03 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/82/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови про перерахунок пенсії протиправною та зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію у разі втрати годувальника - ОСОБА_3 за малолітньою донькою ОСОБА_2 , 2009 року народження, починаючи з 22 серпня 2017 року та із застосуванням коефіцієнту страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що малолітня дочка позивача ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Волинській області як отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 22 серпня 2017 року за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). При перерахунку пенсії на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2018 року відповідачем було застосовано коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не 1,35% як це було передбачено на момент звернення за призначенням пенсії. Дочка - ОСОБА_2 отримує пенсію у розмірі 4466,63 грн., однак вважає, що з урахуванням коефіцієнту 1,35% розмір пенсії повинен становити 4642,43 грн. Позивач зверталася до відповідача з заявою щодо здійснення перерахунку пенсії, але відповідач у здійсненні такого перерахунку позивачу відмовив. Позивач вважає, що коефіцієнт страхового стажу є суттєво заниженим, а тому просить визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово (а. с. 19).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 22.01.2020 № 3083/06-39 (а. с. 21-25) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності рішення управління при перерахунку пенсії у разі втрати годувальника з 20.09.2018 з урахуваннями архівної довідки трудового архіву виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 06.09.2017 №197/24 про розмір заробітної плати ОСОБА_3 за 2001 рік із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З огляду на те, що пенсія у разі втрати годувальника призначена з 22.08.2017, рішення суду набрало законної сили 20.09.2018, підстав для застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% при перерахунку пенсії позивача на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №803/986/18 не має.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Волинській області як отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 22 серпня 2017 року за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до протоколу від 01.09.2017 №1387 пенсія ОСОБА_2 була призначена з 22.08.2017 із застосуванням величини оцінки одного року стажу 1,35% у розмірі 3804,27 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року було зобов'язано Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок пенсії у разі втрати годувальника - ОСОБА_3 за малолітньою донькою ОСОБА_2 , 2009 року, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням архівної довідки трудового архіву Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 06.09.2017 року №197/24 про розмір заробітної плати ОСОБА_3 за 2001 рік.
Розпорядженням від 02.10.2017 переховано пенсію по втраті годувальника з дати її первинного призначення у зв'язку з надходженням додаткових документів про стаж годувальника, що підтверджується розпорядженням №152679 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Розмір пенсії з 22.08.2017 почав становити 4466,63 грн.
В листопаді 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області по питанню пенсійного забезпечення.
Листом від 18.11.2019 № 1198/Ш-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у відповідь на звернення, повідомило позивача про те, що при перерахунку пенсії на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2018 року було застосовано коефіцієнт страхового стажу 1%, а не 1,35%, як це було передбачено на момент звернення за призначенням пенсії ( а. с. 14).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент першого призначення пенсії позивачу з 10.07.2007) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону № 1058-IV (у тій же редакції), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до статті 37 цього Закону, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Як передбачено статтею 44 Закону № 1058-IV (у тій же редакції), заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Відповідно до пункту 4-3 розділу ХV Закону № 1058-IV (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII) пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Пунктом 4-4 розділу ХV Закону № 1058-IV (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII) визначено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Отже, за правилами пункту 4-4 розділу ХV Закону № 1058-IV середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, застосовується лише у випадку першого призначення пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника була призначена з 22 серпня 2017 року за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому перерахунок пенсії позивачу проводився на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у зв'язку з неврахуванням відповідачем стажу ОСОБА_3 за 2001 рік при призначенні пенсії ОСОБА_2 про втраті годувальника з 22 серпня 2017 року.
Суд вважає, що за таких обставин, коли зазначений стаж мав би бути врахованим відповідачем при призначенні пенсії ОСОБА_2 при втраті годувальника з 22 серпня 2017 року, при перерахунку її пенсії за рішенням суду відповідач повинен застосувати коефіцієнт 1,35%, оскільки відбувся не перерахунок пенсії, а донарахування пенсії за її першим призначенням.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо вимог позивача, заявлених в порядку статті 382 КАС України, відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів статті 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Стосовно клопотання позивача винести окрему ухвалу, суд зазначає, що вказане клопотання не є позовною вимогою в розумінні норм КАС України та за змістом статті 249 КАС України, винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. У даній справі суд не вважає необхідним постановляти окрему ухвалу.
Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути на його користь з відповідача понесені витрати на правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи у сумі 3000,00 грн.
Відповідно до ч.1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом, в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 18 листопада 2019 року, укладений з адвокатом Свередюк Юлією Анатоліївною; квитанція до прибуткового касового ордера від 27.12.2019 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.15-16).
Разом з тим, позивачем в порушення вимог ч. 4 статті 134 КАС України не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не надано необхідних доказів, які надають можливість достеменно визначити розмір його витрат на правничу допомогу у зв'язку з неможливістю детально визначити обсяг виконаних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. А тому суд вважає неможливим вирішити питання про стягнення таких витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% визнати протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 починаючи з 22 серпня 2017 року з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, з урахуванням виплачених сум.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук