10 березня 2010 рокуСправа № 2а-654/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
з участю представника позивача Тимофєєвої І.В.,
представника відповідача Лелікова Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська Теплоелектрогенеруюча компанія» до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про часткове скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська Теплоелектрогенеруюча компанія» звернулось з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Луцьку про часткове скасування рішення № 1056 від 25.12.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 30 грудня 2009 року за вх. № 266/01-12 ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» отримало рішення ПФУ в м. Луцьку №1056 від 25.12.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, яким до товариства застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 64 201,07 гривень. З моменту отримання оскаржуваного рішення, у товариства відбулися певні зміни: ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» на підставі рішення зборів учасників від 21.12.2009 року № 8/09 перейменовано на ТзОВ «Східноєвропейська Теплоелектрогенеруюча компанія», а також змінило адресу місцезнаходження. Вважають дане рішення незаконним та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки штрафна санкція застосована на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату авансових платежів із страхових внесків під час виплати заробітної плати, проте, при виплаті 26.08.2008 року заробітної плати за липень 2008 року, підстав для сплати авансових платежів у вигляді сум страхових внесків не було, так як підприємство здійснило погашення заборгованої заробітної плати, строк сплати страхових внесків по якій сплив 20.08.2008 року. З 21.08.2008 року сума страхових внесків, нарахованих на заробітну плату за липень 2008 року, на думку позивача, переходить в статус недоїмки, як це передбачено ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно за дане порушення органами ПФУ застосовується інша фінансова санкція - згідно п.2 ч.9 ст. 106 - штраф у розмірі 10% від суми недоїмки та пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення. Вважає, що УПФ України в м. Луцьку не мав права нараховувати штрафні санкції, передбачені п.7 ч.9 ст. 106 вищевказаного закону в розмірі 38 690,87 грн., оскільки у позивача не виникало обов'язку сплачувати авансові платежі зі страхових внесків при виплаті 26.08.2008 року заборгованої заробітної плати за липень 2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просить суд частково скасувати рішення відповідача, в частині застосування штрафної санкції в розмірі 38690,87 грн. Від стягнення з відповідача судових витрат з по справі, відмовляється.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив суду, що штрафна санкція застосована до позивача помилково. Просить суд відмовити позивачу у стягненні з УПФ судових витрат по справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) , дії чи бездіяльності.
Відповідно ст. 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058-IV) страхувальники -це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Частиною 1 статті 14 цього Закону визначено, що роботодавцями, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ «Східноєвропейська Теплоелектрогенеруюча компанія» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради 19.05.2004 року, та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Згідно довідки серії АА № 221703 від 25.12.2009 року вбачається, що ТзОВ «Східноєвропейська Теплоелектрогенеруюча компанія» внесена до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, як то передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004 року.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 вище вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові
Судом встановлено, що 30.12.2009 року на адресу позивача, відповідачем направлено рішення № 1056 від 25.12.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, в розмірі 64201,47 грн., та застосовано штрафну санкцію в розмірі 38690,87 грн. (50 % від нарахованих авансових платежів в розмірі 77381,74 грн.) при виплаті заробітної плати 26.08.2008 року в розмірі 241753,55 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача згідно цього Закону є календарний місяць.
Абзацом 4 п.п.5.1.6 п.5.1. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, (далі-Інструкції) визначено, що остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Отже, проаналізувавши вище вказані норми Закону, суд приходить до висновку, що при виплаті позивачем заробітної плати за липень 2008 року, обов'язок сплати авансових платежів у вигляді страхових внесків діяв до 20.08.2008 року. З 21.08.2008 року сума страхових внесків, нарахованих на заробітну плату за липень 2008 року повинна була перейти в статус недоїмки, оскільки частиною 2 ст. 106 Закону України № 1058-IV встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 частини 9 ст.106 Закону України № 1058-IV встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
З рішення управління ПФУ в м. Луцьку № 1065 від 29.12.2009 року вбачається, що до товариства за несвоечасну сплату страхових внесків за липень 2008 року, вже було застосовано штраф в сумі 9658,45 грн., та пеня в сумі 3265,71 грн.
Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.
Посилання УПФ в м. Луцьку на вище вказану норму Закону, в оскаржуваному рішенні № 1056 від 25.12.2009 року, є неправомірним, оскільки штрафна санкція в розмірі 38690,87 грн. за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів у вигляді страхових внесків, застосована до товариства додатково.
Судом, не встановлено порушення з боку позивача вимог Закону України № 1058-IV, оскільки в нього не виникало обов'язку сплачувати авансові платежі із страхових внесків при виплаті 26.08.2008 року заборгованості по виплаті заробітної плати за липень 2008 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що рішення УПФ в м. Луцьку № 1056 від 25.12.2009 року на суму 64201,07 грн., винесено неправомірно, прийнято суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача, а тому дане рішення підлягає скасуванню, в частині застосування фінансової санкції в розмірі 38690,87 грн.
Керуючись ст.ст. 11,17,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України» № 21-1 від 19.12.2003 року, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати рішення управління пенсійного фонду України в м. Луцьку № 1056 від 25.12.2009 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська Теплоелектрогенеруюча компанія» фінансової санкції за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, в частині 38690 (тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто) гривень 87 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 15 березня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський