03 лютого 2020 року
Київ
справа №826/17605/14
адміністративне провадження №К/9901/2694/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу і поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Генеральної прокуратури України про скасування наказу і поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії.
Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 11 вересня 2019 року позов задовольнив, а саме:
- визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора України №2530-ц від 23 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів про боротьбу з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом управління нагляду за додержанням законів органами податкової міліції Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України;
- поновив ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів про боротьбу з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом управління нагляду за додержанням законів органами податкової міліції Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року;
- стягнув з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 805 289, 96 грн;
- зобов'язав Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Це рішення Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 18 грудня 2019 року змінив, виклавши його 4 абзац у наступній редакції: «Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 734 632, 67 грн». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року залишив без змін.
У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху.
Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 18 грудня 2019 року. Разом з тим, скаржник подав касаційну скаргу 22 січня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Зазначене дає підстави вважати, що скаржником подано касаційну скаргу з порушенням встановленого для цього строку.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Одночасно, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків та вказати підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене та те, що скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з метою надання скаржнику часу для подання відповідної заяви про поновлення строку.
Крім того, згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Частиною четвертою статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Цією ж нормою встановлено ставку судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру, яка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у якій просить: "скасувати рішення суду першої інстанції повністю і постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю". Тобто Міністерство юстиції України оскаржує судові рішення щодо всіх задоволених позовних вимог, тому судовий збір підлягає сплаті за ті вимоги, які задоволені судом.
Як вже зазначено вище, оскаржуваними судовими рішеннями задоволено вимоги немайнового та майнового характеру.
Так, суд визнав протиправним та скасував Генерального прокурора України №2530-ц від 23 жовтня 2014 року; поновив ОСОБА_1 на посаді. Зобов'язав Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Вказані вимоги взаємопов'язані та по своїй суті складають одну вимогу немайнового характеру.
Крім того, оскаржуваними судовими рішеннями постановлено стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 734 632, 67 грн. Тобто, суд задовольнив одну вимогу майнового характеру.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (чинному на час звернення позивача до суду) станом на 1 січня 2014 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1218 грн.
Тобто, Міністерство юстиції України за подання касаційної скарги на судові рішення у спорі з вимогами майнового і немайнового характеру має сплатити 13 154,40 грн судового збору, з яких 974,40 грн за вимогу немайнового характеру (1218 грн. х 0,4 х 200%) та 12 180 грн за вимогу майнового характеру (734 632, 67 грн х 1% = 7346 грн, що є більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому 1218 грн х 5 х 200%).
Однак, оскільки скаржник вже сплатив судовий збір за подання касаційної скарги на зазначені судові рішення в сумі: 2923,20 грн (платіжне доручення №2321 від 20 грудня 2019 року), то він повинен доплатити 10 231,20 грн (13 154,40 - 2923,20) судового збору.
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 38004897;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами; 2) документа про сплату (доплату) судового збору.
Керуючись статтями 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу і поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
…………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду