Справа № 643/15977/19
Провадження № 2/643/1006/20
24.01.2020 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Терещенко В.В., позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
01.10.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому з урахуванням наступних уточнень просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем шлюб розірвано 26.03.2018 року. Фактично шлюбні відносини були припинені з початку 2016 року. З часу розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, припинив з ними спілкування, не приймає участі у вихованні дитини, не допомагає матеріально, не цікавиться її життям, здоров'ям, розвитком. Дитина не отримує матеріальної допомоги від відповідача. Відповідач написав та нотаріально посвідчив заяву про позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи призначено в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.11.2019 року закрито підготовче провадження у вказаній справі, її призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та доводи, викладені в позові. Пояснила, що відповідач останній раз виявляв бажання поспілкуватись з дитиною декілька років тому. Він їй не телефонував і не просив про спілкування з дитиною. Вона в спілкуванні з сином відповідачу не перешкоджала. Останній раз відповідач давав кошти на сина приблизно в 2017 році, передавав через свою матір. В 2018-2019 роках відповідач коштів на утримання дитини не надавав, дитину з днем народження та іншими святами не вітав.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив на визнанні позову в повному обсязі. Крім того, надав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. 14.08.2019 року, зареєстровану в реєстрі за № 4741, в якій зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 та відмовляється в майбутньому від усіх матеріальних та нематеріальних прав, пов'язаних з батьківством, які він міг би мати у разі своєї непрацездатності від ОСОБА_3 .
Виходячи з положень ч. 1 ст. 166 СК України, визнання позову відповідачем та позбавлення його батьківських прав впливатиме на права та інтереси його малолітньої дитини. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для прийняття визнання позову відповідачем та необхідності дослідження і оцінки всієї сукупності зібраних у справі доказів.
Представник третьої особи - Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явилася, про місце, час та дату судового розгляду повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи за відсутністю представника Департаменту, рішення просила ухвалити з урахуванням наданого Департаментом висновку.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона працює військовослужбовцем, проживає в кв. АДРЕСА_1 . Останній рік у зв'язку із службою проживає за вказаною адресою не постійно, а переважно на вихідних. Позивачка є її подругою, вони товаришують приблизно 12 років та проживають в одному будинку. Відповідача вона знає як колишнього чоловіка ОСОБА_1 . Зазначила, що відповідач не турбується про сина, не приходить до дитини, не допомагає матеріально. Останній рік свідок бачиться з позивачкою приблизно раз на тиждень, раніше бачились майже кожний день, ходили одна до одної в гості. Відповідача останній раз вона бачила на своєму весіллі 27.05.2017 року, де позивачка була свідком. Дома у позивачки відповідача вона останні роки не бачила. Дитиною займається позивачка або її мати, відповідач дитиною не займається. Коли позивачка з відповідачем проживали разом, все одно відповідач вихованням дитини не займався. Свідок була присутня на днях народженнях ОСОБА_3 , відповідача на них не було. Їй зі слів позивачки відомо, що відповідач сину нічого не дарував.
ОСОБА_6 , допитана за її згодою в якості свідка, в судовому засіданні пояснила, що позивачка є її дочкою, відповідач - колишнім зятем. Свідок з дочкою та онуком проживають разом в кв. АДРЕСА_2 . Відповідач не приймає участі в житті дитини, дитиною займаються виключно вона та її дочка. Відповідача останній раз бачила приблизно 2-2,5 роки тому. В дитячому садку відповідача не бачили жодного разу. Останній раз відповідач бачив сина приблизно 2-3 роки тому, з того часу він до дитини не приходив. Відповідач дитині коштами та в іншій формі не допомагає, з днем народження не вітає, подарунків не передає. Дочка перешкод у спілкуванні з сином відповідачу не чинила. Відповідач сам не виявляє бажання спілкуватись з сином.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.03.2018 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04.10.2014 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 872 - розірвано.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.06.2015 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2596, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
Згідно довідки, виданої КЗ «ДНЗ № 290» № 15/01-36 від 27.08.2019 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно відвідує середню групу в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 290 комбінованого типу Харківської міської ради» з 28.08.2017 року по теперішній час.
Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 677 від 06.11.2019 року, вказаний Департамент, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень, наданих в Постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, а також враховуючи позицію відповідача, який двічі письмово висловлював свою згоду на позбавлення його батьківських прав, суд вважає доведеним, що відповідач свідомо нехтував своїми обов'язками щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухилявся від вказаних обов'язків, в зв'язку з чим наявні передбачені законодавством України підстави для позбавлення його батьківських прав та задоволення позову.
Позивачкою в первинній редакції позову було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
В подальшому позивачка надала суду письмову заяву від 21.11.2019 року, в якій відмовилась від позовних вимог в частині стягнення аліментів та просила розглядати позов тільки в частині позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 166 ЦПК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи наведені імперативні положення законодавства України, суд розглядає питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини за власною ініціативою.
Згідно зі ст.182 цього Кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Виходячи з положень чинного законодавства України, розмір аліментів, визначений в ч. 5 ст. 183 СК України, в тому числі в розмірі 1/4 частини доходів відповідача на одну дитину, які стягуються на підставі судового наказу, вважається безспірним та таким, що презюмується як необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що аліменти на одну дитину відповідача в розмірі 1/4 частки його доходів є такими, що відповідають засадам справедливості, розумності та є необхідними для забезпечення умов та рівня життя дитини, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки його доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.10.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені останньою витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.10.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , понесені останньою судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 03.02.2020 року.
Суддя Д.А. Крівцов