22.01.2020 Справа № 920/976/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду у порядку загального позовного провадження справу № 920/976/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 10; код ЄДРПОУ 33698982)
до відповідача Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40000, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991)
про стягнення 2 050 829,86 грн,
за участю представників:
від позивача: Дубовик В.В. (адвокат, довіреність № 6 від 03.01.2020)
від відповідача: Танчик О.М. (адвокат, довіреність № 18-49/18 від 27.12.2019)
при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.
У судовому засіданні, розпочатому 09.01.2020, за згодою представників сторін оголошувались перерви до 10.01.2020, до 17.01.2020, до 22.01.2020.
Суть спору: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» з позовом до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення заборгованості в сумі 2050829, 86 грн за поставлену позивачем теплову енергію для споживачів відповідача, визначених рішенням ВК СМР від 20.05.2011 № 322, а також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою суду від 24.09.2019 відкрито провадження у справі № 920/976/19, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначає про необґрунтованість вихідних даних, використаних позивачем для здійснення розрахунку кількості використаного споживачами відповідача тепла. Також у відзиві відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів, які б могли підтвердити наведені у розрахунку позивача обсяги та вартість теплової енергії, витраченої позивачем на підігрів теплоносія.
Ухвалою від 31.10.2019 суд задовольнив клопотання відповідача та витребував необхідні докази.
18.11.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, доводи позивача вважає такими, що не спростовують позовних вимог, тому позивач наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.
28.11.2019 відповідачем подані заперечення, доводи позивача відповідач відхиляє та просить суд відмовити у задоволенні позову.
20.12.2019 до суду надійшли пояснення позивача щодо заперечень відповідача з додатковим обґрунтуванням позовних вимог.
Ухвалою від 20.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Розгляд справи по суті розпочато 09.01.2020.
У вступному слові представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву та поданих до суду запереченнях.
22.01.2020 позивач подав до суду письмові пояснення щодо досліджуваних у справ доказів. Копію пояснень було надано у судовому засіданні представнику відповідача.
Судом постановлено протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи пояснень позивача разом з доданими до нього документами.
Представник відповідача подав до суду пояснення щодо наданих позивачем доказів у справі.
Суд постановив протокольну ухвалу, якою долучив до матеріалів справи надані пояснення.
Судом були досліджені докази, подані сторонами на підтвердження їх вимог і заперечень щодо предмета спору.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Позивач - ТОВ «Сумитеплоенерго» та відповідач - АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» є виробниками і виконавцями послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та централізованого постачання гарячої води для споживачів м. Суми, кожен в межах своєї території обслуговування, визначеної рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №322 від 20.05.2011.
Позивач здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від Сумської ТЕЦ тепловими мережами в межах території обслуговування. Відповідач здійснює виробництво теплової енергії від Дирекції «Котельні північного промислового вузла», з використанням теплових мереж для транспортування та постачання теплової енергії, в межах території обслуговування.
Як зазначає позивач, у квітні 2018 року він здійснив постачання відповідачу 1512 Гкал теплової енергії для споживачів відповідача, визначених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011.
Дана подія виникла у зв'язку з тим, що у міжопалювальний (літній період) котельня відповідача не працює, а тому послуга з централізованого постачання гарячої води у літній період надавалась споживачам відповідача за рахунок купленої у ТОВ «Сумитеплоенерго» теплової енергії.
Судом встановлено, що для вказаних цілей (отримання від позивача теплової енергії) між сторонами у справі 12.04.2018 був укладений договір поставки №8/1800032, за умовами якого позивач зобов'язався виробити та передати у власність відповідачу теплову енергію, обсяги поставки якої визначаються Графіком планових обсягів, який є Додатком № 1 до цього договору.
12.04.2018 відповідач звернувся до позивача листом вих.№21/666 та попросив виконати 13.04.2018 переключення теплових мереж з метою поставки теплової енергії споживачам Дирекції «Котельні північного промислового вузла» від ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі договору про закупівлю теплової енергії.
Позивач на пропозицію відповідача, викладену в листі вих.№21/666, починаючи з 13.04.2018 з 10 год. 45 хв. розпочав виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на територію обслуговування відповідача від Сумської ТЕЦ ТОВ «Сумитеплоенерго». Даний факт підтверджується актом від 13.04.2018, складеним спільно представниками Дирекції КППВ ПАТ «СНВО» та позивача, згідно з яким, 13.04.2018 з 10 год. 45 хв. виконана заміна меж розподілу теплових мереж між Дирекцією котельні північного промислового вузла ПАТ «Сумське НВО» та ТОВ «Сумитеплоенерго» шляхом відкриття запірної арматури в теплових мережах: ТК-314, ТК-434, ТК-440, ТК-605, ТК-617.
При цьому представник позивача стверджував, що виробництво та транспортування теплової енергії відбувалось не на виконання договору поставки №8/1800032 від 12.04.2018, а за договором, укладеним в усній формі, оскільки, на думку позивача, закон не встановлює обов'язкової письмової форми для укладання договорів про поставку теплової енергії. Так, за твердженням позивача, лист позивача № 21/666 від 12.04.2018 був пропозицією відповідача до укладання договору, а позивач, погодившись на цю пропозицію, вчиненням відповідних дій приступив до виконання договірних зобов'язань.
Однак суд з такою позицією позивача погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Аналогічні підстави виникнення зобов'язань визначені і у статті 174 Господарського кодексу України, частиною 1 якої визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом частин 1-3 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Аналогічні положення наведені й у частині 1 статті 207 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з законодавчим приписом частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.
Таким чином твердження позивача щодо того, що виробництво та транспортування теплової енергії для споживачів відповідача у квітні 2018 року відбувалось на підставі договору, укладеного в усній формі на пропозицію відповідача, викладену в листі № 21/666 від 12.04.2018, суперечать положенням діючого законодавства, які вимагають для такого роду договорів обов'язкової письмової форми. До того ж із змісту самого цього листа вбачається, що відповідач просив виконати перепідключення теплових мереж з метою поставки теплової енергії споживачам Дирекції КППВ від ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі договору про закупівлю теплової енергії.
Відтак суд робить висновок, що з 13.04.2018 позивач надавав відповідачеві послугу з підігріву теплоносія в теплових мережах у зоні відповідальності відповідача у межах договору поставки № 8/1800032 від 12.04.2018, при цьому умови даного договору не містять положень щодо порядку відшкодування відповідачем позивачеві витрат, пов'язаних із наданням вищезазначеної послуги.
В обґрунтування обсягу наданої у квітні 2018 року для споживачів відповідача теплової енергії та, відповідно, розміру нарахованої вартості за поставлену теплову енергію позивач надав суду Розрахунок витрат ТОВ «Сумитеплоенерго» на підігрів теплоносія в теплових мережах ПАТ «Сумське НВО» дирекція «Котельня «Північного промислового вузла», складеного головним інженером С.Ю. Смертяком.
Як зазначав позивач, вартість теплової енергії, витраченої ним у квітні 2018 року для підігріву теплоносія визначена на підставі тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за категоріями споживачів: «населення», «інші споживачі», «бюджетні установи».
Так, на думку позивача із загального обсягу використаної теплової енергії 1411,21 Гкал мали оплачуватися за тарифом для категорії споживачів «населення», 97,464 Гкал мали оплачуватися за тарифом для категорії споживачів «бюджетні установи» та 3,326 Гкал мали оплачуватися за тарифом для категорії споживачів «інші споживачі».
В обґрунтування проведеного розподілу позивач послався на дані звіту про виробництво, транспортування, постачання теплової енергії за формою № 2- НКРЕКП-тепло (місячна) ТОВ «Сумитеплоенерго» за квітень 2018 року та звіту відповідача про споживання теплової енергії кінцевими споживачами за відповідний період.
Однак суд зазначає, що звіт відповідача про кількість спожитої з 13 по 30 квітня 2018 року теплової енергії не стосується спірних правовідносин, а складений на виконання умов договору № 8/1800032 від 12.04.2018, у відповідності до якого позивачем у період з 13.04.2018 по 30.04.2018 було відпущено, а відповідачем отримано 1086,375 Гкал теплової енергії, у тому числі, 1013,949 Гкал для потреб населення, 70,030 Гкал для потреб бюджетних установ та 2,396 Гкал для потреб інших споживачів. Передача вказаних обсягів теплової енергії була оформлена відповідними актами приймання-передачі теплової енергії № 545 від 30.04.2019, № 546 від 30.04.2019 та № 547 від 30.04.2019, копії яких додано до матеріалів справи.
Вказані акти свідчать, що весь обсяг теплової енергії, спожитий споживачами відповідача у квітні 2018 року та зазначений ним у звіті про поживання теплової енергії, відображено у цих актах за договором № 8/1800032 від 12.04.2018, інших даних відповідач позивачеві не надавав.
Твердження позивача щодо того, що розподіл теплової енергії був здійснений ним на підставі показників звітності, поданої до НКРЕКП, не ґрунтується на положеннях законодавства, а тому не беруться судом до уваги.
Також з Розрахунку витрат ТОВ «Сумитеплоенерго» вбачається, що для розрахунку кількості витраченої на підігрів теплоносія теплової енергії ним використано наступні вихідні дані: протяжність теплових мереж ТОВ «Сумитеплоенерго» в зоні відповідальності ПАТ «Сумське НВО» (166138,8 м), ємність мереж (19540 м3), густина води (985,4 гк/м3), кількість тепла у Гкал, розрахована за формулою: Q=G*p*(T1-T0)/1000000, фактичні втрати теплової енергії, відпущеної від Сумської ТЕЦ (42,95%).
У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд зазначає, що для обґрунтування правомірності і правильності проведених розрахунків позивач має підтвердити суду належними і допустимими доказами кожну складову, використану ним у Розрахунку витрат ТОВ «Сумитеплоенерго» на підігрів теплоносія в теплових мережах ПАТ «Сумське НВО» дирекція «Котельня «Північного промислового вузла», складеному головним інженером С.Ю. Смертяком, оскільки саме цим Розрахунком позивач обґрунтовує заявлену до стягнення з відповідача заборгованість.
Судом встановлено, що для визначення протяжності теплових мереж позивача в зоні відповідальності відповідача ТОВ «Сумитеплоенерго» використані дані з Реєстру теплових мереж ТОВ «Сумитеплоенерго» в зоні ПАТ «Сумське НВО» Дирекції «Котельня «Північного промислового вузла», згідно з яким довжина тепломереж загального опалення становить 124533,8 м, постачання гарячої води - 41605 м.
Ємність мереж відповідача об'ємом 19540 м3 визначена позивачем як сума ємності теплових мереж на території відповідача - 9716,42 м3 та ємності внутрішньо-будинкових мереж на території обслуговування відповідача - 9823,5 м3.
Однак суд зауважує, що зведена таблиця із зазначеними у ній діаметрами, довжинами та ємністю неідентифікованих теплових мереж не є належним доказом, оскільки з неї неможна достеменно встановити, дані про які саме теплові мережі наведені позивачем у кожному з рядків таблиці та перевірити їх на вірність та коректність. Крім того, позивачем не доведено, яким чином він розраховував ємність внутрішньобудинкових теплових мереж на території обслуговування відповідача та як саме підігрівався теплоносій у цих теплових мережах, оскільки за твердженням відповідача теплоносій не може надходити до внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води.
Надані ж позивачем як доказ витяги з паспортів теплових мереж не містять відомостей про осіб, що їх склали та їх підписів, а також відбитків печаток організацій, відповідальних за складання та введення вірних даних у ці паспорти.
Відтак суд не може прийняти вищезазначені документи як докази, що підтверджують ємність мереж у об'ємі, наведеному у Розрахунку витрат ТОВ «Сумитеплоенерго».
Відомості щодо густини води (показник «Р» у формулі, використаній у Розрахунку) 985,4 кг/м3 позивачем визначено на підставі Таблиці ІІІ.4 «Плотность (объемная масса) воды у кг/м3 при температуре 400-1000 С (через каждые 0,1 0С) и давления 760 мм рт.ст.» «Справочника по теплоснабжению и вентиляции. Издание четвертое. Книга первая. Отопление и теплоснабжение».
Як вказує позивач (та на підтвердження надає копію з вказаної Таблиці), при температурі теплоносія 55-580С застосовується показник 984,75-985,75 кг/м3, тому ним взято при розрахунку показник 985,4 кг/м3.
Однак суд зауважує, що самим позивачем зазначалось, що теплоносій був підігрітий до температури 570С. Також позивачем зазначалось, що відповідно до Відомостей параметрів по ЦТП, після відкриття запірної арматури для постачання теплової енергії на територію обслуговування відповідача від Сумської ТЕЦ позивача (після 10 год. 45 хв. 13.04.2018) температура гарячої води на подавальному трубопроводі на всіх ТЕЦ постійно становила 55-700С. При цьому оригіналів вказаних відомостей позивачем суду не надано, а наявні у матеріалах справи копії не підтверджують повноважень осіб, зазначених у цих Відомостях, на їх складання та підписання.
Даними з Таблиці ІІІ.4, наданої самим же позивачем, для води, температура якої становить 570С, показник густини становить 984,75 кг/м3, при цьому позивачем не доведено, з яких підстав у доданому до позову Розрахунку позивачем використано саме показник 985,4 кг/м3.
Також суд зазначає, що при проведенні розрахунку витрат на підігрів теплоносія у якості одного з вихідних параметрів для обчислення відповідних витрат позивачем враховується температура холодної води як початкова температура, від якої здійснюється підігрів теплоносія у теплових мережах.
Зокрема у Розрахунку зазначається, що підігрів води у теплових мережах 13.04.2018 здійснювався позивачем від значення температури холодної води 12,2° С до температури 57° С.
Не погоджуючись з вказаним розрахунком, відповідач у відзиві на позов зазначав, що підігрів теплоносія фактично не міг здійснюватися позивачем від початкової температури холодної води (при цьому суд зазначає, що позивачем не доведено, що підігрів теплоносія відбувався саме від початкової температури води, яка становила 12,20С), оскільки після закінчення опалювального сезону 2017-2018 років 09.04.2018 подача теплоносія з котельної відповідача до теплових мереж фактично продовжувалася до 11 години 13.04.2018 та була припинена лише за декілька годин до початку постачання теплоносія у теплові мережі позивачем.
На момент припинення постачання теплоносія відповідачем, температура мережної води на виході з котельної ПАТ «Сумське НВО» складала більше 56 градусів Цельсія, що підтверджується звітом вузла обліку теплової енергії, встановленого на тепловому виводі котельної відповідача, доданим до матеріалів справи.
Судячи з пояснень відповідача, з моменту припинення постачання теплоносія ним і до моменту початку постачання теплоносія позивачем пройшло декілька годин, а тому враховуючи початкову температуру теплоносія, наявність теплоізоляції на теплових мережах та місце розміщення теплових мереж, за відповідний проміжок часу температура теплоносія у теплових мережах жодним чином не могла опуститися до наведеного ТОВ «Сумитеплоенерго» значення.
Тим більше, враховуючи, що теплові мережі міста Суми є замкненою системою (теплоносій, відпущений джерелом теплопостачання до теплових мереж, в подальшому повертається до джерела теплопостачання зворотнім трубопроводом), після повернення теплоносія до джерела теплопостачання зворотній теплоносій підігрівається до нормативного значення та за допомогою подавального трубопроводу повертається до теплових мереж міста. При цьому підігрів холодної води джерелом теплопостачання здійснюється лише для підживлення теплових мереж, тобто для підтримання у теплових мережах необхідного загального обсягу теплоносія та відновлення обсягу теплоносія, що був фізично втрачений у теплових мережах.
У зв'язку з закінченням відпуску теплової енергії відповідачем 13.04.2018 були відкриті запірні арматури на теплових камерах, що відділяють зону надання послуг відповідача від зони надання послуг позивача було перекрито подачу теплоносія від джерела теплопостачання відповідача, що не заперечується позивачем у відповіді на відзив та відображено у наданій суду копії акту від 13.04.2018.
Враховуючи, що на момент закінчення подачі теплоносія відповідачем теплові мережі у зоні його відповідальності були повністю заповнені теплоносієм з температурою більше 56°С, є очевидним, що температура зворотного теплоносія, і, відповідно, температура, від якої здійснювався підігрів теплоносія об'єктивно не могла складати 12,2 С°, що підтверджуються наданим позивачем добовим звітом про відпуск тепла за 13.04.2018, у відповідності до даних якого температура теплоносія у зворотному трубопроводі на джерелі теплопостачання ТОВ «Сумитеплоенерго» починаючи з 11 години ранку 13.04.2018 складала 47- 50 С°.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не доведено значення початкової температури теплоносія та не надано суду жодного первинного документу, що містив би відповідну інформацію.
Також при проведенні розрахунку заборгованості відповідача позивачем були враховані фактичні втрати теплової енергії, відпущеної від Сумської ТЕЦ на рівні 42,95%. Однак при цьому суд зауважує, що для дане значення взяте позивачем з урахуванням даних згідно з Річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на 2017 рік ТОВ «Сумитеплоенерго», а також виходячи з даних Звіту про використання палива ліцензіата з виробництва електричної та теплової енергії за квітень 2017 року.
При цьому позивачем не доведено, яким чином відповідні планові показники за 2017 рік можуть бути враховані у розрахунках втрат теплової енергії, витраченої на підігрів теплоносія у квітні 2018 року саме в зоні відповідальності відповідача.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи документи не є належними і допустимими доказами, які б могли свідчити про правильність і обґрунтованість вихідних даних, використаних позивачем у Розрахунку витрат позивача на підігрів теплоносія, а отже суд не може вважати обґрунтованим розмір заборгованості, визначений за таким Розрахунком.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як факт того, що виробництво та транспортування теплової енергії для споживачів відповідача у квітні 2018 року відбувалось на підставі договору, укладеного в усній формі на пропозицію відповідача, викладену в листі № 21/666 від 12.04.2018, так і факт правомірності і обґрунтованості суми витрат позивача на підігрів теплоносія в теплових мережах в зоні відповідальності ПАТ «Сумське НВО», у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у даній справі суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 03.02.2020.
Суддя В.Л. Котельницька