10 січня 2020 року Справа № 160/11067/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради", у якому просить визнати протиправними дії щодо прийняття рішення у формі довідки № 167/о від 25.06.2019 року про невизнання ОСОБА_1 інвалідом; скасувати рішення у формі довідки № 167/о від 25.06.2019 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом; зобов'язати повторно провести медико-соціальний огляд ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу після повторного обстеження, яке відбулось 25.06.2019 року, було надано довідку про невизнання інвалідом. Позивач вважає вказану довідку незаконною та такою, що суперечить вимогам законодавства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що медекспертне рішення від 25.06.2019 року № 67 про невизнання позивача інвалідом винесено згідно з чинним законодавством та з урахуванням консультативного висновку № 3594 УкрДержНДІ МСПІ МОЗ України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2016 року ОСОБА_1 одержав осколкове поранення правого плеча під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою Військової частини Польова пошта 62830 від 14.12.2016 року № 1332.
Також, 20.03.2017 року ОСОБА_1 отримав поранення гомілковоступеневого суглобу лівої ноги внаслідок необережного поводження зі зброєю під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою Військової частини Польова пошта 62830 від 20.04.2017 року № 3587.
За результатами обстеження позивача 25.10.2017 року Обласною МСЕК № 5 було видано довідку серії 12 ААА № 009306 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, у якій визначено ступінь втрати працездатності позивача - 20 %, через поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
У період з 27.05.2019 року по 07.06.2019 року з метою уточнення ступеня вираженості функціональних порушень, ступеня вираженості обмеження життєдіяльності, ОСОБА_1 проходив обстеження у Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
25.06.2019 року ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК № 4, на засіданні якої з урахуванням виписки із медичної карти хворого № 3594 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», було прийняте рішення про невизнання його інвалідом, оформлене у вигляді довідки від 25.06.2019 року № 67.
Вважаючи протиправним рішення Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" щодо невизнання позивача інвалідом, останній звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникли у сфері проведення медико-соціальної експертизи з приводу встановлення інвалідності, причини і часу її настання регулюються Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Про реабілітацію інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033.
Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" передбачено, інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.
На виконання цих правових норм постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, якими визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи.
Згідно із пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм.Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
У відповідності до пункту 5 Положення про медико-соціальну експертизу комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.
Пунктом 11 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 15 Положення про медико-соціальну експертизу комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Згідно пункту 17 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Вимогами пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
Відповідно до пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено ОСОБА_1 на обстеження до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
За результатами огляду ОСОБА_1 , з урахуванням виписки із медичної карти складеної Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», відповідачем прийняте рішення від 25.06.2019 року № 67 про відмову у визнанні інвалідом.
Отже, відповідач наділений повноваженнями щодо вирішення питань про наявність підстав для призначення інвалідності.
При цьому суд зазначає, що позивач у позовній заяві не зазначає, в чому полягали порушення чи протиправність дій, при прийнятті оскаржуваного рішення. Обгрунтування позовних вимог фактично зводиться до наведення нормативно правових актів, які регулюють процедуру встановлення інвалідності.
В свою чергу адміністративний суд наділений повноваженнями перевіряти лише законність процедури розгляду питання про встановлення позивачу групи інвалідності та порядок прийняття рішення медико-соціальною експертною комісією.
Законодавством чітко визначено органи, які можуть визнати громадян інвалідами, тому суд не може надавати оцінку мірі втрати здоров'я, ступеня обмеження життєдіяльності позивача, оскільки в цьому випадку суд візьме на себе повноваження органу, що здійснює медико-соціальну експертизу, тобто вийде за межі своїх повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" (пл. Соборна, 14, м. Дніпро, 49005) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 10 січня 2020 року.
Суддя С.І. Озерянська