26 грудня 2019 року 16:20Справа № 280/5079/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,
представників:
позивача Дедер Ю.О.,
відповідача Одинець О.М.,
розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови,
18.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 05.09.2019 №12ДФС-ФС відповідача про накладення на позивача штрафу у розмірі 1251900,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова була винесена на підставі акту виїзної позапланової документальної перевірки Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290 щодо порушень фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме використання ФОП ОСОБА_1 праці 10 найманих осіб без документального оформлення трудових відносин у 2018 році. Однак, висновки зазначеного акту перевірки були скасовані, про що позивач повідомляв відповідача. За результатами розгляду заперечень ФОП ОСОБА_1 до акту позапланової документальної перевірки від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290 прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Перевіркою проведеною ГУ ДФС у Запорізькій області порушень вимог ст.24, ст.26 Кодексу законів про працю України з боку ФОП ОСОБА_1 щодо використання праці працівників без належного документального оформлення та не повідомлення контролюючих органів про оформлення найманих працівників не встановлено. Отже спірна постанова була винесена необґрунтовано та протиправно, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою від 23.10.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
05.11.2019 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 08.11.2019 відкрито провадження у справі №280/5079/19, підготовче засідання призначено на 03.12.2019.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№49857 від 27.11.2019) в якому зазначив, що до ГУ Держпраці в Запорізькій області від ГУ ДФС у Запорізькій області надійшов лист від 08.08.2019 в якому повідомлялося про те, що ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . За результатами проведеної позапланової перевірки встановлено порушення вимог ст. 24 Кодексу Законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу». ГУ ДФС у Запорізькій області було надіслано до ГУ Держпраці в Запорізькій області також матеріали перевірки для вжиття відповідних заходів. Факти відображені в акті перевірки стали підставою для ініціювання відповідачем розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. На момент винесення постанови про накладення штрафу ГУ Держпраці в Запорізькій області не могло знати, що висновки викладені в акті ДФС від 06.08.2019 №626/08-01-13-05/2669721290 є хибними та безпідставними, оскільки на час винесення спірної постанови від ГУ ДФС в Запорізькій області не надходила інформація про проведення повторної перевірки позивача за результатами розгляду його заперечень. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
03.12.2019 від відповідача надійшло клопотання (вх.№50754) про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ГУ ДФС у Запорізькій області.
03.12.20196 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№50790) в якій зазначено, що до винесення спірної постанови позивач письмово повідомив Головне управління Держпраці у Запорізькій області про прийняте рішення податкового органу та відсутність, за даних обставин, підстав для розгляду відповідачем справи та накладення штрафних санкцій. Тобто, на момент винесення оспорюваної постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області було відомо, що акт ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290 є нечинним та не може бути підставою для розгляду та прийняття за результатами розгляду рішення.
Ухвалою від 03.12.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі в справі співвідповідача було відмовлено.
Протокольною ухвалою від 03.12.2019 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 12.12.2019.
10.12.2019 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача (вх.№51889) в яких зазначено, що позивачем не було подано до ГУ Держпраці у Запорізькій області документального підтвердження того, що висновки акту перевірки від 06.08.2019 органом ДФС скасовані. Крім того, станом на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу (05.09.2019), акт ГУ ДФС у Запорізькій області щодо виявлених порушень від 06.08.2019 в установленому Законом порядку не скасовано, тобто висновки вказаного акту були чинними, а тому відповідачем було прийняту постанову про накладення штрафу правомірно.
У підготовчому засіданні 12.12.2019 представником відповідача було заявлене клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка особи, якою був складений акт що став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області Сігакова Андрія Валентиновича, яке було задоволене судом.
Протокольною ухвалою від 12.12.2019 було закрите підготовче провадження, справу призначено до розгляду в той же день.
У судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.2019.
Ухвалою від 12.12.2019 було задоволене клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, призначеному на 26.12.2019.
В судовому засіданні свідок пояснив суду, що ГУ ДФС у Запорізькій області за результатами розгляду заперечень ФОП ОСОБА_1 до акту позапланової документальної перевірки від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290, з урахуванням додаткових документів, які не були досліджені, прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у відповідності до вимог п.п.78.1.5 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України. За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області складено акт від 07.10.2019 №54/08- 01-33-05/2669721290. Перевіркою встановлено, що у періоді з жовтня 2017 року по листопад 2018 року позивач надавав послуги по перевезенню вантажів вантажним автотранспортом, у тому числі за межі митної території України та використовував відповідно до договорів на надання послуг послуги фізичних осіб-водіїв. Договори на надання послуг з водіями оформлені відповідно трудового законодавства (Цивільний кодекс України). Громадянам, які надавали послуги водіїв ФОП ОСОБА_1 виплачувалась винагорода за доброякісне виконання послуги, вказаної у договорі на надання послуг. Тобто зазначеною перевіркою не було встановлено використання праці працівників без належного документального оформлення та не повідомлення контролюючих органів про оформлення найманих працівників.
У судовому засіданні 26.12.2019 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзиві, представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях. Також представником позивача заявлено клопотання про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат після ухвалення даного судового рішення.
26.12.2019, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Як встановлено з матеріалів справи, до ГУ Держпраці в Запорізькій області від ГУ ДФС у Запорізькій області надійшов лист від 08.08.2019 №46802/10/08-01-13-05-09 в якому повідомлялося про те, що ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань нарахування та сплати податковим агентом податків та зборів при виплаті (нарахуванні) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладання платником податків трудових договорів з найманими особами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) за період з 14.09.2017 по 31.12.2018. (а.с.106).
За результатами проведеної позапланової перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області встановлено порушення вимог ст.24 Кодексу Законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.0б.2015 №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу». ГУ ДФС у Запорізькій області було надіслано до ГУ Держпраці у Запорізькій області також матеріали перевірки, а саме, копію акту «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки» від 06.08.2019 №626/08-01-13-05/2669721290, для вжиття відповідних заходів (а.с. 98-105).
Відповідно до Розділу III, «Висновки», зазначеного акту перевірки було встановлено порушення ст.24 КЗпП України, а саме: використання праці найманих осіб без належного документального оформлення та не повідомлення контролюючих органів про оформлення найманих працівників.
Згідно матеріалів перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області, ФОП ОСОБА_1 виступав у якості перевізника та надавав послуги по перевезенню вантажів за межі митної території України, а саме, згідно митних декларацій здійснював перевезення вантажів до Російської Федерації та використовував працю водіїв.
Як зазначив представник відповідача в наданому відзиві, факти відображені в акті про результати планової документальної виїзної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області стали підставою для ініціювання відповідачем розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю (а.с. 93-96).
При цьому суд зазначає, що самостійно відповідач виявлені порушення не перевіряв, тобто інспекційне відвідування позивача не проводив.
У зв'язку з виявленими порушеннями, які зафіксовані у вищевказаному акті перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області, заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області, Ганненко О.О., 15.08.2019 №12 ДФС прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (а.с. 107).
Розгляд справи про накладення штрафу призначено на 29.08.2019 о 14 год.15 хв., про що свідчить повідомлення від 16.08.2019 №08/03.4-06/7190 (а.с.108)
Повідомлення про розгляд справи від 16.08.2019 №08/03.4-06/7190 направлено на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією 19.08.2019, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 109).
Згідно відстеження через офіційний сайт Укрпошти поштове відправлення було вручено позивачу особисто - 22.08.2019 (а.с. 109).
ГУ ДФС у Запорізькій області за результатами розгляду заперечень ФОП ОСОБА_1 до акту позапланової документальної перевірки від 06.08.2019 року № 625/08-01-13-05/2669721290, з урахуванням додаткових документів, які не були досліджені, прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у відповідності до вимог п.п.78.1.5 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, що підтверджується листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.08.2019 вих.№14714/14/08-01-13-05-09 (а.с. 35).
27.08.2019 позивачем направлено лист до ГУ Держпраці у Запорізькій області (вх.№12443-08 від 28.08.2019) в якому він зазначає, що «за результатами розгляду моїх заперечень до виїзної позапланової документальної перевірки від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290, рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області висновки зазначеного акту щодо можливих порушень ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства скасовані». (а.с. 34, 114).
Також, 29.08.2019 за вх.№12475-08 до ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на 5 робочих днів (а.с.115).
Розгляд справи було відкладено на 05.09.2019 о 15-00 годині, що підтверджується повідомленням про продовженням строків розгляду справи від 29.08.2019 №08/03.4-06/7508 (а.с.112).
При цьому суд зазначає, що відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти (номер відправлення 6906704125241) зазначене повідомлення було вручено позивачу особисто - 17.09.2019, тобто вже після розгляду справи.
05.09.2019 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., на підставі Акта «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки» від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290 винесено постанову про накладення штрафу №12ДФС-ФС в розмірі 1251900 грн. у зв'язку з використанням позивачем праці 10 найманих осіб без документального оформлення трудових відносин у 2018 році, що є порушенням ч.3 ст24 КЗпП України (а.с. 11, 110).
При цьому до розгляду справи та винесення зазначеної постанови відповідач не звертався до ГУ ДФС у Запорізькій області для підтвердження або спростування інформації викладеної позивачем у листі від 27.08.2019.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції і питань праці, що припиняється.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон №877-V, Положення про Державну службу України з питань праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до п. 1 Положення №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення №96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про пращо, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 54 пункту 4 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення). В цьому випадку Головне управління Держпраці у Запорізькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.
Згідно з п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України №509 від 17.07.2013 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016).
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.
Як зазначено в оскаржуваній постанові відповідача від 05.09.2019 №12ДФС-ФС, рішення про накладення штрафу винесено на підставі акту виїзної позапланової документальної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.08.2019 року №625/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
Тобто, оспорювана постанова прийнята ГУ Держпраці у Запорізькій області не на підставі власного інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а виключно на підставі акту перевірки органу державної податкової служби.
Однак, при прийнятті вищезазначеної постанови відповідачем не прийнято до уваги, що ГУ ДФС у Запорізькій області за результатами розгляду заперечень ФОП ОСОБА_1 до акту позапланової документальної перевірки від 06.08.2019 року №625/08-01-13-05/2669721290, з урахуванням додаткових документів, які не були досліджені, прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у відповідності до вимог п.п.78.1.5 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України.
27.08.2019 позивач письмово повідомив ГУ Держпраці у Запорізькій області про прийняте рішення податкового органу та відсутність за даних обставин підстав для розгляду відповідачем справи та накладення штрафних санкцій.
Згідно з наказом від 19.09.2019 року №221 Головного управління ДПС у Запорізькій області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 з метою перевірки нарахування та сплати податковим агентом податків та зборів при виплаті (нарахуванні) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ. Інших виплат та відшкодувань. що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, в межах обставин, зазначених платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 в запереченнях до акту позапланової документальної перевірки від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290 з урахуванням наданих додаткових документів (а.с. 36).
За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт від 07.10.2019 №54/08-01-33-05/ НОМЕР_1 (а.с. 12-33)
Перевіркою встановлено, що у періоді з жовтня 2017 року по листопад 2018 року ФОП ОСОБА_1 надавав послуги по перевезенню вантажів вантажним автотранспортом, у тому числі за межі митної території України та використовував відповідно до договорів на надання послуг послуги фізичних осіб-водіїв. Договори на надання послуг з водіями оформлені відповідно трудового законодавства (Цивільний кодекс України). Громадянам, які надавали послуги водіїв ФОП ОСОБА_1 виплачувалась винагорода за доброякісне виконання послуги, вказаної у договорі на надання послуг.
Тобто, перевіркою проведеною ГУ ДПС у Запорізькій області порушень вимог ст.24, ст.26 Кодексу законів про працю України з боку ФОП ОСОБА_1 щодо використання праці працівників без належного документального оформлення та не повідомлення контролюючих органів про оформлення найманих працівників не встановлено.
Отже, постанова про накладення штрафу від 05.09.2019 №12ДФС-ФС винесена безпідставно (за не встановленням належними доказами факту порушення позивачем вимог трудового законодавства), в зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги посилання на відповідача на правомірність його дій при винесенні спірної постанови, оскільки дії відповідача позивачем не оскаржувались та не є предметом позову по даній справі.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача, що на час прийняття спірної постанови йому було невідомо про скасування висновків акту перевірки від 06.08.2019 №625/08-01-13-05/2669721290, оскільки позивач повідомляв про це ГУ Держпраці у Запорізькій області листом від 27.08.2019 (відповідно до вхідного штемпеля отримано відповідачем - 28.08.2019) і у відповідача був час до розгляду справи про накладення штрафу (05.09.2019) для перевірки наданої позивачем інформації. Проте відповідач дано можливістю не скористався та виніс постанову про накладення штрафу без дослідження всіх обставин справи
Також суд звертає увагу на порушення порядку розгляду справ про накладення штрафу.
Абзацами, другим, четвертим пункту 2 Порядку №509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Пунктами 3-8 Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб'єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов'язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб'єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Суд враховує приписи частин першої, другої статті 2 КАС України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, вжите законодавцем словосполучення «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.
Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який виплаває з принципу гласності прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз'яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.
З матеріалів справи судом встановлено, що розгляд справи про накладення штрафу призначено на 29.08.2019 о 14 год.15 хв. За клопотанням позивача Розгляд справи було відкладено на 05.09.2019 о 15-00 годині. При цьому відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти (номер відправлення 6906704125241) зазначене повідомлення було вручено позивачу особисто - 17.09.2019, тобто вже після розгляду справи.
Отже у даному випадку, відповідач належним чином не повідомив позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, що, як наслідок, позбавив позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.
Такі процедурні порушення з боку суб'єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.
Посилання ж ГУ Держпраці у Запорізькій області на те, що ним виконано обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом не може бути взято до уваги, оскільки приписи Порядку №509 встановлюють обов'язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа.
Таким чином в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Суд зазначає, що Порядок №509 також містить альтернативні способи повідомлення сторони інспектування про розгляд справи про накладення штрафу, а саме: повідомлення телеграмою, телефаксом, телефонограмою. При застосуванні даних способів повідомлення, у відповідача були б докази завчасного повідомлення позивача, проте він зазначеними способами не скористався.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідач не довів обґрунтованість винесення спірної постанови.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов'язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, ч. 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що до закінчення судового розгляду представник позивача заявив про застосування ч. 7 ст. 139 КАС України, тому питання про розподіл судових витрат не вирішувалось.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат, у відповідності до вимог ст. 252 КАС України у справі буде прийняте додаткове рішення.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 05.09.2019 №12 ДФС-ФС, прийняту заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1251900,00 грн.
Заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат після ухвалення судового рішення задовольнити.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 08 січня 2020 року на 16 год. 30 хв. яке відбудеться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65в, в залі судового засідання №16.
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у п'ятиденний строк з дати після ухвалення цього рішення подати докази щодо розміру понесених ним судових витрат.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано «03» лютого 2020 року.
Суддя Р.В. Кисіль