1/489
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
03 лютого 2020 року м. Київ№ 640/13681/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/13681/19 за позовом
Головного управління ДФС у Рівненській області
до публічного акціонерного товариства «Фідобанк»
треті особи без самостійних вимог на предмет спора
уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленко Олександр Володимирович,
приватне підприємство «Спіріт Захід»
про визнання незаконними дій, стягнення податкового зобов'язання
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Рівненській області (надалі - позивач), адреса: 33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 21 до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (надалі - відповідач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 10, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленко Олександр Володимирович, (надалі - третя особа 1), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 58, приватне підприємство «Спіріт Захід» (надалі - третя особа 2), адреса: 33027, місто Рівне, вулиця Київська, будинок 98, в якій позивач просить:
- визнати незаконним неперерахування публічним акціонерним товариством «Фідобанк» до бюджету сум податкових зобов'язань, задекларованих приватним підприємством «Спіріт Захід» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року та сплачених платіжними дорученнями №594, №592 від 17 травня 2016 року, що містять відмітку банку про їх прийняття;
- стягнути з публічного акціонерного товариства «Фідобанк» податкові зобов'язання з акцизного податку за квітень 2016 року та частково травень 2016 року, сплаченого приватним підприємством «Спіріт Захід» платіжними дорученнями №594,№592 від 17 травня 2016 року на розрахунковий рахунок публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на загальну суму 111109,00 грн, в тому числі: 81126,00 грн перерахувати на р/р 31416531017002, УК у м. Рівному/14040000, код ЄДРПОУ 38012714, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000; 29983,00 грн перерахувати на р/р 31413531017339, УК у Сарнен. Р-ні/м. Сарни/14040000, код ЄДРПОУ 38043480, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що приватне підприємство «Спіріт Захід» взято на облік в органах державної податкової служби з 17 листопада 2015 року як платник податків за основним місцем обліку в Головному управлінні ДФС у Рівненській області та з 14 січня 2016 року як платник податків за неосновним місцем обліку в Головному управлінні ДФС у Рівненській області.
З декларацій акцизного податку за квітень-травень 2016 року, самостійно поданих приватним підприємством «Спіріт Захід» до контролюючого органу, який обслуговує територію Сарненського району Рівненської області, позивачем задекларовано податкових зобов'язань: в сумі 14983,00 грн за квітень 2016 року та в сумі 12502,00 грн за травень 2016 року, які сплачені в сумі 29983,00 грн на підставі платіжного доручення №594 від 17 травня 2016 року.
З декларації акцизного податку за квітень-травень 2016 року, самостійно поданих приватним підприємством «Спіріт Захід» до контролюючого органу, який обслуговує територію міста Рівного Рівненської області, позивачем задекларовано податкових зобов'язань в сумі 41126,00 грн за квітень 2016 року та в сумі 47777,00 грн, які сплачені в сумі 81126,00 грн на підставі платіжного доручення №592 від 17 травня 2016 року.
Загальна сума акцизного податку за квітень-травень 2016 року становить 111109,00 грн.
Судовими рішеннями було встановлено, що приватне підприємство «Спіріт Захід» вказані вище платіжні доручення подавало через банківську установу ПУАТ «Фідобанк», тобто, як зазначає позивач, підприємством добросовісно виконано обов'язок з погашення податкового боргу з акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року.
Проте, публічним акціонерним товариством «Фідобанк», за твердженнями позивача, не було здійснено перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань, задекларованих приватним підприємством «Спіріт Захід» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року, чим порушується право позивача на надходження до бюджету акцизного податку.
Також, позивач у позовній заяві посилається й на те, що в публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому спочатку тимчасової адміністрації, а в подальшому, процедури ліквідації.
Як зазначено у позовній заяві, Головне управління ДФС у Рівненській області зверталось до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням надати інформацію щодо здійснення перерахування вказаних вище коштів, проте, останнім було надано відповідь, що вказана інформація становить банківську таємницю.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що станом на теперішній час в публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» триває процедура ліквідації банку.
З урахуванням того, що вимога щодо перерахування публічним акціонерним товариством «Фідобанк» до бюджету сум податкових зобов'язань з акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року, сплаченого приватним підприємством «Спіріт Захід» прийнята контролюючим органом необгрунтовано, без урахування положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за доводами представника відповідача, вона є протиправною.
На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представники третіх осіб письмові пояснення на позовну заяву не надали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року клопотання представника Головного управління ДФС у Рівненській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даної справи по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Судом встановлено та не спростовано сторонами у справі, що приватне підприємство «Спіріт Захід» перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків за основним місцем обліку та як платник податків за неосновним місцем обліку в Головному управлінні ДФС у Рівненській області.
З декларацій акцизного податку за квітень-травень 2016 року, самостійно поданих приватним підприємством «Спіріт Захід» до контролюючого органу, який обслуговує територію Сарненського району Рівненської області, вбачається, що позивачем задекларовано податкових зобов'язань: в сумі 14983,00 грн за квітень 2016 року та в сумі 12502,00 грн за травень 2016 року, які сплачені в сумі 29983,00 грн на підставі платіжного доручення №594 від 17 травня 2016 року, та податкових зобов'язань в сумі 41126,00 грн за квітень 2016 року та в сумі 47777,00 грн, які сплачені в сумі 81126,00 грн на підставі платіжного доручення №592 від 17 травня 2016 року.
Вказані платіжні доручення подані приватним підприємством «Спіріт Захід» для перерахування до бюджету акцизного податку за квітень - частково за травень 2016 року з розрахункового рахунку підприємства, відкритого у публічному акціонерному товаристві «Фідобанк», проте, вказані кошти до бюджету не надходили.
У зв'язку з вищевикладеним, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з відповідними запитами щодо надання інформації про перерахування вказаних коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства, проте, позивача було повідомлено про те, що вказана інформація становить банківську таємницю та розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.
Не погоджуючись з неперерахуванням публічним акціонерним товариством «Фідобанк» до бюджету сум податкових зобов'язань, задекларованих приватним підприємством «Спіріт Захід», позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований і в пункті 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено можливість звернення суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст зазначеної норми Основного Закону вказує на те, що діяльність органів державної влади (у даному випадку територіального органу ДФС) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
Аналогічний підхід, у подібних правовідносинах, застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15 березня 2018 року у справі №800/414/17 та від 27 червня 2019 року у справі №9901/920/18.
Більш того, згідно з частиною 5 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Податковому органу право звернення до суду регламентовано ст. 20 Податкового кодексу України.
У відповідності до пунктів 20.1.30-20.1.40-2 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:
20.1.30 звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;
20.1.31. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;
20.1.32. звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;
20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;
20.1.34. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
20.1.35. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;
20.1.35- - 1. звертатися до суду щодо зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган;
20.1.36. звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;
20.1.37. звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання;
20.1.38. звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом;
20.1.39. звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство;
20.1.40. звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;
20.1.40-1. звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи;
20.1.40-2. звертатися до суду щодо вилучення в дохід держави (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу.
В той же час, суд зазначає, що підставами позову, з яким Головне управління ДФС у Рівненській області звернулось до адміністративного суду, є неперерахування публічним акціонерним товариством «Фідобанк» до бюджету сум податкових зобов'язань, задекларованих приватним підприємством «Спіріт Захід» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року та сплачених платіжними дорученнями №594, №592 від 17 травня 2016 року, що містять відмітку банку про їх прийняття.
Суд наголошує на тому, що Податковим кодексом України не передбачено повноважень (права) органів ДФС на звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним неперерахування банківськими установами до бюджету сум податкових зобов'язань, задекларованих платниками податків, оскільки, в даному випадку не порушуються права контролюючого органу, а у разі незгоди з такими діями банківської установи, платник податків в силу закону не позбавлений можливості звернення до суду за захистом своїх прав, якщо буде вважати, що ці дії порушують його права та інтереси.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки Головне управління ДФС у Рівненській області не наділено повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним неперерахування банківською установою задекларованих податкових зобов'язань платника податків, то й стягнення цих податкових зобов'язань з банківської установи не може бути предметом розгляду адміністративного суду в принципі, а тим більше за зверненням суб'єкта, не наділеного таким правом відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
Згідно з частинною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Проте, оскільки позивач звернувся до суду з вимогами, що не підлягають розгляду в судах в силу закону, у зв'язку з чим спір, за вирішенням якого звернулось Головне управління ДФС у Рівненській області, не підлягає судовому розгляду, а тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.
При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, оскільки суди не уповноважені розглядати справи, у яких відсутні ознаки юридичного спору.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі без роз'яснення, при цьому, до якої юрисдикції відноситься розгляд справи, оскільки в силу закону контролюючі органи не наділені повноваженнями на звернення до суду з таким позовом.
Також, частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись статтею 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Закрити провадження в адміністративній справі № 640/13681/19 за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до публічного акціонерного товариства «Фідобанк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленко Олександр Володимирович, приватне підприємство «Спіріт Захід» про визнання незаконними дій, стягнення податкового зобов'язання.
2. Роз'яснити Головному управлінню ДФС у Рівненській області, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
3. Повернути Головному управлінню ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 12, код ЄДРПОУ 39394217) через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок), який сплачений на наступні платіжні реквізити: УК у Печерському районі/ м. Київ/22030102, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 38004897, код банку - 899998, згідно платіжного доручення №1768 від 29 серпня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова