішення апеляційним судом.
В судовому засіданні 29.01.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі № 920/1016/18 залишити без змін.
Відповідач в судове засідання 29.01.2020 не з'явився. Про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Щодо клопотання про закриття провадження, судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент постановлення такого рішення, отже, судова колегія дійшла до переконання, що підстави для закриття провадження у справі, з мотивів наведених у клопотанні, відсутні.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 29.01.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 20.06.2014 ТОВ "Інвест-Плаза" набуло право власності на нежитлові приміщення та споруди, що знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,8112 га, кадастровий номер: 5910136600:03:002:0028 за адресою: м. Суми, проспект Курський, 14, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.06.2014.
29.07.2014 відповідач звернувся до Сумської міської ради через Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" з відповідним пакетом документів з метою оформлення права користування на зазначену земельну ділянку.
05.11.2014 Сумською міською радою прийнято рішення № 3691-МР про передачу ТОВ "Інвест-Плаза" в оренду земельної ділянки загальною площею 0,8112 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0028, за адресою: м. Суми, проспект Курський, 14. Вказане рішення оприлюднене на сайті Сумської міської ради.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, право користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості відповідачем оформлено не було.
На виконання вищевказаного рішення Сумської міської ради № 3691-МР відділом договорів та контролю платежів Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради підготовлено проект договору оренди зазначеної земельної ділянки для його укладання і 20.08.2018 на адресу відповідача - ТОВ "Інвест-Плаза" направлено лист № 06.01-16/2608 щодо підписання договору оренди земельної ділянки, до якого додано три примірника зазначеного договору оренди земельної ділянки. Даним листом Департамент просив відповідача підписати та повернути всі примірники договору оренди земельної ділянки у місячний термін до Департаменту для подальшої реєстрації права оренди у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також повідомив, що після здійснення реєстрації права оренди один примірник договору разом з витягом із Державного реєстру речових прав буде направлено відповідачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що відповідач ігнорує вимоги листа-повідомлення та рішення Сумської міської ради, тривалий час безпідставно ухиляється від укладання (підписання) договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, уникає будь-яких взаємовідносин щодо виконання рішення міської ради. Вказане слугувало причиною звернення позивача до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що підставою, в силу якої сторони зобов'язані укласти договір оренди земельної ділянки є чинне рішення Сумської міської ради від 05.11.2017 за №3691-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками". Сам договір оренди земельної ділянки в редакції позивача містить усі істотні умови, відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами пункту 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в томі числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду
Матеріали справи підтверджують той факт, що відповідач придбав у власність нежитлове приміщення, розташоване на спірній земельній ділянці, яка перебувала в оренді його попереднього власника ТОВ "Ремпобуттехніка".
Рішенням Сумської міської ради №3691-МР від 05.11.2014 було припинено право користування земельною ділянкою, зокрема, ТОВ "Ремпобуттехніка" та надано в оренду земельну ділянку 0,8112 га по проспекту Курський, 14 в м. Суми - ТОВ "Інвест-Плаза", доказів щодо скасування даного рішення до матеріалів справи сторонами не долучено, а отже судова колегія дійшла до переконання, що воно є чинним.
На виконання вказаного рішення 20.08.2018 Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки з проектом договору.
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
На виконання ст. 181 ГК України відповідач повинен був у двадцятиденний строк підписати запропонований проект договору оренди або надати позивачеві два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
В матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем запропонованого позивачем проекту договору оренди земельної ділянки або надання протоколу розбіжностей в порядку ст. 181 ГК України.
Відповідно до норми ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0028, місце розташування земельної ділянки: м. Суми, проспект Курський, 14, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 5721799,20 грн. В проекті договору оренди земельної ділянки зазначено, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 5721799,20 грн.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:03:002:0028 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Суми.
Користувачем даної земельної ділянки з 30.08.2006 було ТОВ "Ремпобуттехніка" на підставі договору оренди земельної ділянки, термін дії якого сплинув 05.07.2015. Право користування земельною ділянкою у ТОВ "Ремпобуттехніка" припинено на підставі рішення Сумської міської ради від 05.11.2014 №3691-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками".
Більш того, судова колегія звертає увагу, що 30.04.2015 ТОВ "Ремпобуттехніка" припинено як юридичну особу.
20.06.2014 ТОВ "Інвест-Плаза" набуло право власності на будівлю (нежитлове приміщення), яка знаходиться за адресою: м. Суми, проспект Курський, 14.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
ліквідації юридичної особи-орендаря;
відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
набуття права власності па житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
Твердження скаржника, що на момент звернення з позовом до суду та станом на 20.02.2019, вищезазначена земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ "Ремпобуттехніка" спростовується вищевказаним, а також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянку.
Водночас судова колегія звертає увагу, що право оренди землі за ТОВ "Ремпобуттехніка" на користування вказаною земельною ділянкою припинилось автоматично, в силу прямої норми закону у зв'язку з його ліквідацією, незалежно від того чи відбулося документальне оновлення інформації в реєстрі.
Твердження скаржника, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в затвердженому ним проекті договору складає суму 5 721 799,20 грн., в той час як в договорі оренди земельної ділянки, який діяв з попереднім користувачем - ТОВ «Ремпобуттехніка», такий розмір складав значно менший розмір - 2 142 216,96 грн., судовою колегією відхиляються з огляду на те, що позивач як орендодавець має право ініціювати перегляд умов договору, зокрема для приведення розміру орендної плати у відповідність до актуального розміру нормативної грошової оцінки.
Судова колегія звертає увагу, що відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Більш того, судова колегія звертає увагу, що розмір нормативної грошової оцінки підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.06.2017 №227/0/205-17.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:03:002:0028, яка розташована за адресою: м. Суми, проспект Курський, 14 має площу 0,8112 га., водночас нерухоме майно, власником якого є відповідач, розміщується на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:002:0028.
Відповідач фактично користується земельною ділянкою площею 0,8112 га з моменту набуття у власність нежитлові приміщення, право власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою, в силу якої сторони зобов'язані укласти договір оренди земельної ділянки є чинне рішення Сумської міської ради від 05.11.2017 за №3691-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками". Сам договір оренди земельної ділянки в редакції позивача містить усі істотні умови, відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на викладені законодавчі норми завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
За змістом пунктів "а", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав або застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
За таких обставин, враховуючи існування чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу земельної ділянки в оренду, наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, а також відповідність вимогам чинного законодавства обраного позивачем способу захисту прав власника земельної ділянки шляхом припинення бездоговірного (належно не оформленого права) використання відповідачем земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог і про задоволення позову шляхом визнання укладеним між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" договору оренди земельної ділянки в редакції позивача.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі №920/1016/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі №920/1016/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2019 у справі №920/1016/18 - залишити без змін.
Матеріали справи №920/1016/18 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 06.02.2020.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв