Іменем України
03 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5378/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
21 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій з урахування уточненого позову позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 19 листопада 2019 року № Ф-10504-54.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 грудня 2019 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-10504-54.
Позивач отримує пенсію за віком з серпня 2016 року та є самозайнятою особою. Позивач звернувся до Станично - Луганського управління Головного управління ДФС у Луганській області, яке розташоване в зоні проведення антитерористичній операції, з метою отримання дозволу на надання юридичних послуг.
Зі змісту даної вимоги встановлено, що станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 8262,54 грн та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та на підставі даних інформаційної системи органів доходів та вборів вимагає сплатити вказану суму.
З посиланням на норми Законів України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач вважає, що вимога є протиправною.
23 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на адміністративний позов (арк. спр. 81-85) в якому відповідач заперечував проти позову та зазначив, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 02 січня 2003 року Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23760170000000209, перебуває на обліку в Станично-Луганській ДПІ Станично-Луганського управління ГУ ДПС у Луганській області, як платник податків за основним місцем обліку. Як платник єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в Станично-Луганському управлінні Головного управління ДПС у Луганській області з 13 січня 2009 року.
Згідно з п. 5 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого п. 2 частини першої статті 7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова "має право самостійно" замінено словом "зобов'язаний". Тобто, якщо платником єдиного внеску - особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не менше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.
Згідно п. 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абз.5 п. 3 розділу VI Наказу № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Станом на 31 жовтня 2019 року позивач допустив заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 8262,54 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника.
Стосовно посилання позивача на те, що він у серпні 2016 року отримав право на пенсію за віком, відповідач зазначає наступне.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 494 затверджено «Порядок обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - Порядок), яким встановлено механізм обміну інформацією між органами доходів і зборів та Пенсійним фондом України.
Відповідно до п.1.4 та п.3.4 цього Порядку, дані про пенсіонера за віком, інваліда, дату встановлення пенсії (інвалідності) для адміністрування єдиного внеску надається Пенсійним фондом України до Міндоходів на центральному рівні - в електронному вигляді телекомунікаційними каналами зв'язку між Міндоходів та Пенсійним фондом України безпосередньо.
Згідно інформаційних систем ДПС України відсутня інформація про те, що позивач перебуває на пенсії за віком, відповідно нарахування єдиного внеску відбувалось у встановленому Законом № 2464 порядку.
Щодо посилання позивача на п. 9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 відповідач зазначає, що вказаною нормою передбачено тимчасове звільнення платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Водночас, у статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивачем не було надано до податкового органу сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах.
Враховуючи вищезазначене, відповідач зазначає, що діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція.
Звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (відповідно до п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняє контролюючий органи від обов'язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, відповідач вважає, що ГУ ДПС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10504-54 від 19 листопада 2019 року на суму заборгованості 8262,54 гри, яка є законною, обґрунтованою та підлягає виконанню, та просить суд відмовити у задоволенні позову позивачу у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року позовну заяву, залишено без руху, визначено недоліки позовної заяви, строк та шляхи їх усунення (арк. спр. 28-29).
Ухвалою суду від 10 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 73-75).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області 28.12.1998 (арк. спр. 6-8, 37, 63-65), довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 9, 37 зв.б.), пенсійного посвідчення (арк. спр. 10, 38, 66), ідентифікаційними даними про взяття на облік (арк. спр. 89).
Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 19 лютого 2003 року на підставі рішення Луганської обласної КДКА № 2 від 19 лютого 2003 року позивач має право здійснювати адвокатську діяльність (арк. спр. 39).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 грудня 2019 року за позивачем обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 8262,54 грн (арк.спр. 87-88).
Відповідно до розрахунку боргу з єдиного внеску зазначеного у вимозі про сплату боргу № Ф-10504-54 від 19 листопада 2019 року на суму 8262,54 грн, зазначений борг виник за період з 19 квітня 2019 року по 21 жовтня 2019 року (арк. спр. 86).
19 листопада 2019 року ГУ ДПС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10504-54 від 19.11.2019, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31.10.2019 становить 8262,54 грн (арк. спр. 41, 90).
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10504-54 від 19 листопада 2019 року вручена особисто позивачу 13 грудня 2019 року (арк. спр. 90).
Даними інтегрованої картки підтверджено, що станом на 31 грудня 2019 року сума боргу позивача становить 8262,54 грн (арк. спр. 87).
З урахування викладеного, судом встановлено, що позивач на момент формування спірної вимоги та розгляду справи є пенсіонером за віком, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та здійснює незалежну професійну діяльність.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з п.п. 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який провадить незалежну професійну діяльність. Незалежна професійна діяльність - це, зокрема, діяльність адвокатів, за умови, що така особа не є працівником.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, які провадять таку діяльність.
Відповідно до абзацу другого пункту 65.1 статті 65 Податкового кодексу України умовою ведення незалежної професійної діяльності згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Документом, який підтверджує право на здійснення адвокатської діяльності є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видається адвокатові у разі успішного складання іспитів, проходження шестимісячного стажування на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Після цього дані про адвоката вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» самозайнятою особою є адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2019 рік, позивач перебував та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено смт. Станиця - Луганська, Станично - Луганського району, Луганської області (пункт 16).
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Позивач подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення його від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції.
Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.
Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопад 2019 року № Ф-10504-54 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року справа № 812/505/17.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової плати, що підтверджує настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається. Достатньою підставою для звільнення особи від обов'язків платника єдиного внеску є заява, складена у довільній формі та подана у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-10504-54 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно квитанції № 12 від 20 грудня 2019 року позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн (арк. спр. 5).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Спірну вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийнято Головним управлінням ДПС у Луганській області.
Оскільки позов підлягає задоволенню в частині оскаржуваної вимоги, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-10504-54 від 19 листопада 2019 року на суму 8262,54 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (місце знаходження: 93404, Луганської області, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ЄДРПОУ 43143746) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива