про залишення апеляційної скарги без руху
03 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/4179/18 пров. № А/857/1188/20
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Судова-Хомюк Н. М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 1340/4179/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська пивна компанія" до Головного управління ДФС у Львівській області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірлент Компані", Приватного підприємства "Н.В. Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року задоволено повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська пивна компанія" до Головного управління ДФС у Львівській області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірлент Компані", Приватного підприємства "Н.В. Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області 05.04.2019 подало апеляційну скаргу .
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року у справі № 0940/2463/18 повернуто скаржнику.
Копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області отримано 27.06.2019, що підтверджується рекомедованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 114).
06.12.2019 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року у справі № 0940/2463/18. До апеляційної скарги апелянтом додано документ про сплату судового збору у розмірі 28815 грн. 00 коп., який є меншим від розміру встановленого законом та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї додано документ про сплату судового збору, який є меншим, від розміру встановленого законом.
Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2018 року становить 1762 грн.
Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Адміністративний позов в даній справі містить вимоги майнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (на момент подання позовної заяви) за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 67532 грн 51 коп.
Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 101298 грн 77 коп. Із платіжного доручення від 27 грудня 2019 року № 920 видно, що особа, яка подала апеляційну скаргу, сплатила судовий збір в розмірі 28815 грн 00 коп. Тобто, розмір недоплати судового збору становить 72483 грн 77 коп. (101298,77-28815 = 72483,77).
Окрім того, апелянт вказує, що на підставі платіжного доручення № 3061 від 26.12.2019 року Держказначейською службою України, 27.12.2019 проведено платіж у розмірі 101 298,77 грн. із сплати судового збору по справі № 813/4179/18, проте такий у матеріалах справи відсутній.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунений шляхом надіслання до Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 72483 грн 77 коп. за наступними реквізитами “Отримувач коштів - УК у Галицькому районі м. Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - UA218999980313161206081013004; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд”.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (ч.2 ст.298 КАС України), тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та в разі неусунення її недоліків у наданий судом строк повертає скаргу заявнику.
Крім того, апеляційна скарга подана із пропуском строку встановленого ст. 295 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду, на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як видно з матеріалів справи, 26.02.2019 судом першої інстанції оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне судове рішення складено 07.03.2019.
Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник просить поновити строк з огляду на те, що апеляційна скарга на рішення суду в цій справі, яка подана вперше в строк, встановлений законом, була повернута заявнику 26.06.2019 у зв'язку з її невідповідністю вимогам КАС України щодо подання документа про сплату судового збору. Заявник зазначає, що не міг сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги внаслідок дефіциту коштів та проведення безспірного списання коштів, у зв'язку з чим звертався з листами до ДФС України про збільшення видатків та наближення кошторисних призначень та з клопотанням до суду про продовження процесуального строку для виконання вимог ухвали.
Апелянт вважає, що податковим органом з моменту прийняття рішення судом першої інстанції вживались цілеспрямовані заходи для забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії Суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси….
Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і органи податкової служби, зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, то обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс на інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Невмотивоване задоволення клопотання відповідача - суб'єкта владних повноважень про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб.
Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені відповідачем причини пропуску строку не є поважними для цілей поновлення строку, оскільки повернення апеляційної скарги, яке відбулось з причин несплати заявником судового збору, власне тлумачення норм КАС України є суб'єктивними обставинами пропуску строку, які не можуть створювати для однієї із сторін процесу додаткового права для поновлення строку, встановленого Законом, для звернення до суду з апеляційною скаргою.
Отже, суд приходить до висновку, що вказані відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 3 ст. 298 КАС України).
З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду оригінал документу про сплату судового збору, надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших (поважних) підстав для поновлення строку.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз'яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 169, 295, 296, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 1340/4179/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська пивна компанія" до Головного управління ДФС у Львівській області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірлент Компані", Приватного підприємства "Н.В. Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Встановити Головне управління ДПС у Львівській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяН. М. Судова-Хомюк