27 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3428/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Смолки Я.М.,
представників відповідача Захарчук Н.В., Боднарчук Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцького міського центру зайнятості про визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку виплати допомоги по безробіттю без врахування в повному обсязі страхового стажу та середньої заробітної плати та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з 15.01.2019, зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001, період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2009 по 12.07.2009, період здійснення підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року, як повні місяці, період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018, та обчисливши середню заробітну плату (дохід) для призначення допомоги по безробіттю з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 07.06.2019.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач 08.01.2019 зареєстрована як безробітна в Луцькому міському центрі зайнятості. Наказом від 15.01.2019 №НТ190115 позивачу з 15.01.2019 по 09.01.2020 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років - у розмірі 55% середньої з/п (доходу).
10.06.2019 та 25.07.2019 позивач зверталась до до центру зайнятості з заявами, повідомивши про періоди її стажу, який станом на 31.12.2018 становив 6 років 3 місяці 9 днів, про проведення перерахунку призначеної їй допомоги по безробіттю, обчисливши середню заробітну плату (дохід) для призначення допомоги по безробіттю з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового і державного соціального страхування, а саме з урахуванням даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5).
04.07.2019 та 07.08.2019 відповідач листами від 25.06.2019 та від 07.08.2019 повідомив позивача, що її стаж на дату набуття статусу безробітного становить 3 роки 3 місяці, середньоденна заробітна плата 121,78 грн, допомогу по безробіттю призначено як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років - у розмірі 55% середньої заробітної плати (доходу), а також вказані суми виплат з урахуванням перерахунку.
ОСОБА_1 вважає, що такі дії відповідача порушують її законні права та інтереси, а спірні періоди підлягають зарахуванню до її страхового стажу та середньої заробітної плати у повному обсязі та мають бути враховані при призначенні їй допомоги по безробіттю.
Посилаючись на п. «ж» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на час набуття стажу) зазначає, що час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до трудового стажу, який в свою чергу прирівнюється до страхового стажу, так як набутий до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно розрахунку, проведеного ГУ ПФ України у Волинській області період догляду за сином до досягнення ним трирічного віку, з 18.02.1998 по 17.02.2001 включений до страхового стажу, а тому зараховується в страховий (прирівняний трудовий) стаж.
Позивач зазначає, що до її страхового стажу протиправно не зараховано період роботи з 04.02.2009 по 12.07.2009 у ФОП ОСОБА_2 , який підтверджений зареєстрованим в центрі зайнятості трудовим договором між працівником і фізичною особою від 04.02.2009 та трудовою книжкою. Вказаний період не зарахований з тих підстав, що за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування єдиний внесок за вказаний період сплачувався роботодавцем не в повному обсязі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, оскільки, позбавляє працівника соціальної захищеності та страхового стажу за невиконання страхувальником своїх обов'язків по сплаті страхових внесків.
Крім того, позивач вказує, що періоди її підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 мають бути зараховані до її страхового стажу не частково, а як повні місяці відповідно до ч. ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки сума сплачених за ці місяці страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5).
Позивач зазначає, що пунктом 2 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне, соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою КМУ №178 від 02.03.2011 передбачено, що єдиний внесок нараховується за осіб, зазначених у пп. 2 п. 1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5 страхувальником - Департаментом соціальної політики Луцької міської ради ОСОБА_1 нараховувався єдиний внесок, в тому числі за листопад та грудень 2018 року, а тому період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018 зараховуються в страховий стаж за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати допомоги по безробіттю без урахування в повному обсязі до її страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001, періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2009 по 12.07.2009, період здійснення підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року, як повні місяці, період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018 протиправними, оскільки такі періоди підлягають зарахуванню до її страхового стажу та середньої заробітної плати у повному обсязі та мають бути враховані при призначенні їй допомоги по безробіттю.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві на позов від 13.12.2019 №2444/08/19 (а.с.33-40) та додаткових поясненнях від 24.01.2020 №123/08/20 представник відповідача позовні вимоги не визнала та просить відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.
19.12.2018 ОСОБА_1 звернулася в пошуках роботи до Луцького міського центру зайнятості. Згідно поданих реєстраційних даних останнє місце роботи - зареєстрована як фізична особа - підприємець. На підставі поданої заяви від 08.01.2019 їй було надано статус безробітного та 15.01.2019 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років - 55% середньої заробітної плати (доходу).
Для призначення позивачу виплати допомоги по безробіттю враховано страховий стаж ОСОБА_1 , який становить 3 роки та 3 місяці та до якого включено наступні періоди зайнятості позивача: з 26.11.2002 по 01.11.2004 - продавець продовольчих товарів універмагу Салют, ТзОВ «Нектар»; з 04.02.2009 по 12.07.2009 - помічник кухара, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (за період з 26.11.2002 по 12.07.2009 ОСОБА_1 до страхового стажу зараховано 28,45 місяців); з 16.11.2011 по 04.09.2012 - кухар, ПП ОСОБА_4 (до страхового стажу зараховано 4,73 місяці); з 06.04.2018 по 18.10.2018 - період зайняття підприємницькою діяльністю (до страхового стажу зараховано 7 місяців).
Отримавши 10.06.2019 від ОСОБА_1 індивідуальні відомості про застраховану особу (форму ОК-5), де відображено відомості про сплату страхових внесків під час провадження підприємницької діяльності, 12.06.2019 відповідачем здійснено перерахунок допомоги по безробіттю за період з 15.01.2019 - 26.05.2019 року в сумі 1139,63 грн та нараховано допомогу по безробіттю за період 27.05.2019 - 13.06.2019 - 974,25 грн, оскільки, дана інформація не відображалась згідно даних персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру під час призначення допомоги по безробіттю. Загальна сума виплати 2113,88 грн.
10.12.2019 відповідачем ОСОБА_1 здійснено перерахунок допомоги по безробіттю на підставі п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за період з 15.01.2019 - 13.07.2019 в сумі 961,65 грн та індексація за період 01.06.2019 - 30.06.2019 в сумі 59,67 грн. Загальна сума виплати 1021,32 грн буде виплачена згідно з відомістю №381 від 10.12.2019.
Щодо твердження позивача про не зарахування до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи на умовах трудового договору від 04.02.2009 № 03520900097 у ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2009 по 12.07.2009 відповідач зазначає, що факт перебування у трудових відносинах з 04.02.2009 до 12.07.2009 року з ФОП ОСОБА_2 підтверджується записом в трудовій книжці позивачки, а тому, відповідно до пп. 4 п.1 Розділу III Порядку №613 період зайнятості з 04.02.2009 до 12.07.2009 Луцьким міським центром зайнятості повністю зараховано до страхового стажу для призначення виплати допомоги по безробіттю, згідно з розрахунком страхового стажу
Крім того, ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації в центрі зайнятості 08.01.2019, була зареєстрована як фізична особа - підприємець в період з 06.04.2018 до 18.10.2018 та отримувала дохід в розмірі 3 723,00 грн зі сплатою єдиного соціального внеску. За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сума сплачених страхових внесків за квітень та жовтень 2018 року є не меншою ніж мінімальний страховий внесок, а тому ці місяці зараховано як повні місяці до страхового стажу, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з чого слідує, що твердження позивачки, що вказані періоди її підприємницької діяльності зараховані частково є помилковими та не відповідають дійсності.
Разом з тим, представник відповідача вказала на те, що період догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку не підлягає зарахуванню до страхового стажу (який враховується при призначенні допомоги по безробіттю), оскільки згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом, а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню згідно з цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". В період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001 ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах та не працювала на умовах трудового договору, а тому підстави для зарахування даного періоду до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю у Луцького міського центру зайнятості відсутні.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018, де страхувальником виступає Департамент соціальної політики Луцької міської ради, представник відповідача зазначає, що згідно з абзацом 7 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи, що виплачують особам допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народжені дитини, є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, єдиний внесок, що сплачується Департаментом соціальної політики Луцької міської ради спрямовується лише на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи), і такі особи є застрахованими особами лише відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття не підлягають. У зв'язку із цим, період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018 не підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю та не береться до уваги при розрахунку середньоденної заробітної плати.
Вказала на те, що Луцьким міським центром зайнятості проведено нарахування та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства та просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач у судове засідання не прибула, однак 17.12.2019 подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с.107).
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, просили відмовити в задоволенні позову повністю з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.01.2019 зареєстрована як безробітна в Луцькому міському центрі зайнятості.
Наказом директора Луцького міського центру зайнятості від 15.01.2019 №НТ190115 позивачу надано статус безробітної та з 15.01.2019 по 09.01.2020 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, частини 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років - у розмірі 55% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.дн, 80% - 90 к.дн., 70% - 180 к.дн. (а.с.7).
10.06.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку призначеної їй допомоги по безробіттю, обчисливши середню заробітну плату (дохід) для призначення допомоги по безробіттю з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового і державного соціального страхування, а саме з урахуванням даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5)(а.с.8).
Листом від 25.06.2019 №1347/19 Луцький міський центр зайнятості повідомив позивача, що допомогу по безробіттю їй (як застрахованій особі) призначено з 15.01.2019 з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років у розмірі 55% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття: 100% - 90 к.дн, 80% - 90 к.дн., 70% - 180 календарних днів відповідно п.п. 1, 3 ,4 ст. 22 та п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведено відповідні виплати. Отримавши 10.06.2019 індивідуальні відомості про застраховану особу (форму ОК-5), позивачу здійснено перерахунок допомоги по безробіттю за період з 15.01.2019 - 26.05.2019 року в сумі 1139,63 грн та нараховано допомогу по безробіттю за період з 27.05.2019 - 13.06.2019 в сумі 974,25 грн. Загальна сума виплати 2113,88 грн буде виплачена 26.06.2019 згідно з відомістю №183 від 20.06.2019 (а.с.10-11).
Не погоджуючись з перерахунком, позивач 25.07.2019 повторно звернулась до відповідача з заявою, повідомивши, що період її страхового стажу станом на 31.12.2018 становив 6 років 3 місяці 9 днів, що підтверджується розрахунком стажу, проведеним ГУ ПФУ України у Волинській області, в тому числі - період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001, період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2009 по 12.07.2009, період здійснення підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року, як повні місяці, період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018. ОСОБА_1 просила провести перерахунок призначеної їй допомоги по безробіттю, зарахувавши в стаж вищевказані періоди та обчисливши середню заробітну плату (дохід) для призначення допомоги по безробіттю з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового-державного соціального страхування, а саме з урахуванням даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) (а.с.12).
Листом від 07.08.2019 №1703/19 Луцький міський центр зайнятості повідомив позивача про те, що станом на 06.08.2019 страховий стаж ОСОБА_1 до дати набуття статусу безробітного становить 3 роки 3 місяці та наведено дані розрахунку страхового стажу (а.с.13-14).
Вважаючи дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати допомоги по безробіттю без врахування у повному обсязі страхового стажу та середньої заробітної плати протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон України №1533-III).
Частиною 1 ст. 22 Закону України №1533-III встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є, зокрема, інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Згідно з частиною 4 статті 22 Закону України №1533-III загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України №1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України №1533-III страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України №1533-III страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з положеннями частини 4 статті 21 Закону України №1533-III до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом, а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню згідно з цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу визначає Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613.
Відповідно до пп. 4 п.1 розділу III Порядку №613 страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2011 року, з урахуванням: трудового стажу, що обчислюється в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, і за який до 01 січня 2011 року нараховано та/або сплачено страхові внески до Фонду:
- періоди трудових відносин, у тому числі проходження альтернативної (невійськової) служби, що підтверджуються трудовою книжкою;
- періоди виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, що підтверджуються копіями договору та актів виконаних робіт (наданих послуг) за умови сплати страхових внесків;
- періоди провадження підприємницької діяльності та/або забезпечення себе роботою самостійно за умови сплати страхових внесків.
До страхового стажу також враховуються періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності).
Як вбачається з матеріалів справи, для призначення та подальшої виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, Луцьким міським центром зайнятості врахований страховий стаж, який становить 3 роки 3 місяці та до якого включено наступні періоди зайнятості позивача:
- з 26.11.2002 по 01.11.2004 - продавець продовольчих товарів універмагу Салют, ТзОВ «Нектар»;
- з 04.02.2009 по 12.07.2009 - помічник кухаря, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (за період з 26.11.2002 по 12.07.2009 ОСОБА_1 до страхового стажу зараховано 28,45 місяців);
- з 16.11.2011 по 04.09.2012 - кухар, ПП ОСОБА_4 (до страхового стажу зараховано 4,73 місяці);
- з 06.04.2018 по 18.10.2018 - період зайняття підприємницькою діяльністю (до страхового стажу зараховано 7 місяців).
У період з 04.02.2009 по 12.07.2009 позивач перебувала у трудових відносинах на умовах трудового договору від 04.02.2009 № 03520900097 у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується записом в трудовій книжці позивачки, а тому, відповідно до пп. 4 п.1 розділу III Порядку №613 період зайнятості з 04.02.2009 до 12.07.2009 Луцьким міським центром зайнятості повністю зараховано до страхового стажу позивача для призначення виплати допомоги по безробіттю при проведенні перерахунку, після надання позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5). Таким чином, вимога позивача зарахувати до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю період роботи з 04.02.2009 по 12.07.2009, є безпідставною та не підлягає до задоволення, оскільки вказаний період був повністю зарахований відповідачем при обчисленні страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду здійснення нею підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року, як повні місяці страхового стажу, суд зазначає, що ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації в центрі зайнятості 08.01.2019, була зареєстрована як фізична особа - підприємець в період з 06.04.2018 до 18.10.2018 та отримувала дохід в розмірі 3 723,00 грн зі сплатою єдиного соціального внеску.
За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сума сплачених страхових внесків за квітень та жовтень 2018 року не є меншою ніж мінімальний страховий внесок, а тому ці місяці зараховано відповідачем як повні місяці страхового стажу, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з чого слідує, що твердження позивачки, що вказані періоди її підприємницької діяльності зараховані частково є помилковим та не відповідає дійсності, а тому в цій частині позовних вимог теж належить відмовити.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування періоду догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001 до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1, 2 Закону №1533-ІІІ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
До прийняття Закону України № 1533 - ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» діяли Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01. 1998 N 16/98-ВР (далі Основи законодавства), які відповідно до Конституції України визначали принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Відповідно до ст. 7 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягали: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання; б) у фізичних осіб; 2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 9 Основ законодавства страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України. Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України.
Роботодавцем відповідно до цих Основ вважається: власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю; власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 9 Основ законодавства).
Отже, до прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до страхового стажу (для цілей призначення та виплати допомоги по безробіттю) включався лише період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та за неї сплачувалися внески (нею, роботодавцем) на страхування.
Згідно ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом, а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню згідно з цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Як вбачається з копії трудової книжки в період з 18.02.1998 по 17.02.2001 ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах та не працювала на умовах трудового договору.
Оскільки, в період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001 позивач не перебувала у трудових відносинах та не працювала на умовах трудового договору, тому підстави для зарахування даного періоду до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю відсутні.
Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування - з тимчасової втрати працездатності, пенсійного забезпечення, на випадок безробіття визначається спеціальними законами України і не є тотожними.
Відповідно до п «ж» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, на який посилається позивач, зараховується лише до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію (пенсійне забезпечення). Однак, не впливає на виплату допомоги по безробіттю та не підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Таким чином дії відповідача щодо не зарахування періоду догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001 до страхового стажу позивача є правомірними.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018 , у якому страхувальником виступав Департамент соціальної політики Луцької міської ради, суд зазначає наступне.
Згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675 «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачується платниками розподіляється на:
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 5,0026 відсотка;
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - 9,3759 відсотка;
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) - 85,6215 відсотка.
Згідно з абзацом 7 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи, що виплачують особам допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народжені дитини, є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, зазначені платники сплачують єдиний внесок за таких осіб, що відповідно до пункту 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675 спрямовується виключно на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи), і такі особи є застрахованими особами лише відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття не підлягають.
Оскільки у спірний період (з 01.11.2018 по 31.12.2018) страхувальником виступає Департамент соціальної політики Луцької міської ради, який здійснює сплату єдиного соціального внеску виключно на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як визначено у пункті 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675, період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018 не підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю та не береться до уваги при розрахунку середньоденної заробітної плати, а тому в цій частині позовних вимог також належить відмовити.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідач належними та допустимими доказами довів, що відмовляючи ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку і виплати допомоги по безробіттю без врахування до страхового стажу та середньої заробітної плати періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001 та періоду отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року.
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук