21 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 800/162/19
Провадження № 11-872заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивачки ОСОБА_1,
розглянула заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Прокопенка Олександра Борисовича від участі у розгляді справи № 800/162/19 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною (протиправною) постанови, її скасування та зобов'язання вчинити дії.
У березні 2014 року ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції позов до Верховної Ради України, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07 липня 2014 року, просила визнати незаконною (протиправною) і скасувати Постанову Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» (далі - Постанова № 775-VII) в частині дострокового припинення повноважень та звільнення її з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги та поновити її на посаді судді Конституційного Суду України з 24 лютого 2014 року. ОСОБА_1 у заяві
від 07 липня 2014 року також просила допустити негайне виконання рішення Вищого адміністративного суду України шляхом вчинення відповідних дій щодо поновлення її на посаді судді Конституційного Суду України, а також зобов'язати Верховну Раду України утримуватися від дій щодо призначення іншого судді Конституційного Суду України до вирішення питання по суті.
Вищий адміністративний суд України постановою від 26 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував Постанову № 775-VII в частині припинення повноважень ОСОБА_1 та звільнення її з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Позивачка та відповідач на підставі пункту 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) подали до Верховного Суду України заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року.
Верховний Суд України ухвалою від 12 вересня 2017 року відкрив провадження за заявою Верховної Ради України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) зазначені заяви сторін про перегляд судового рішення Верховним Судом України, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передані до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 лютого 2018 року відкрив провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 26 червня
2017 року, ухвалою від 05 травня 2018 року об'єднав заяви ОСОБА_1 та Верховної Ради України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України в одне провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 серпня 2018 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 вересня 2018 року справу повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду у відповідній колегії.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою
від 19 грудня 2018 року заяви сторін задовольнив частково, постанову Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року скасував та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04 січня 2019 року прийняв до провадження вказану адміністративну справу та призначив справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження і рішенням від 24 липня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
20 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня
2019 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Гриціву М. І.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження у зазначеній справі, а ухвалою від 31 жовтня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судове засідання на 21 січня 2020 року о 10 годині.
У судовому засіданні 21 січня 2020 року ОСОБА_1 заявила відвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б. з тих підстав, що Прокопенко О . Б. як суддя Верховного Суду України та суддя Великої Палати Верховного Суду брав участь у розгляді аналогічних справ, де сторонами були інші судді Конституційного Суду України, у зв'язку з чим його позиція наперед відома.
Велика Палата Верховного Суду перевірила доводи заяви позивачки про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б. та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
У рішенні від 9 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
За правилами частини другої статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка вказує на недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції; суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2017 року Прокопенко О . Б. як суддя Верховного Суду України був визначений суддею-доповідачем за заявами ОСОБА_1 та Верховної Ради України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною (протиправною) постанови, її скасування та зобов'язання вчинити дії. Проте рішення по суті Прокопенко О. Б. не ухвалював, оскільки відповідно до наказу Верховного Суду України від 15 листопада 2017 року № 803-к суддю Верховного Суду України Прокопенка О. Б. виключено зі складу Верховного Суду України у зв'язку з призначенням суддею Верховного Суду.
Покликання заявника на те, що Прокопенко О. Б. брав участь у аналогічних справах, де сторонами були інші судді Конституційного Суду України, не можуть бути підставою для відводу відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України.
Наведені позивачем обставини не дають підстав для висновку про упередженість судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б. стосовно учасників справи, його зацікавленість в певному рішенні в цій справі чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі.
За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка Олександра Борисовича від участі у справі
№ 800/162/19 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною (протиправною) постанови, її скасування та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
Суддя-доповідач М.І. Гриців
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська