10 січня 2020 року Справа № 160/7828/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОзерянської С.І.
за участі секретаря судового засіданняХобот І.М.
за участі:
представника позивача Пупченка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, -
13.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 09.07.2019 року № 0021835850.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в оскаржуваному рішенні не зазначено інформації від якої суми недоїмки з єдиного внеску та за який період часу нарахована пеня та штрафні санкції. В оскаржуваному рішенні зазначено про застосування штрафу у розмірі 10 % на підставі пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тоді як вказаною нормою передбачено застосування штрафу у розмірі 20 %.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є самостійною підставою для формування вимог. Згідно частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судові засідання призначені на 04.12.2019 року та 10.01.2020 року не з'явився, надав заяви про перенесення судового засідання, у зв'язку із великим навантаженням на відділ.
Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що причини неявки зазначені в клопотаннях відповідача є неповажними та у зв'язку із повторною неявкою у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2019 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 22300000000026065 та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
09.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийняте рішення № 0021835850 про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказаним рішенням позивачу нараховано штраф у розмірі 238,80 грн. (10% до 01.01.2015 року) та пеню у розмірі 5260,97 грн. (0,1 % суми недоїмки) без зазначення у рішенні періоду.
Незгода позивача з винесеним рішенням про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску стала підставою для звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 25 Закону № 2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За змістом частини 4 статті 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Отже, недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована або своєчасно не сплачена платником єдиного внеску.
Відповідачем у відзиві на позов та доданих до нього документах не наведено обґрунтування підстав виникнення у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску з 2013 року, враховуючи реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця лише 03.01.2019 року
Крім цього, вказаним нормами передбачено обов'язок органу доходів і зборів надіслати платнику єдиного внеску, який має недоїмку, вимогу про її сплату.
Доказів винесення та надіслання ОСОБА_1 з 2013 року по 2019 рік вимог про сплату недоїмки по єдиному внеску відповідачем не надано.
Також суд зазначає, що у рішенні від 09.07.2019 року № 0021835850 вказано, що штраф у розмірі 238,80 грн. нарахований за період з 23.04.2013 року по 11.04.2019 року, а у період з 23.04.2013 року по 11.04.2019 року розмір штрафу визначено 0 грн. Період за який нарахована пеня у зазначеному рішенні взагалі не вказано.
Суд не приймає у якості доказу, копію наданого відповідачем рішення від 09.07.2019 року № 0021835850, оскільки за своїм змістом воно відрізняється від рішення, яке було направлено позивачу, а також не містить підпису особи, яка його прийняла. У наданій відповідачем копії рішення, також не вказано період за який нарахована пеня.
Таким чином, рішення від 09.07.2019 року № 0021835850 за формою та змістом не відповідає вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449.
Частинами 11 та 13 Закону № 2464 передбачено, що підставою для нарахування штрафних санкцій та пені є несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску.
За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не доведено підстав для нарахування штрафних санкцій та пені по єдиному внеску, у рішенні від 09.07.2019 року № 0021835850 не вказано періоду нарахування пені, суми недоїмки на яку нараховується пеня, суд дійшов висновку, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 802,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.07.2019 року № 0021835850 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 802,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 15 січня 2020 року.
Суддя С.І. Озерянська